Закулісся ідеї беззбройного витіснення бойовиків з окупованої території Донбасу. Маячня, але... оригінальна...
Сьогодні на світанкупрочитав одну загадкову і мало ймовірну ідею щодо звільнення Донбасу відбандитів. Мабуть, вона автору наснилася, але все ж цікава. З деталямиознайомитесь у моїй публікації щодо цього, яка розміщена на ресурсі міжнародноїрадіостанції «ЭХО Москви», де до2014 року я друкувався регулярно. Аж до 21 травня вище названого року.Вранці, о 7 годині 45 хвилин, я виставив у своєму блозі ЭМ ось цей пост«Чемна самом деле занимались сотрудники LifeNews под Краматорском?Видеодоказательство», читати тут - http://echo.msk.ru/blog/jura777/1324262-echo/
У радакції «ЕХА…» мою статтю виставили насаме лобне місце – під заголовок сайту. Годині за дві на лічельнику прочитань ужезначилося майже 30 тисяч ознайомлень. Я подався у своїх справах, і лише підобід вирішив заглянути: а скільки ж людей прочитали статтю? Одначе на моєздивування виявив, що моєї статті на платформі Інтернет видання моєї статті уже не було взагалі. Як короваязиком злизала. На тому місц, де раніше розміщалася моя стаття, тепер красуваласяписанина головного редактора телеканалу LifeNews, пропагандиста ідей Кремля, котрий начому світ стояв лаяв… мене за начебто брехню. Поруч було розміщено такого жзмісту публікацію власкора «Комсомольськой правды»з Донбасу, котрий буцімто спростовував усе написане мною. В його публікаціївперше тоді було названо ополченця з Росії з кличкою-позивним «Моторола». Читачі– кремлівські ортодокси, що є слів поганих в їхньому «язику» розпікали мене.Під вечір на тому ж таки лобному місці сайта було виставлено публічну заявуголовного редактора «ЭХА Москвы» Олексія Венедіктова. Вона називалася «Поповоду публікации статьи Александра Горобца». Він писав, що редакція «шкодує затим, що опублікувала» пост мого блога, попередньо досконально не вникнувши всуть його тексту…
З часом мені вдалося вияснити, що ж насправдісталося тоді у Москві.
Виявилося, що саме в той день Владімір Путінперебував у Пекіні. Чи сам прочитав в Інтернеті, чи йому підсунули роздруківкумого поста, Вождь і вчитель орків був страшенно роздратований. Зателефонував уКремль главі своєї адміністрації п. Володіну, здається, дав команду негайновикликати на килим Ол. Венедіктова, одне слово, добряче провчити «ЭХОМосквы», аби начебто лібералинадалі не друкували подібних «дурниць».Олексій Олексійович змушений був нести свою, даруйте на слові, ср**у в Кремль для биття. Пісочили його тамдовго і жахливо. Припекли йому, либонь, добряче, бо історія не знала ще такого за без малоготридцять літ існування незалежної редакції (окрім,маубть, від «Газпрому», звідки черпаються гроші на радіостанцію),щоб головред видання спростовував якусь там публікацію. І його заступник,редактор сайту, до речі, - також.
Для «ЭХА…» цим усене закінчилося.Почалося цькування редакції Дм. Кисельовим і його шизофренійною командую нателеканалах групи «Россия», пропагандистським помийним відстійником LifeNews,особливо настирливо і по-ворожому телекампанією «Звезда», відвертими прислужникамиПутлєра з «Московского комсомольца», «Комсомольськой правды», московітськими психо-патріотичнимиІнтернет виданнями та іншимиприбічниками ідеї наступу на Україну, прирощуванням нових земель до імперії. З`явилася хвороблива ідеязакриття радіостанції та її дражливого для хворої на фашизм нового розливусайту, який начебто надає слово ворогам створення Великої Росії. Прибічники Путлєра і Білокам`яній, перед приміщенням редакції «ЭХА Москвы», на високій щоглівстановили… унітаз. Кожен, хто поділяв ідею блокування роботи редакції, мавпідійти і посмикати за ланцюжок. Себто, змити «»ЭХО…» в каналізацію…
Вилаштовувалися цілі черги бажаючих проявитисвій путлєровський психо-патріотизм…
До честі московських співробітників редакції,вони не зателефонували мені, не написали жодного листа на мою адресу. Більше того, навіть не закрили мого блогу на своємуІнтернет ресурсі. Думаю, колеги моїрозуміли, що все це хворобливий угар засліплення владою окремими людцями, великодержавнапараноя. На один із виставлених після всіх подій мій матеріал, здається, накультурно-мистецькі теми, черговий редактор написав кілька слів: «Треба зачекатиз публікаціями. Вас записано «нагорі» до числа «екстремістів». Публікаціязашкодить нашому відновленню репутації у влади».
Сьогодні вранці я підготував пост з приводуідеї колишнього народного депутата України М. Габаря, котру вичитав у стрічціФейсбуку. Десь там у Москві аж до обіду вирішувалося, чи пропускати мене насторінки «ЭХА…», чи ні. Як бачите, опублікували…
(Перепрошу за те, що подаю матеріал безперекладу на українську)
