Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Отож, чорнявий, ні, він швидше попелястий, із звабливою білою краваткою на грудях. Якийсь наче присадкуватий, буцімто найменший. Підійшла б, мабуть, кличка Інтелігент. Другий - Циганок – геть чорнявий. Симпатичний вуглик. І третій – зростом нібито найвищий. Під підпал чорно-рижуватої німецької вівчарки.
![jhgfd](http://s019.radikal.ru/i606/1703/d0/56d0eddcafae.jpg)
Коли я спостерігав за ними, погодувавши смачненьким, мені чомусь здалося, що за лідера, цебто, вожака в них – риженький. Він, либонь, найстарший, бо всі його дії найбільш осмисленні. Іноді гукаєш його, він дивиться, а тоді у відповідь: «Гав!», як – «Доброго ранку!» Коли ж мої близькі, котрі мають честь спостергіати цією трійку давніший час, переконливо стверджують: за командира у них присядькуватий Інтелігент. Наче в тому знаменитому кінофільмі: "А тепер - "Горбатий"!"
Одначе, за цією вдаваною красою собачого життя-бутя, моєю ледве не рекламною ширмою, скривається справжня собача трагедія. Одначе, щоб переповісти її суть, доводиться говорити про людей. Позаяк, саме вони учинили псячу біду. На жаль…
Не лише нинішні наші села, а й райцентри вимирають. Частина вулиць, подалі від центру містечок, попросту вимирають. У моїх родичів не стало сусідів: старі люди повмирали, їхні діти виїхали в міста, хату з обійстям з горем навпіл продали. І з того почалися проблеми. Придбали будинок сільські люди, в яких чомусь повсякчас натягнуті стосунки з собаками. Роками мали на прив’язі суку, яка постійно вила-плакала. Сусіди не витерпіли, виявили: гади ,не годують скотину. Тримають на прив’язі повсякчас, а їсти дають вряди-годи. Тварина завжди страшенно голодна, несамовито плаче і виє, влітку, коли відкриті вікна в оселях – просто не можливо заснути. По черзі їсти сусіди носили.
Незабаром старша жінка поїхала в село, забрала з собою і суку, сусіди перехрестилися. Сюди на помешкання перебрався син чи то брат господині. Дорослий чоловік, але дещо без клепки. Завжди напідпитку. Знову привів звідкілясь, припнув на ланцюг… суку. Вскочили кобелі. Історія в нового постояльця точно така, як у його попередниці: бідна голодна тварина завиває день і ніч, «хазяїн» її зовсім не годує. Начебто трудиться в лісництві. Цілими днями хата зачинена, скавчить собака, іноді з’явиться уночі – чи годує тварину – важко сказати.
Нинішнього року історія ця має таке продовження: з голоду померла сука, все молоко віддала дітям, а з ним і життя, залишилося п’ятеро цуциків. Двох уже прибрали люди, троє практично живуть під ворітьми цього недоумкуватого гицеля.
Родичі розповідали, що «хазяїн» іноді купить буханець хліба, розламає його, частинами кидає у воду – оце і є єдиний собачий харч на кілька діб. Сусіди, хто що має (а мешкають тут здебільшого незаможні люди) несуть цій чарівливій трійці. Цуцики голодні до нестями. Хто проходить вулицею, супроводжують випрошуючи будь-що, хоча і при найсмачнішому гостинцю близько до людей не наближаються. Варто лишень їм кинути щось їстивне, як тут же зчиняється така криклива колотнеча, з гавкотнею, вересками, бійкою: кожен хоче забрати їжу в іншого. Коли котрийсь цуцик потрапить до людських рук, інші такий крик улаштують, кидаються кусати винуватця ексцесу, виручають побратима, а спіймане звірятко кусається до нестями: понад усе люблять і цінують песики свободу. Буквально проїзду не дають велосипедистам. До них, можна сказати, у ни х особлива «любов і приязнь». Такий гавкіт влаштовують, хоч вуха затуляй.
Чим це все має закінчитися – сказати не берусь. Але собаки підростуть і, напевне, озлобляться. Шкода, що не до господаря…
25.03.2017 19:25
Собача трагедія
А винні у ній, як завжди, - люди...
Якщо подивитися збоку все начебто пристойно: милі, чарівні, звабливі собачі мордочки. Не намилуєшся. Найкращий ніжний, грайливо-пестливий вік. А ще почули б ви, як вони чарівливо гавкають, у кожного свій особливий перелив. Що один робить, те й інший учиняє й собі. Коли втікають, так кумедно задами підкидають.Отож, чорнявий, ні, він швидше попелястий, із звабливою білою краваткою на грудях. Якийсь наче присадкуватий, буцімто найменший. Підійшла б, мабуть, кличка Інтелігент. Другий - Циганок – геть чорнявий. Симпатичний вуглик. І третій – зростом нібито найвищий. Під підпал чорно-рижуватої німецької вівчарки.
![jhgfd](http://s019.radikal.ru/i606/1703/d0/56d0eddcafae.jpg)
Коли я спостерігав за ними, погодувавши смачненьким, мені чомусь здалося, що за лідера, цебто, вожака в них – риженький. Він, либонь, найстарший, бо всі його дії найбільш осмисленні. Іноді гукаєш його, він дивиться, а тоді у відповідь: «Гав!», як – «Доброго ранку!» Коли ж мої близькі, котрі мають честь спостергіати цією трійку давніший час, переконливо стверджують: за командира у них присядькуватий Інтелігент. Наче в тому знаменитому кінофільмі: "А тепер - "Горбатий"!"
Одначе, за цією вдаваною красою собачого життя-бутя, моєю ледве не рекламною ширмою, скривається справжня собача трагедія. Одначе, щоб переповісти її суть, доводиться говорити про людей. Позаяк, саме вони учинили псячу біду. На жаль…
Не лише нинішні наші села, а й райцентри вимирають. Частина вулиць, подалі від центру містечок, попросту вимирають. У моїх родичів не стало сусідів: старі люди повмирали, їхні діти виїхали в міста, хату з обійстям з горем навпіл продали. І з того почалися проблеми. Придбали будинок сільські люди, в яких чомусь повсякчас натягнуті стосунки з собаками. Роками мали на прив’язі суку, яка постійно вила-плакала. Сусіди не витерпіли, виявили: гади ,не годують скотину. Тримають на прив’язі повсякчас, а їсти дають вряди-годи. Тварина завжди страшенно голодна, несамовито плаче і виє, влітку, коли відкриті вікна в оселях – просто не можливо заснути. По черзі їсти сусіди носили.
Незабаром старша жінка поїхала в село, забрала з собою і суку, сусіди перехрестилися. Сюди на помешкання перебрався син чи то брат господині. Дорослий чоловік, але дещо без клепки. Завжди напідпитку. Знову привів звідкілясь, припнув на ланцюг… суку. Вскочили кобелі. Історія в нового постояльця точно така, як у його попередниці: бідна голодна тварина завиває день і ніч, «хазяїн» її зовсім не годує. Начебто трудиться в лісництві. Цілими днями хата зачинена, скавчить собака, іноді з’явиться уночі – чи годує тварину – важко сказати.
Нинішнього року історія ця має таке продовження: з голоду померла сука, все молоко віддала дітям, а з ним і життя, залишилося п’ятеро цуциків. Двох уже прибрали люди, троє практично живуть під ворітьми цього недоумкуватого гицеля.
Родичі розповідали, що «хазяїн» іноді купить буханець хліба, розламає його, частинами кидає у воду – оце і є єдиний собачий харч на кілька діб. Сусіди, хто що має (а мешкають тут здебільшого незаможні люди) несуть цій чарівливій трійці. Цуцики голодні до нестями. Хто проходить вулицею, супроводжують випрошуючи будь-що, хоча і при найсмачнішому гостинцю близько до людей не наближаються. Варто лишень їм кинути щось їстивне, як тут же зчиняється така криклива колотнеча, з гавкотнею, вересками, бійкою: кожен хоче забрати їжу в іншого. Коли котрийсь цуцик потрапить до людських рук, інші такий крик улаштують, кидаються кусати винуватця ексцесу, виручають побратима, а спіймане звірятко кусається до нестями: понад усе люблять і цінують песики свободу. Буквально проїзду не дають велосипедистам. До них, можна сказати, у ни х особлива «любов і приязнь». Такий гавкіт влаштовують, хоч вуха затуляй.
Чим це все має закінчитися – сказати не берусь. Але собаки підростуть і, напевне, озлобляться. Шкода, що не до господаря…
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Альтернативи децентралізації енергогенерації в Україні не існує Олексій Гнатенко вчора о 15:31
- Відкриті дані: прозорість проти корупції Діана Граділь вчора о 13:39
- Способи захисту прав власника від самочинного будівництва на земельній ділянці Євген Морозов вчора о 10:45
- Власть, наука, интеллект – инвестиции в средний и малый бизнес и устойчивое развитие Вільям Задорський вчора о 04:01
- Прифронтовий Миколаїв. Яку допомогу можна отримати у місті, де лінія фронту зовсім близько Галина Скіпальська 25.07.2024 13:53
- На що дивляться інвестори? Олександр Висоцький 25.07.2024 12:22
- Де нормальний начпрод, там якісні продукти харчування Дана Ярова 25.07.2024 12:06
- Розвиток європейського ринку водню: Нові ініціативи та перспективи Олексій Гнатенко 25.07.2024 10:17
- Внесіть зміни у свій щоденний "to do list" Катерина Кошкіна 25.07.2024 09:59
- Гранти на відновлення та енергоефективність житла: можливості від Фонду енергоефективності Єгор Фаренюк 24.07.2024 21:44
- Порушення прав власника земельної ділянки внаслідок самочинного будівництва Євген Морозов 24.07.2024 19:48
- Як застосувати методи відбору постачальників НАТО у наших реаліях? Євгеній Сільверстов 24.07.2024 18:00
- Кого підтримуватиме Ізраїль під час виборів у США? Олег Вишняков 24.07.2024 13:22
- Європейська рада схвалила висновки щодо інфраструктури електромережі ЄС Олексій Гнатенко 24.07.2024 12:30
- Спільна власність чоловіка та жінки, які проживають без реєстрації шлюбу Євген Морозов 23.07.2024 19:26
Топ за тиждень
- Boris Johnson: Запрошення до усвідомлення – домовлянь з РФ не буде 1883
- Суди проти рф – реалії, фантазії, міфи. Перспективи Арбітражу 299
- Як застосувати методи відбору постачальників НАТО у наших реаліях? 91
- Чому конкурентні закупівлі – це більше ніж просто вимога закону 65
- Дизайн дитячого простору 63
Популярне
-
11 млрд доларів тому, кого немає. На що просила гроші Україна в Берліні
Бізнес 87049
-
У Харкові обрали нові назви для трьох станцій метро
Бізнес 11247
-
Помпео виклав своє бачення мирного плану Трампа: лендліз на $500 млрд і реальні санкції
Бізнес 9246
-
Криза мобільного зв’язку. Скільки коштуватиме подовження зв'язку під час відключень
Бізнес 5717
-
Київський підприємець почав розбирати Tesla, щоб заряджати оселі – FT
Технології 5422
Контакти
E-mail: [email protected]