Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
03.02.2017 08:39

"Аристократ" Єв-Граф Сідалковський здійснить посадку у Вапнярці

Через 38 літ поневірянь книжковими ринками, виданнями-перевиданнями, сатиричний літературний герой Олега Чорногуза повертається на свою малу батьківщину. Статуєю на залізничному вокзалі...

«АРИСТОКРАТ» ІЗ ВАПНЯРКИ ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДОДОМУ

Ну, що таке, здавалося б, Вапнярка? 


Невеличке селище, колись було єврейським містечком, мало свою синагогу, тепер іудеїв, здається, тут немає жодного, а всього населення близько восьми тисяч громадян. Було навіть райцентром у давнину. Одначе вся слава поселення тримається на залізниці. Бо Вапнярка це своєрідний транспортний водорозділ України. Якщо їхати з Києва чи Львова, то за Вапняркою, вважайте, вже починається… Одеса. Власне, Одеська залізниця. А якщо прямувати у протилежному напрямі – то за Вапняркою також починаються володіння Південно-Західної чугунки. На горизонті видніються вже Жмеринка, Вінниця, Київ, або ж Львів і сам Чоп. Ще можна звідси податися до Могилева-Подільського і далі в Молдову. Або ж без пересадки до самої Христинівки дістатися. 


Але, коли чесно, то найбільше прославив Вапнярку… Євграф Сідалковський . Дехто пише: Єв-Граф Сідалковський, і правильно робить. Бо таким він насправді є – людина з непомірними амбіціями, і примітивними здібностями, чоловік з незавершеною вищою освітою (змінював один факультет на інший, і залишився без жодного в документі). Гарячий любитель дівчат і високобортних фраз. Саме кухонний граф за польотом мислі, баламут за вдачею, нікчема за конкретикою дій. Власник винятково гарного почерку. Пристосуванець , міщанин.


Він увірвався в життя українців, а потім і далі подався мандрувати світами, 1979 року, коли у світ вийшов перший український сатиричний роман Олега Чорногуза «Аристократ» із Вапнярки». Одразу півмільйонним накладом. Ось тоді з сторінок сатиричної Одісеї в життя ступив образ тогочасного рафінованого конформіста. 
Цікаво, що книжку я придбав якраз саме у кіоску «Союздруку» на станції Вапнярка. Продавцем працювала там вельми вродлива синьоока краля. Мені ж на вокзалі доводилося бувати чи не кожного тижня. Мене тоді якраз забрали з районної газети до обласної «Вінницької правди». Призначили власкором по чотирьох південних районах області – Тульчинському, Томашпільському, Крижопільському і Піщанському. В який би із них я не діставався, то їхати потрібно було саме через Вапнярку. Ось і робив я там зупинки, купляючи в кіоску свіжі газети, а то і книги. Просто знічев’я милуючись свіжою і барвистою баришнею…


Того разу я лишень наблизився до кіоску, моя симпатія весело зблиснула назустріч синіми своїми озерцями, і залопотіла:


-А я для вас дуже цікаву книжицю приберегла. Ось погляньте…


Я взяв до рук. Це справді було моє перше знайомство з романом, хоча захоплюючі відгуки про сатиричну вдачу нового твору пана Чорногуза вже читав.


-А він, що справді з Вапнярки? – вирвалося у мене.


-Сідалковський? – уточнила дівчина.


-Звичайно ж, - кажу.


-До моєї мами навіть залицявся… 


-Ого! Тоді треба придбати обов’язково. Хто знає, можливо, Ви його позашлюбна донька...


-Еге ж, почитайте - виясните, - по-змовницьки підморгнула мені дівчина, відраховуючи мені здачу.


Так ось, Єв-Граф Сідалковський, повідомлю вам цікаву новину, повертається до своєї рідної Вапнярки. Після 38 років поневірянь книжковими світами. В образі скульптури, пам’ятного знаку. Його хочуть встановити на привокзальній площі. І навіть відкрити в травневу пору нинішнього року. Можливо, на його парасольці з`явиться промовистий напис: "Європа, це лівіше від Вапнярки..." Ось ще один яскравий орієнтир для відомого селища.


Автор проекту скульптор і письменник із Могилева-Подільського Микола Крижанівський. Його ідею сприйняв і підтримав голова селища Олександр Горенюк.


 Обидва напористі і завзяті. Поставили собі за мету – одягти графа Сідалковського лише в бронзу й мідь. Тепер мають велику мороку, де б розжитися на цінний метал, позаяк пора пам`ятникопадів уже завершилася, бронзу й мідь перекупники в основному спродали. Можливо, хтось із вас, друзі, знає де розжитися на подібне добро, підкажіть людям, бо часу в них уже обмаль: означений травень не за горами...


Ось таким, швидше за все, і з’явиться пан «аристократ» на привокзальній площі Вапнярки. Гордиться цим найбільше письменник Олег Федорович Чорногуз. Його герої не в’януть, перероджуються в нові зримі образи і повераються до рідних пенатів...


П.С.
Я особисто засумнівався в тому, що статую конче треба "ваяти" з дорого металу. Вона може недовго простояти навіть і під охороною поліції: все-одно вкрадуть. Час такий...
Є у мене знайомий, котрий має дорогий і розумний цех, оснащений сучасною зарубіжною технікою, який з граніту виточить-вилиже таку скульптуру, що ніякий майстр з ним не зрівняється. Просто закладається портретне зображення, і комп`юте все сам  чудово виконає.
Мені кажуть: ні, все-таки буде бронзово-мідний. Єв-Граф Сідалковський заслужив того. От тільки б де знайти ще непереплавленого Лєніна чи Сталіна, чи будь-якогось іншого колишнього ідіота.
Що ж почекаємо. А поки що оцініть, як усе приблизно виглядатиме...                                  
dews
hytr
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net