Учепилися московітства, як злидні бондаря

            Непокаране зло множить собі подібне: істина, котра, либонь, не потребує будь-якого доведення. І я, на жаль, можу підтвердити сьогодні цю аксіому ще одним конкретним і яскравим прикладом.  Читайте:

      12 грудня 2016 року у своєму блозі я виставив пост, озаглавлений «СТРАШНІШІ ПОЛЬСЬКИХ ОРЛЯТ – ПРОВОКАТОРИ ТЕЛЕКАНАЛУ 112.ua». Це була реакція на ганебну практику означеного мовника, який у погоні за нарощуванням московітськи мовного контенту (за чиїмось же ж, напевне, завданням вчиняється подібне!) вдається до такої практики ведення передач, який неодмінно був би суворо засуджений у будь-якій державі світу, і лише не в Україні. Уявіть собі, що обідньої пори тієї грудневої днини  на зв'язок з прямим ефіром телеканалу вийшов голова об’єднання українців Польщі Петро Тима. Ведуча програми, київська журналістка Є. Скорина провела з ним діалог упродовж 7-8 хвилин. Громадянин Польщі розмовляв виключно українською, а це телевізійне сміття повсякчас зверталося до його винятково окупаційною мовою: «что да как?» і т.п.

                Що після цього можна сказати про цей телеканал, про тих примітивних, лубочних і неотесаних журналістів, які трудяться тут? Де їхній професіоналізм, поняття журналістської мовної етики? Де, нарешті,  елементарна гордість за свою країну, за державну мову? За Україну? Всім у них, мабуть, рухає брутальне пристосуванство, ущербна меншовартість. Бо якби в журналістському колективі були справжні патріоти, а не спрощені перекиньчики, то вони б уже давно поставили питання руба перед хазяями з приводу того, чому телеканал у порівнянні з цією ж порою попереднього року вдвоє наростив рашомовний контент.  Хто, скажіть, останнім часом так різко забувся в нашій державі українську, що йому знадобилися все доносити на «язикє» загарбників? Для чого, з якою метою вчиняється ця гостропроблемна диверсія?

                Так, як діють журналісти 112-го заслуговують га одне «високе» звання - ганебних манкуртів та запроданців.

                Я написав скаргу з приводу цих подій на телеканалі 12 грудня 2016 року до Міністерства інформаційної політики та Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Адже все це принижує, топче в багнюці на міжнародному рівні статтю 10 Конституції України. Нехай хто заперечить мені, якщо це не так.

З карикатурного Мінстеця дуже швидко прибігла відповідь. Посилаючись на понад десяток циркулярів та різноманітних чиновницьких рогаток і недолугих указівок, це кустарне відомство стало мені офіційно доводити, що його компетенція буцімто тут ні до чого. Іншими словами, вони зовсім не проти хазарської мови на телеканалах. Що реакції на подібне манкрутство мовника мені треба шукати в інших інстанціях. Запитується: а для чого тоді Мнінформ? Як воно може відхрещуватись від проблеми, коли на телеканалі принижують саму Конституцію України, яка захищає державну мову? Повне головотяпство!

А ось із Національної ради з питань регулювання ефірів теле- і радіомовників за сорок діб мені так ніхто і не спромігся будь що відповісти. Напевне, не вважають за потрібне. Значить, роблю висновок, підтримують московітів телеканалу. А як інакше зрозуміти подібне? Тільки чому ж ці начальники щомісячно отримують платню з української казни?

Ось чому учора ввечері, 20 січня ц.р., ця історія, але з іншими дійовими особами, мала те ж саме зрадницьке продовження. Цього разу на цей же телеканал режисери вивели у прямий ефір із Москви політолога Станіслава Бєлковського. Його попросили прокоментувати події у Вашингтоні на інавгурації нового президента США. Гарно володіючи українською, пан Станіслав не став опускатися до рівня продажних журналістів 112-го, пожбурив у куток «язик» хазарів, м’яко і дотепно заговорив мовою. А  ось телевізійне бидло, і собі спершу пустившись назустріч йому зі своєю солов’їною на устах, напевне, через спецзв’язок отримало вказівку перейти на руський, і стрепенувшись, традиційно почало ліпити йому запитання окупаційною.

Дурноватість ситуації важко й описати: з Москви чути добірну, літературну українську, а з столиці України принципово ведуча Г. Степанець верещить виключно по-рашівськи. Повний абсурд. Ахінея. Усе це результат того, що в державі повний хаос. На жаль, і спроба реанімувати часи наступу московітства на мову нашого народу.

З приводу приниження польського українця і того, що на мою заяву ось уже другий місяць не відповідає офіційний регулятор ефіру – Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, я написав скаргу головам парламентських комітетів з питань культури й духовності, а також з питань свободи слова і діяльності ЗМІ. Мені нічого не залишається, як доповнити попередню чолобитну і фактом «московітського знущання»  над Станіславом Бєлковським. Одне слово, поки що строчу і силосую скарги…

 Висновок: Як такий абсурд можливий: москвич із білокам`яної події коментує добірною українською, а з Києва йому запитання журналіст телеканалу ставить виключно окупаційною мовою? Що за політика мовника, яка йде урозріз з Конституцією України? І де регулятор?