З приводу однієї баламутної публікації проти того, щоб українці спілкувалися рідномовно.
ЯК УПАВ З КОНЯ «ПОСЛЄДНІЙРУЗЬКИЙ» В УКРАЇНІ
Тут на одному з Інтернет ресурсів вельми «солодкоязика»баришня створила і тиснула плачЯрославни з приводу наступу в Україні на «вєлікій і могучій». Називаючиборотьбу українців у своїй Богом даній державі за утвердження рідномовності в нашомукраї не інакше, як «ОЗВЄРЄНІЄМ РАДІКАЛОВ». Ще це фанабериться автором під лозунгом «АГРЄСІВНИЙНАЦІОНАЛІЗМ» (АН). Як вона стверджує, цей дрімучий начебто АН пропагує «МАРГІНАЛЬНАЯЧАСТЬ НАСЄЛЕНІЯ…»
Отож, за твердженням цієї діячки,яка все частіше застряглим поросям у плоті верещить у пресі, претендуючи нароль голосистої трубачки войовничого рашо-психопатріотизму в рузьких кокошникуі сарафані, називаючи українців «МАРГІНАЛАМИ». Щоб було все зрозуміло, підкреслю: маргінали –це нижчий прошарок населення, який кочує на межі, чи на кордоні з домінантноюгрупою суспільства в Україні, яку ж, зрозуміло, за її переконанням складає рашомовнийекспансіоністський кагалат. Так вони «імперці» завжди вважали. І ця позиція, яквидно, не змінюється…
Що ж стосується того, кого автор вважає домінантним людом в Україні, то треба, напевне, виходи з того, що нашу державу вона називає "колоніальною".
Тобто, українці – маргінали,другий сорт. Росіяни – старші брати. Все за старою, комуністичною схемою.
Іншими словами, за висловом цієїпані (ах, госпожі), українці, ті, хто нарешті хоче мешкати в рідній Україні у середовищірідної мови, культури є другорядним, нищим прошарком суспільства. Сміття. Недолюди. Особи, які не можуть, не вміютьпобудувати свою державу. Вони повсякчасзнаходяться в процесі соціального падіння, в невисокому й заздалегідь програшному соціальному статусі. Самецими словами поясняється поняття маргіналізації в академічному визначенні переконання,чим охрестила, власне, всіх нас українців автор даної публікації. В тому, щотут усе гаразд з розумінням глибини образливості, принизливості вжитих термінівглашатайкою кривавого «рузького міра» не може бути й сумнівів: сказала всечітко і недвозначно, як саме хотіла, б’ючи не в брову, а в саме око. Зстовідсотковою кривдою у відношенні до українців. Позаяк автор позиціонує себе,як кандидат наук, культоролог. Не двірник же, не публічний початківець такестверджує, підкреслю, а, сказати б, професіонал з вищого суспільного прошарку.
Тепер зверну увагу на те, як веде дискусію прима з «п’ятої колони». Авторскандальної публікації «Последний русский» (до речі, хто він, з статті цього незрозуміти, та й чи давно їхній туповатий, бо й мови не вивчив, божок НіколайАзіров на запитання московітського ГРТ, скільки росіян мешкає в Україні, бадьоровідповідав, що 20 мільйонів, куди ж вони поділися так швидко?), щоб вибити ґрунтз-під ніг опонентів, які б хотіли їй, мабуть, заперечити на недостойні і прикрізвинувачення щодо того, аби в державі Україна панувала українська мова, луналина телебаченні, радіо рідномовні пісні, вона з перших речень закликає: мовляв, українцям,при захисті своєї позиції в дискусії «можно налівать кровью глаза», але неварто чіплятися за Голодомор і Валуєвський указ… Ці наші з вами «воплі», пані й панове, як язрозумів з публікації, автор вважає застарілими.
Це все одно, якби сказати, щодавайте поговоримо про гібридну війну Кремля проти України, не згадуючи проанексію Криму і захоплення українського Донбасу, де загинуло вже понад десятьтисяч українців! Цікава аргументація «рузького міра».
А ось прохання прибрати «рузькієрібкі» зі стін Національної спеціалізованій дитячої лікарні Києва, замінившипідписи малюнків з окупаційної на зрозумілу, людську мову, це, бачите «наглостьсрівать культурниє проєкти», напевне ж, і дискредитація російської меншини. Ащо робити, як ставитись до тих, хто і нині з представників «рузького міра» в стилірадянсько-сталінських часів досліджує дії УПА для свої кандидатськихдисертацій на підставі донесень Берії і Сєрову про «успішні операціїпідрозділів НКВС», котрі криваво очорнюючи український національно-визвольнийрух, вирізали сотнями українців наших Західних областей, переодягнувшись воднострої вояків-повстанців? Нехай, за ким плаче автор публікації, їдуть атестуватисявченими степенями з даної тематики в Московію. Там якраз нині масововідкривають пам’ятники вашому генералісимусу людиножеру Сталіну. Якраз у темупіде в них життя. Дякувати треба за наше розуміння менталітету невиправнихрашівців…
Авторка в своєму публічному плачупо своїй бандитській раші, яку люб’язно називає Великим слоном, стількинагорнула в одну нечистотну купу, що не кожен збагне чого вона насправді хоче.Бо тут є і згадки про непослідовного словенського філософа Жижека (і до чоговін тут? Ага, щоб знали, що вона й таке знає!), і про персонального свогосантехніка, і про буцімто якесь спалення прапора Євросоюзу (де й коли подібневідбувалося? Мабуть, серед їхніх – на антимайдані). Докір українцям, що непустили ріку сліз по недольоту ансамблю пісні й танцю, які готувалисяпотанцювати на руїнах Алеппо. І повідомлення про те, що начебто вЄрусалимському музеї Холокосту висять «подробнєйшіє історії о члєнах ОУН-УПАкак врагах єврейского народа». Бував у цьому музеї, подібного чомусь не зустрічав. Як мені видається, це щось з репертуарузлісного українофоба Колісниченка, котрий кілька років тому створив виставку «фотодокументів»буцімто українські патріоти вирізали євреїв на Волині. Хоча ні єдиногоподібного факту насправді не було зареєстровано. Справтесь про це бодай у професора Володимира Сергійчука,який серйозно займається цієютематикою.
Одне слово, під претензійнимзаголовком - купа різних небелиць, з претензією на високу вченість автора.Вивершена, як мені здається, з однією неблагочестивою метою, щоб у кожномуабзаці обізвати українців маргіналами, себто недорозвиненою нацією. Щобстворити образ мовбито затиску руських і їхнього «язика» в Україні.
Я, щоправда, дуже дивуюся, щотакий, з дозволу сказати. культуролог, з явно дикими, некультивованимипідходами до оцінки подій в Україні, з явною травмою розумово-понятійногоапарату стосовно щирого бажання громадян України українізувати нарешті ріднесвоє суспільство, до чого століттями недопускали нас, то польські пани, топришелепуваті товаріщі комуністи з центром у Москві, може робити в державномувиші. Чого може навчити студентів подібний кандидат педагогічних наук, який наусі боки жовчно бризкає слиною ненависті на все українське? Тут, як менівидається, ще треба подумати хто насправді маргінал…
