Мінськ для України – ворожа сторона

Білорусь в ООН організувала ганебну провокацію проти України. Це ще один доказ того, що Мінськ не може бути нейтральним майданчиком для вирішення проблем нашого Донбасу. Диктатор Лукашенко - зацікавлена сторона, яка боготворить бандитів та убивць з Донецьк

Мене понад усе дивує тупість і глухістьукраїнської влади щодо обрання місцем поладнання наших конфліктів із РФ Мінськ.Це все одно, що місцем рандиву з Кощеєм обирати його печеру. Власне, насправдісамим подаючи себе йому на сніданок. Учора в Нью-Йорку лукашенківськадиктаторська Білорусь ще раз, зайвий раз, учинивши спробу заблокувати в Третьому комітеті ООН розгляд питання по Криму,домагалася зняття проекту резолюції, заявивши про начебто політизацію питанняправ людини, тим самим проявила себе в ролі прокурорші Поклонської,готової всяко принизливо служити Москві. (Про це докладніше тут – http://www.unian.ua/politics/1625736-bilorus-namagalasya-zablokuvati-rozglyad-rezolyutsiji-po-krimu-v-komiteti-oon-zastupnik-golovi-mzs.html).

Я вже третій рік пишу, нагадую, закликаю:місце зустрічі української делегації з нашими ворогами потрібно негайнозмінити. Мінськ не нейтральна для нас територія. Мінськ, не забуваймо, цестолиця єдиної союзної держави Росія та Білорусі. Там діють закони Кремля. Це іє Кощеєва печера. Кому ж це не зрозуміло?

Лукашенко шанує й зустрічає представниківтак званих ОРДЛО як героїв. Стелить їм килими та зганяє на зустрічі масутелекамер. Бандити і терористи почувають себе в Мінську, як Юрій Гагарін 12квітня. Це тоді, коли у них за спинами понад десять тисяч смертей українців. 

Якщо для світу настільки важливі ці,так звані Мінські домовленості, нехай вони залишаються на папері, хоча їхвиконання Україною неможливе в принципі, бо подібне було б відвертою зрадоюінтересів нашої Батьківщини. Через те, що настільки принизливими,протиприродними виявилися внутрішні чинники начебто зп’яна  підписанихугод у 2014-му і 2015-му роках, і за це ще їх творці з українськоїсторони, прийде час, будуть персонально відповідати. Але нині Україна має форматцих принизливих перемовин, звісно, якщо вони ще потрібні такі взагалі, позаяк,відомо, ніякого впливу від них на розв’язання конфлікту в Донбасі, тим паче уКриму, не має, негайно перенести до іншої, справді НЕЗЛЕЖНОЇ країни. Доприкладу, в Польщу, або ж в одну з країн Балтії, а ще краще до Нідерландів, демешкає сотні, можливо, й тисячі родичів збитого російсько-донбаськимилюдожерами пасажирського літака рейсу МН-17. Щоб приїжджаючи туди на черговерандиву, у лугандонів піджилки тремтіли, а не комизились вони під софітамителекамер, організованих сателітом Москви Лукашенком, вдаючи із себетермінаторів.

На перешкоді цьому тупість чиновників МЗС,зашореність адміністрації глави держави, але ще ж є парламент, є відповіднийКомітет з міжнародних зав’язків на чолі з пані Гопко, який би мав опікуватисяподібними проблемами. Шукати шляхи виходу з ситуації. Цього вимагаєКонституція. Проте нардепи сидять тихенько, як миші під віником, абсолютно невиконуючи своєї ролі парламентського контролю зв діями виконавчої влади. Осьчому план якогось там ефемерного «Шатуна» це недолуга вигадка Банкової, а дляпорятунку України потрібна негайна зміна всієї влади. І що швидше, то краще.