Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
22.04.2016 18:35

Юрій Луценко як Льоня Голубков із МММ Порошенка

Маніпуляції та профанації довкруги поста генерального прокурора.

          Нардеп Юрій Луценко, якщо хочете знати, – це сучасний ЛьоняГолубков (повне рекламне ім’я котрого – Голомжонович) часів злощасної пірамідиМММ, для екстремальної розбудови режиму Петра Порошенка.  Відомою фразою того незабутнього нескінченногосеріалу були рашівські слова телегероя: «Я не халявнік! Я - - партньор!»

            Дорогий ЮрійВіталійович (Голомжонович) теж міг би нині з повним правом сказати, що в справіутвердження дикунського суспільства з царювання в Україні олігархів і обдирачівнароду, він далеко не остання особа. Один із найближчих партнерів ПетраОлексійовича.  Але для повного щастя підрукою вождя йому не вистачає лише одного – називатися опричним прокурором йоговеличності. Він переконано вважає, що йому конче належить зайняти вакантнупосаду з лейб-гвардійського корпусу кумів. На перепоні щоправда до цьогоневеличка загата – вимога чинного законодавства щодо необхідності обов’язковогодля затвердження парламентом на посаду сучасного Малюти Скуратова (прокуратораІвана Грозного, невмирущого символу свавілля, беззаконня, всевладдя)  необхідно обов’язково мати вищу юридичну освіту,а також десятирічний досвід роботи в правоохоронних органах. Цього всього ввельможного пана, звичайно ж, немає, але ж є давня мрія, освячена на здійсненнясамим Петром Порошенком. Так що до зайняття паном Голомжоновичем, даруйте,Луценком, поста одного з керівників і стовпів нової опричнини залишилося щевчора (21 квітня ц.р.) зовсім не багато. Тим паче, що в нинішньому суспільстві  створено всі халявні умови лизоблюдства ідогідництва. Так і чути звідусіль трибунне та екранне: «Юрій Віталійович найдостойніший!»,«Тільки він наведе порядок», «Та ми під його призначення позмінюємо всізакони…» «Ви тільки, Петре Олексійовичу, повеліть…» Було внесено до ВерховноїРади і ряд законопроектів з поправками до законодавства.

            Відтак, натерезах опинилися дві антитетичні великості – чіткі і конкретні вимогизаконодавства з одного боку та химерний, лубочний статус якогось там кума,званням котрого, до речі, не скриваючи, щиро пишається «придворний інтелектуал»Юрій Луценко.

            Пишу ціслова, а перед очима зима, напевне, 2005-го. Розбурханий Майдан. На вечірній вулиціне те сніг, не те дощ.  Щойно закінчивсвоє чергове словоблуддя Віктор Ющенко. Ми з моїм знайомим, одним із придверниківОлександра Мороза, пробиваємося крізь щільний натовп до трибуни. Йому потрібен побратимпо партії Юрій Луценко. А той, як відомо, один із охриплих ведучих на сцені,вимітаючий чиновницького сміття з кучмівських конюшень. Нарешті забираємо Юру івтрьох неспішно піднімаємось у щільному натовпі людей угору по Інститутській.Підходимо до Банкової, де вже зовсім вільно, немає штовханини, і Юра каже:

            - Учоравесело тут було,  трусили хоромиМедведчука, - показує у бік адміністрації глави держави.

            - І щосьцікаве знайшли?

            - Вонивинесли і вкинули до смітника чотириста двадцять тисяч гривень, - відповідаєЛуценко. – Щоб ми не знайшли…

            - І куди жви їх поділи? - спонтанно вирвалося у мене.

            - Революціонерирозібрали, - зовсім буденно і доволі прозаїчно відповідає Юра. – Бо якби почаливсе оформляти, знаєте скільки на це пішло б часу і зусиль. Одна формальна морока.Бо ще ж потрібно виясняти, кому те багатство належать. А так виходить, що нікому:нема грошей у слідства – і ніяких проблем…

            Ще картинка.З того ж самого року, але вже серпневої пори. Крим, Мухолатка. Фешенебельнадача міністра внутрішніх справ, яку до рівня відпочинку арабських шейхів успішнодоводили такі пріснопам’ятної вдачі міліціянти, як Білоконь та Кравченко.Вечір, густа південна темінь. Нижче будови, на самому березі моря, чудовооблаштована штучна пристань готова водночас прийняти гостей і з моря, і здалеких та близьких автодоріг. Напевне б, могла слугувати й місцем для прийому гелікоптера. Тут же примостилося шикарне барбік’ю, а в центріприбережного майданчика знаходився  люксовийпересувний курінь з дорогим столом і кріслами. На добірних тацях найдорожчінаїдки, напитки. За столом міністри: МВС – Луценко; Мінчорнобиль - Жванія, Мніагрополітики– О. Баранівський, голова фонду Держмайна - Валентина Семенюк, головаДержводгоспу – Василь Сташук, ще якісь високі київські люди. У морі купаєтьсядружина Луценка – Ірина, майбутній великий політичний діяч. Того дняпрем’єр-міністр Ю. Тимошенко проводила в Криму виїзне засідання КабмінуУкраїни. Стомлені правителі з’їхалися повечеряти, погомоніти. І я мимохітьпотрапив до тієї кампанії. Всі анекдоти і приколи націлені, звичайно ж, на Юлю.Еге ж, Тимошенко. Вона зла відьма, дихати всім не дає. Колотить всіма ними, хтолишень тут зібрався. «Га,га,га та ги,ги,ги…» - і все проти неї. Особливо ж«прикольно» в котрий раз розповідається, як Ю. Луценко, запізнившись сьогодні навиїзне засідання, бо десь пробував кримського вина, вміло «відстрілявся»буквально з ходу зі своєї тематики.

            Коли це вразхтось помічає, як високо вгорі, під самісіньким небом, майже над нами, там, де проходить автотраса зСевастополя до Ялти, у бік моря гостро полосонувши по обширу безмежного моря, зблиснувпромінь авто, і машина, то виринаючи вогнями на серпантині дороги, то ховаючисьза густою зеленню дерев, попрямувала вниз. У неї, виявляється, немає ніякоїіншої дороги, як доїхати аж сюди, до щедрого столу київської еліти, що присілапобіля самих чорноморських хвиль. О, що тут лишень зчинилося за столом! Ще захвильку статечні міністри і керівники центральних органів влади, зірвалися наноги, заметушилися, забігали. Тільки чути було обривки переляканих фраз. «ЦеЮля…» «Це тільки вона…» «Почула, мабуть, що ми її обкладаємо …ями…» «Вона знаєсюди дорогу…» «Вона тут бувала…» «Скажемо, що дуже голодні були…» «Віскі, віскіприберіть…», «І лід викиньте у море…», «Обережно викидай, не вбий там моюжінку…», «Іра! Іра, вилазь уже, одягнися. Тимошенко сюди їде. Будеш грати рольрусалки…», «Ось, тут же ще два ящики коньяку…» «Киньте їх до смітника…»

            За п’ятокхвилин усі горласті та язикаті перелякано принишкли за величезним столом, де залишилося тільки кількабутлів з соками та недопита пляшка води, персики і яблука з виноградом, сиділи звигляду голодні, стомлені  міністри, зосередженоспостерігали за тим, як на майданчик над морем згори вкотився шикарний джип.Він зробив щось подібне на коло пошани, і зупинився якраз навпротикуреня. Двері з боку водія відчинилися, і звідти вийшов… Петро Порошенко,секретар РНБО України. З іншого боку випурхнула худенька постать його дружини. Надморем здійнявся такий ґвалт і лемент, що чути його, мабуть, було аж десь доЯлти і геть до Стамбула. Дехто пішов у танок, приговорюючи: «баба-яга неприїхала…»

            Розуміючипричину переполоху й неймовірних радощів, Порошенко весело сказав:

            - Можете нехвилюватися: Тимошенко дві години тому вже відлетіла до Києва… Поравідпочивати…           

- Девіскі? - закричав Луценко.

-Викинули в море…

-Дурні…

- Деконьяк?

- Насмітнику?

-Доставайте…

- Дешашлик? Де інший заїдок?

- Уморі…

-Виловлюйте…

Якби мене запитали, навіщо ПетруПорошенку Юрій Луценко у ролі генерального прокурора, то я точно знаю -  це його майбутній грозозахист насамперед від…Юлії Тимошенко. Петро Олексійович уже програв їй двічі у життя, що називається,в суху: а) в січні-лютому та  б) увересні 2005 року, коли мила пані спершу успішно обійшла його в забавах щодопоста прем’єр-міністра, а потім восени, коли Петро Олексійович позбувся ще й посадисекретаря РНБО України в результаті скандалу з оприлюдненням «штату» «любихдрузів» Віктора Ющенка. Нині очолювана ЮВТ «Батьківщина», ставши опозиційноюсилою і в парламенті, і  фактично в усіхмістах та селах, впевнено перебирає на себе роль лідера ображених владою мас. Відмовавід перезавантаження керованого олігархами та багатіями корумпованогопарламенту на фоні безликої рокіровки Яценюка на Гройсмана, що є не прикритимфактом узурпації паном Порошенком влади в Україні, тільки додає балів політсиліЮ. Тимошенко. І вже ось-ось доведеться владі тримати одвіт за всі суцільнінегаразди. (Не забуваймо тут і про О. Ляшка) Хто стане до бар’єру супроти ЮліїВолодимирівни, яка, зрозуміло ж, відстоюватиме інтереси трудових мас? ПанПорошенко? Та він нізащо не погодиться на таке, наперед знаючи результатподібної комунікації? Його безликий глава адміністрації Б. Ложкін? «Сірийкардинал» І. Кононенко?  Молодий таранній В. Гройсман? Смішно чи не так?

А ось Ю. Луценко зміг би скластиконкуренцію милій пані опозиціонерці, але ж, звісно, не в ролі нардепа, радникапрезидента, навіть керівника найкрупнішої провладної фракції парламенту. Тимпаче, що їх із пані Тимошенко до певної міри вирівнюють «заслуги» тюремнихбранців режиму В. Януковича.

Думаю, якби в державі був поствіце-президента, то П. Порошенко рекомендував би на цю посаду саме якраз ЮВЛ.Тому портфель генерального прокурора, при нинішньому розкладі сил, це якраз саме те єдине, що є найвищим за рангомвлади в частково радянській державі, якою й досі, на жаль, залишається нинішняУкраїна.  Бо якщо на посаду генеральногопрокурора завдяки маніпуляціям у парламенті, які вчиняються на догоду вищомукерівництву держави, нині, виходить, можна привести навіть несамовитого полісменаКиву, чи якогось там Сашу Боровика, не кажучи вже про чергового кума главидержави пана Луценка, то де гарантія, що заради «інтересів держави», в «наполегливійборотьбі проти Путіна» його не можна наділити якимось винятково особливимиповноваженнями. Хоча й без цього генпрокурор, не забуваймо, головнапроцесуальна особа держави, яка має право втручатися в будь-яке слідство таоперативний процес, давати вказівки слідчим, правоохоронцям, ініціювати слідчідії, в тому числі й у негласному режимі.

Одне слово, кум у ранзі генпрокура - це замашна мухобійка в руках глави держави проти дрібної опозиції і гарна довбня чи ловкий макогін проти противників режиму. Можна так лупнути, що мокрого й місця не залишиться. На Банковій, звісно, ця практика добре відома. 

Одначе, ситуація вчора, 21 квітняц.р., здається, успішно провалилася для отримання Україною нового генпрокурорабез юридичної освіти, позаяк Верховна Рада, саме голосами провладної фракції (акцентую,керована Ю. Луценком) провалила історичні поправки до ситуації з освяченнямчергового кума на найвищу посаду в державі. Цей реверанс, уточнимо, булозакладено до законопроекту панів Р. Князєвича та С. Алєксєєва. Ним планувалося перенести на рік створенняпрокурорського самоврядування, що давало змогу генеральному прокурору стати вумовний рівень з постом віце-президента держави, а, можливо, і страшнішою  посадовою особистостю…

Час, здається, для ген. прокурорстваЮ. Луценком упущено. Тому, що на 26 квітня ц.р. генпрокуратурою вже анонсованаВсеукраїнська конференція працівників прокуратури. Саме на ній будуть створенідва органи самоврядування - Рада прокурорів і Кваліфікаційно-дисциплінарнакомісія. Нові інституції, як пояснюють знаючі люди, мають зробити незалежноюроботу прокурорів від свавілля і суб'єктивності безпосередніх начальників тавищого керівництва Генпрокуратури. Іншими словами, прокурорське самоврядуванняхоронить практику ручного управління кадровою політикою: право призначати ізвільняти за повелінням генерального прокурора і його оточення їм неугоднихпрацівників, ця функція передається органам прокурорського самоврядування.

Одне слово, Юрій Луценко і далізалишається в своїй комічній ролі Льоні Голубкова з фінансової піраміди МММПорошенка. Де «активну участь у державному будівництві» беруть ігноровані вусьому світі офшори, заборонений законом приватний бізнес глави держави,міністра фінансів, а очільниця Національного банку успішно заробляє на курсівалют усією родиною…

Функція Малюти Скуратова, либонь,пройшла мимо новоявленого Льоні Голубкова, і це, напевне, добре для всіх, як ідля самого претендента на цю незаздрісну папаху. 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net