Конституційний суд як лакейське бюро Банкової

Конституційний суд, не знаходячи умов воєнного стану в Україні при тисячах загиблих та анексованих, окупованих територіях, грішить більше, ніж той, який повернув Януковичу президентську булаву 2010 року

Найбільшатрагедія нинішньої України, що до влади в державі, у результаті пориву народу зметою очищення влади 2013-2014 років, дорвалися відверті невігласи. Тупі йбездарні неуки, які, в результаті своєї плазуючої живучості, зуміли винирнутина найбільш «хлібних місцях», згуртуватися, і фактично взяти керівництво в своїруки. При чому, лише заради особистого збагачення. На фоні загибелі тисячзахисників Вітчизни, молодих і беручких українців, це виглядає як зрада інтересівдержави. Тим паче, що запроданство, відступництво, дії зі здачі інтересівдержави, її територіальної цілісності, унітарного укладу прочитуються заледвене в кожному кроці у так званих Мінських угодах, які нинішні очільники держави називають«безальтернативними». І штовхають далі державний корабель до зміни, в угодуКремлю, Конституції України, впровадження якогось особливого статусу дляокремих районів Донбасу, що неодмінно призведе до перетворення всієї держави взону бойових дій. Бо ж цими переіначеннями в Основному законі України бандитамі вбивцям буде даровано індульгенцію, вони на частині нині окупованих земель, завдякиукраїнським законам, отримають повноправну владу, в тому числі у судах,прокуратурі, поліції, що унікально в світовій історії державотворення. Позаякблок-постів, себто, ніякої межі між зоною лиха і українськими територіями небуде, та зараза, страшніша за вірус Ебола чи Зіка, ударить немовби пожежа посушняку, перекинеться на інші терени України.
  
         Є люди в державі, які чудово розуміють, що стоїть за цимтиском Банкової на Верховну Раду з метою негайної зміни Конституції, як тогохоче Путін. Насправді це загарбницька зрада інтересів українського народу, цешлях до розвалу держави. Головним і безкомпромісним борцем проти цього відвертогозапроданства під лозунгом – «Немає альтернативи Мінським угодам!», стоїть великийпатріот, колишній перший генеральний прокурор України, у недавньому суддяКонституційного суду України (2005-2015 рр.) Віктор Іванович Шишкін.

         Він переконаний, що вище наведений клич є повною дурнею, якубездумно підхопили і Захід, і США лише тому, що цю пісню заспівав П. Порошенко.Насправді ж, Україна з моменту агресії Росії проти України немає права вноситибудь-яких правок до Конституції на підставі того ж таки Основного законудержави. Читаємо частину другу статті 157-ої Конституції України: «КонституціяУкраїни не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану».   

         Віктор Іванович каже. Справді, в Україні не оголошено нівоєнний, а ні надзвичайний стан. Це зона відповідальності глави держави. І він,швидше за все, колись понесе відповідальність за те, що не проявив себе, яксправній верховний головнокомандуючий, людина, на яку народ поклав конституційніобов’язки головного оборонця держави. Але нині мова не про це. Бо насправді це абсолютнорізні речі - «оголошення воєнного стану» і існування наявних «умов воєнногостану» в державі. В даному випадку, як зазначено в частині другій статті 157-ої,Конституція не може піддаватися змінам «в умовах воєнного стану».



         Отож, умови воєнного стану не створюються за наказом згори,навіть розпорядженням глави держави. Подібні умови це об’єктивна реальність,яка може складатися, виникати у результаті, приміром, агресивних, загарбницькихдій сусідньої держави, як це сталося у нас на початку 2014 року і триває й досі.Росія в України анексувала частину суверенної території держави, здійснює агресію в Донбасі. Регулярнопроводячи прес-конференції, сам пан Петро Порошенко констатує: що від дійросійсько-терористичних військ на Сході України гинуть сотні і тисячі  українських військових. 29 січня ц.р.,виступаючи в ліцеї імені І. Богуна з нагоди річниці бою під Крутами, віндослівно заявив: "ЗахищаючиУкраїну від російської агресії, загинули 2269 військових".Це, власне, останні сумні статистичні дані.

         7 лютого ц.р. головнокомандуючий Збройними Силами України генералВ. Муженко повідомив, що за знищення техніки ворога в бойових операціях протитерористів і регулярних військ РФ в Донбасі за рік, з бюджету України вже виплачено11 мільйонів гривень так званої «бойовоїтисячі», як встановлено розпорядженням міністра оборони.

         Це що, за ловлю бліх видаються премії військовим? Тоді чомувтрати українців за два роки бойових дій фактично прирівнялися до кількостізагиблих громадян України в афганській війні, яка тяглася, підкреслю, не 24місяці, як нинішня, а всі 110-ть. Тобто у п’ять разів довше. Значить,інтенсивність бойових дій в Афганістані була, як мінімум вп’ятеро нижчою. Такто була, наголошу, війна, а це, як маніпулятивне вирішив, пан Порошенко – не війна,а, напевне, весела прогулянка українських вояків Донбасом. Щоправда, усередньому з трьома жертвами наших бійців щодоби. І на жодні похорони, давайтене будемо забувати цього важливого фактора діяльності верховного головнокомандувача,він ні разу ніде не з’явився. Можливо, глава держави помилково думає, що це ненаші сини, батьки не українських дітей гинуть на фронті.

         Нарешті, 21 травня 2015 року Верховної Ради України прийняла Заяву "Про відступУкраїни від окремих зобов’язань, визначених Міжнародним пактом про громадянськіі політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод".Іншими словами, України заявила, що в результаті агресії РФ вона ЗМУШЕНАзвузити певні права своїх громадян відносно базових повноважень і свобод людинидо відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.І, до речі, міжнародні організації, які завжди вельми ревно слідкують за чіткимдотриманням основоположних прав і свобод громадян, тут навіть не скривилися.Все сприйняли з високим розумінням ситуації. Чи не тому бува, що в Україні, якбуло зрозуміло й міжнародній спільноті, в результаті агресії склалися УМОВИВОЄННОГО СТАНУ?

         Чиможе це були ігри пластунів?
         Тоді з якою метою ВерховнаРада України прийняла Закон України "Про військово-цивільніадміністрації", коли замість представницьких органів влади та державнихадміністрацій в областях Донбасу створено по суті комендантські підрозділи? Цещо також, заради веселих забав чоловіків на свіжому повітрі? Чи, можливо, подібне,все-таки вимушені організаційні заходи в регіоні у відповідь на створення УМОВ ВОЄННОГОСТАНУ?

         Аналізуючи все це,вчорашній суддя Конституційного суду України Віктор Шишкін приходить до однозначноговисновку. Можна документально, основуючись на Постановах, Розпорядженнях,Законах, рішеннях, які прийнятті главою держави, Верховною Радою України, КабінетомМіністрів України, котрі події на Сході Донбасу оцінюють, як «агресію», «війну», «окупацію», «злочинні акти», «воєнні злочини», «злочинипроти людяності», «гуманітарнакатастрофа», «незаконні збройніформування, керовані, контрольовані і фінансовані Російською Федерацією»,«зовнішня загроза життю нації» табагатьох-багатьох інших подібних смислових конструкцій довести, що в Україні справдісклалися УМОВИ ВОЄННОГО СТАНУ. Тобто, це є документальна оцінка факту ситуації, в якій знаходиться нині держава, хоч на Банковій роблять вигляд, що ніякої війни немає. І навіть віднайшли кошти (напевне, взяли з пенсіонерів, виплати яким протиправно і далі обкладають подаками, чого немає ніде в світі) на участь України в Євробаченні. Нехай, мовляв, співають і танцюють, щоб Путін бачив, що нам тут весело під його "Градами".

Той факт, що главою держави і його оточенням зусіх сил проштовхується необхідність депутатським корпусом, на догоду недолугимМінським угодам, які склепав кум В. Путіна В. Медведчук, і які бездумнопідписав «великий дипломат» П. Порошенко, внести зміни до Конституції, визнатиособливий статус окремих районів Донбасу, є відверта гра на стороні Кремля іросійських фашистів. Це відверта і неприкрита зрада інтересів українськогонароду. Бо йдучи від противного, ми тим самим визнаємо, що ніяких умов воєнногостану в Україні через агресію РФ немає, що ми раді з того, що у нас анексовано Кримі розгромлено, розтрощено частину Донбасу. Подібне, прости мене Господи за подібний вислів, можнасказати і щодо наших жахливих людських втрат. Виходить ситуація рівноправнатій, коли можна радісно кричати: «Хайль, Путін!».
  
Віктор Шишкін продемонстрував на зустрічі розпорядження № 953/2014рП глави держави Петра Порошенка про призначення екс-президента Леоніда Кучми уповноваженим на участь у Трихсторонній контактній групі з мирного урегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях. У документі чітко і однозначно сказано: пан Кучма діє на громадських засадах. Віктор Шишкін підкреслює:«Хотів би знати, як це - діючи на громадських засадах, здійснюючи якісь там повноваження, ГРОМАДЯНИН України може покладати на суб’єкта міжнародного права - Державу Україна, виконання тих обов’язків, які нині назвиаються Мінськими угодами?» 

Зрозуміло ж, що це повний абсурд. Але в Україні є парламент, аж 450 голів там зібралося, які носять звання, казати б, сенаторів, тисячі в державі кандидатів, докторів юридичних наук, діють юридичні кафедри Харківської юридичної академії, Київського, Львівського юридичного факультетів, і хоч би хто писнув, що це невігластво. Утопія. Правове безумство. 

         Усе це ми у тонкощах обговорюємоз Віктором Івановичем Шишкіним 9 лютого ц.р. у прес-центрі Національної спілкижурналістів України. Тут, зауважте, зібралися послухати вчорашнього суддюКонституційного суду: один представник громадських організацій, я, як журналіст і письменник, троє представників ЗМІ – Укрінформу, УНІАНу, головний редактор сайту "Воля народу" та ще якогось Інтернетвидання і декілька керівників ГО УНР, які, власне, й організовували цей блискучий та вельми потрібний просвітницький захід. Хоча про подію було широко оповіщено, за явкою учасників розмови вийшов справжній стид і страмовище! Це підтвердило той дикунський висновок, що долядержави, яку зливають торгаші абсолютно не цікавить ні політиків, які нерозуміються в деталях змін до Конституції, і, на жаль, абсолютно не прагнутьуяснити їхню суть, ні народні депутати, якими маніпулюють з Банкової через їхнєне знання тонкощів проблеми, і що найстрашніше – преса. Яка виявилася нині вся підкопитом товстосумів, котрі безапеляційно служать президенту, вірнопіддано заглядаючийому до рота. Мовляв, щоб він не казав, будемо виконувати. Здаватиме Україну Путіну– ми за ним…

 Констатуюяк факт: у державі знову немає незалежних ЗМІ, незалежних бойових журналістів.Усі комусь служать, тому в НСЖУ й не було кому почути головного висновку, який робитьпан Шишкін на закінчення бесіди:

- Япереконаний, що нинішній склад Конституційного суду, який відмовляєтьсявизнати, що в Україні склалися УМОВИ ВОЄННОГО СТАНУ, а це дає право блокувати розглядВерховною Радою змін до Основного закону України в частині оголошення особливогостатусу для окремих районів Донбасу, учиняє страшніший злочин, ніж той, якимвідзначився склад Конституційного суду, котрий на догоду Януковичу 2010 року фактичнопроголосив стан президентського правління в Україні…