Мамалига для новоявленого Політбюро?

         Усе це виглядає вельми по-радянськи. Щоб не робили вчорашні комуністи і комсомольці в сфері управління, у них нагорі завжди виходить дороге і улюблене Політбюро. Мудрий штаб, сонцеликі правителі. Традиція, як бачимо, успішно збереглася, при  чому в найгірших  її вимірах, бо до складу колективного органу ввели тільки найближче оточення глави держави і прем’єра. Хіба, скажіть, міг туди ввійти А. Яценюк без своїх найближчих друзів – О. Турчинова та А. Авакова? Або ж хіба ж можна було обійтися П. Порошенку без Ю. Луценка? Суєтний Ціцерон і Нострадамус в одному флаконі з організації блатного життя по-новому…

         Останній, щоб проявити свою особливу значимість в управлінні державою з амвону Банкової, якось зранку випалив ідею, котра могла народитися тільки в стані особливого збудження – утворити в Україні Криворізьку область, приєднавши Кіровоградщину до Дніпропетровщини. Ставши засідателем «сімки» поспіль з мудрим блогером Аваковим і ніяким Турчиновим, аби виділитись, Юра, відтак, почав мислити масштабно, по-наполеонівськи. Якщо не зупинити вчасно, завтра на білому коні почне звільняти язиком Дон і Зелений Клин від рашівської нечисті, забувши про Крим і окупований Донбас. Ще один геній з кубла політбюро.

         Дехто каже: після пріснопам’ятних сталінських трійок, з’явилася «хунтівська» «сімка». Ні, насправді це величини і управлінські органи зовсім різного порядку. Гадаю, ви не раз чули, як Леонід Кравчук, і навіть «бурідановий віслюк» (той, який стоячи поміж водою і яслами повними їжі, помре з голоду, не знаючи в який бік насправді йому повернути голову спершу)  Віктор Ющенко Петра Порошенка публічно називали боягузом. За беззубу, м’якотілу політику догоджання ворогам у смертельній боротьбі українського народу за територіальну цілісність держави. В цьому не важко переконатися з усіх його півторарічних дій, скупих розпоряджень на посту головнокомандувача: як Божий день видно, що глава держави понад усе боїться відповідальності за прийняті рішення. Тому загиблих українців у Донбасі уже понад дев’ять тисяч, а з Росією, за повелінням з Банкової, ми не воюємо – мило торгуємо. Запорізька «Мотор Січ», до прикладу, і далі обслуговує літальні апарати особистого льотного парку В. Путіна. У Крим, на окуповані території подаємо електроенергію, укладаємо з рашою різноманітні переторгові угоди. Навіть розвиваємо приватний бізнес глави держави на території ворога.

         Ось для відводу громів від прийняття безглуздих, іноді справді таки зрадницьких рішень і створена «стратегічна сімка».  Нехай народ на неї посилає всі гріхи.

         Отож, мамалига, а не борець, не захисник, не воїн на найвищому державному посту. Майстер догоджати загарбникам. Тому окупанти почувають себе господарями на завойованій території і довкола неї. Приміром, нині вони нахабно і безцеремонно вимагають повернути їм сім населених пунктів українського Донбасу, звільнених ЗСУ від бандитів у так званій «сірій» зоні. Увесь світ чув ці хамські заяви з уст В. Чуркіна на засіданні Ради Безпеки ООН. Це ж додуматись до такої безпардонності: наполягати повернути їм ними ж загарбане в суверенної держави! Але хтось бодай пікнув у відповідь у Києві. Навіть «політбюро» це проковтнуло, не скривившись.

    Неухильно дотримуючись дорогоцінних настанов мудрого Петра Олексійовича  щодо тісної співдружності з агресором, маленький наш міністр закордонних справ України П. Клімкін, за це нахабство, зухвальство, після останнього засідання Ради Безпеки ООН, гаряче й міцно потис правицю ідіоту В. Чуркіну. Добре що не почав писок у писок чоломкатись на очах усього світу. Що не кажуть, в обох рідна московітська кров, розумієте, що їм насправді проблеми багатостраждального українського народу. Вони ж все таки свої. Дивіться як це все виглядало.

         Одне слово, немає толку у нашому керівному полку. Хоч стратегічну сімку на раду їм щогодини скликай, хоч і три полки астрологів з відгадувачами снів звези – ніякого толку не буде. Вихід маячить лише один – потрібно провести повну заміну керівної верхівки держави – парламенту, уряду, глави держави. Уже однозначно зрозуміло: ніколи не зможуть виправити ситуацію ті, хто перетворив Україну, за визначенням віце-президента США Джо Байдена, у найбільш корумповану державу світу. А зробили її такою саме ці постмайданівські правителі. Вони бандитські справи януковичів не розплутали, не розвінчали, не вивели донецьких посіпак на чисту воду, а дали змогу всім злодіям і убивцям майданівців утекти за кордон, ситуацію не вилікували, а ускладнили до повного абсурду. Тому їхня «стратегічна сімка» як мертвому кадило.  Це, якщо чесно сказати, маскувальні куліси за якими намагається сховатися від жахливої дійсності  пан Порошенко…