Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
14.12.2015 07:52

Мамалига для новоявленого Політбюро?

Хто насправді управляє Україною?

Ситуація на командному містку України стала шизофренічною. Суспільство і начебто виразник його публічних інтересів – парламент дійшли, либонь, розумового дна. Прем’єр виходить і бадьорим голосом, як про найбільшу свою перемогу голосно доповідає: мільйони українців отримують субсидії. В залі Верховної Ради бурхливі овації. Дехто з парламентаріїв, як, приміром, Юрій Тимошенко, народний депутат України від Калуша, випускник ПТУ, за фахом – продавець-консультант щосили кричить: «Геній!»

         Хто зійшов з глузду, скажіть? Той, хто бравурно рапортує про катастрофу, чи той, хто влаштовує аплодисменти з нагоди цієї події? Думаю, що всі разом – і Кабмін Яценюка, і  його політична сила, яка не зважаючи на всі страшні поразки уряду ліпить з нього образ «реформатора», благодійника народу. Бо хіба ж мислимо радіти з того, що значна частина українців фактично не в змозі обійти себе економічно, стали жебраками й нікчемами у результаті недолугої, антинародної політики команди такого абсурдного прем’єра?

         Одначе, ви ще просто не в курсі, що очікує на нас під керівництвом бригади нинішніх «новаторів». А тут такі перли, як повне знищення безкоштовних освіти і медицини, підвищення вікового цензу до 65 років для виходу на пенсію, маса «подарунків» для пенсіонерів. Скажімо, відміна безкоштовного проїзду в міському громадському транспорті, позбавлення стипендій студентів. Читайте документ і ви побачите, як пропонується ближчим часом загнати українців буквально у печерний вік.

         Хто усім цим керує?

         Варто було б подумати, що уряд, парламентська коаліція, позаяк Україна формально мовбито є парламентсько-президентською державою. Насправді все дещо не так. Буквально цими днями шилом із мішка вилізло повідомлення про те, що державою буцімто отаманує новий найвищий орган – Стратегічна сімка. Якесь позаконституційне формування чиновників і «смотрящих». Ось вони:  "Стратегічна сімка", пише УНІАН, це група чиновників, до складу якої входять президент, прем'єр-міністр, голова адміністрації президента, керівники Верховної Ради і секретар РНБО, міністр внутрішніх справ, а також голова фракції "Блок Петра Порошенка".

         Усе це виглядає вельми по-радянськи. Щоб не робили вчорашні комуністи і комсомольці в сфері управління, у них нагорі завжди виходить дороге і улюблене Політбюро. Мудрий штаб, сонцеликі правителі. Традиція, як бачимо, успішно збереглася, при  чому в найгірших  її вимірах, бо до складу колективного органу ввели тільки найближче оточення глави держави і прем’єра. Хіба, скажіть, міг туди ввійти А. Яценюк без своїх найближчих друзів – О. Турчинова та А. Авакова? Або ж хіба ж можна було обійтися П. Порошенку без Ю. Луценка? Суєтний Ціцерон і Нострадамус в одному флаконі з організації блатного життя по-новому…

         Останній, щоб проявити свою особливу значимість в управлінні державою з амвону Банкової, якось зранку випалив ідею, котра могла народитися тільки в стані особливого збудження – утворити в Україні Криворізьку область, приєднавши Кіровоградщину до Дніпропетровщини. Ставши засідателем «сімки» поспіль з мудрим блогером Аваковим і ніяким Турчиновим, аби виділитись, Юра, відтак, почав мислити масштабно, по-наполеонівськи. Якщо не зупинити вчасно, завтра на білому коні почне звільняти язиком Дон і Зелений Клин від рашівської нечисті, забувши про Крим і окупований Донбас. Ще один геній з кубла політбюро.

         Дехто каже: після пріснопам’ятних сталінських трійок, з’явилася «хунтівська» «сімка». Ні, насправді це величини і управлінські органи зовсім різного порядку. Гадаю, ви не раз чули, як Леонід Кравчук, і навіть «бурідановий віслюк» (той, який стоячи поміж водою і яслами повними їжі, помре з голоду, не знаючи в який бік насправді йому повернути голову спершу)  Віктор Ющенко Петра Порошенка публічно називали боягузом. За беззубу, м’якотілу політику догоджання ворогам у смертельній боротьбі українського народу за територіальну цілісність держави. В цьому не важко переконатися з усіх його півторарічних дій, скупих розпоряджень на посту головнокомандувача: як Божий день видно, що глава держави понад усе боїться відповідальності за прийняті рішення. Тому загиблих українців у Донбасі уже понад дев’ять тисяч, а з Росією, за повелінням з Банкової, ми не воюємо – мило торгуємо. Запорізька «Мотор Січ», до прикладу, і далі обслуговує літальні апарати особистого льотного парку В. Путіна. У Крим, на окуповані території подаємо електроенергію, укладаємо з рашою різноманітні переторгові угоди. Навіть розвиваємо приватний бізнес глави держави на території ворога.

         Ось для відводу громів від прийняття безглуздих, іноді справді таки зрадницьких рішень і створена «стратегічна сімка».  Нехай народ на неї посилає всі гріхи.

         Отож, мамалига, а не борець, не захисник, не воїн на найвищому державному посту. Майстер догоджати загарбникам. Тому окупанти почувають себе господарями на завойованій території і довкола неї. Приміром, нині вони нахабно і безцеремонно вимагають повернути їм сім населених пунктів українського Донбасу, звільнених ЗСУ від бандитів у так званій «сірій» зоні. Увесь світ чув ці хамські заяви з уст В. Чуркіна на засіданні Ради Безпеки ООН. Це ж додуматись до такої безпардонності: наполягати повернути їм ними ж загарбане в суверенної держави! Але хтось бодай пікнув у відповідь у Києві. Навіть «політбюро» це проковтнуло, не скривившись.

    Неухильно дотримуючись дорогоцінних настанов мудрого Петра Олексійовича  щодо тісної співдружності з агресором, маленький наш міністр закордонних справ України П. Клімкін, за це нахабство, зухвальство, після останнього засідання Ради Безпеки ООН, гаряче й міцно потис правицю ідіоту В. Чуркіну. Добре що не почав писок у писок чоломкатись на очах усього світу. Що не кажуть, в обох рідна московітська кров, розумієте, що їм насправді проблеми багатостраждального українського народу. Вони ж все таки свої. Дивіться як це все виглядало.

         Одне слово, немає толку у нашому керівному полку. Хоч стратегічну сімку на раду їм щогодини скликай, хоч і три полки астрологів з відгадувачами снів звези – ніякого толку не буде. Вихід маячить лише один – потрібно провести повну заміну керівної верхівки держави – парламенту, уряду, глави держави. Уже однозначно зрозуміло: ніколи не зможуть виправити ситуацію ті, хто перетворив Україну, за визначенням віце-президента США Джо Байдена, у найбільш корумповану державу світу. А зробили її такою саме ці постмайданівські правителі. Вони бандитські справи януковичів не розплутали, не розвінчали, не вивели донецьких посіпак на чисту воду, а дали змогу всім злодіям і убивцям майданівців утекти за кордон, ситуацію не вилікували, а ускладнили до повного абсурду. Тому їхня «стратегічна сімка» як мертвому кадило.  Це, якщо чесно сказати, маскувальні куліси за якими намагається сховатися від жахливої дійсності  пан Порошенко…

        

          

        

                           

                    

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net