Долю України в Кремлі вирішували німкеня, француз і руський...

Переконався ще раз: в Україні немає мислячих, активних політиків. Здебільшого пристосуванці. Випадкові конформісти, які шукають щастя в словоблудді. Зверніть увагу, жодна політична сила не стривожилася з приводу того, що долю України за них взялися вирішувати німкеня, француз і руський. Себто, фрау, мосьє і гаспадін. І де? В Кремлі.

Ну, хоча б для вигляду сіли за стіл перемовин у чотирьох. Так ні ж, для відводу очей прилетіли фрау Меркель і мосьє Олланд до Києва, а головне рішення приймали над Москвою-рікою. Тепер утрьох будуть уламувати Порошенка на федералізацію України. На заморожування конфлікту. Щоб Україна, під виглядом припинення вогню, назавжди залишилася з кровавою раною під черевом – загарбаною російськими найманцями частиною Донбасу. Це – буде «гут!», якщо висловитиись німецькою, «отлично!» - по-руськи, «tres bien!» - французькою.

Подібне означає, що росіяни своєю агресією виконали замовлення французів і німців, які з усіх сил дулися на те, що Україна хоче в Європу. Ви ж не забули, що перед самим вильотом до Києва 5 лютого ц.р., начебто для порятунку України, Франсуа Олланд публічно заявив, що Франція проти того, щоб Україна будь-коли була прийнято до НАТО. А німецький міністр закордонних справ гер Штанмайєр крока не ступить без того, аби не заявити: Україну в Європі ніхто не чекає. На міністра оборони ФРН фрау Урсулу фон дер Лейен учора в Мюнхені, на міжнародній конференції з безпеки, як сверблячка напала. В кожному виступі, кожному інтерв’ю вона, як мантру повторяла: Україна ні в якому разі не повинна отримати летальну зброю від США. Тому, що це ескалація конфлікту на Донбасі. Те, що росіяни завозять туди сотні одиниць бронетехніки щотижня, відправляють до Донецька, Луганська, під Дебальцево тисячі найманців – це не ескалація. Це кроки до миру. На подібне -жодного зауваження. А ось Україна, яка захищає свою територію, проти терористів, сепаратистів, російський найманців, збройних сил сусідньої держави повинна стояти беззбройною. Ось він новий світовий порядок від ФРН. Подібна політика щодо нашої країни анонсується від так званого лідера ЄС фрау Ангели Меркель.

Не дивно, що все це не на жарт стривожило американських конгресменів, насамперед великого друга українців, котрий рік тому був разом із нами на Майдані, сенатора Джона Маккейна.

Ось його слова з цього приводу:

«Я хотів би запитати канцлера, скільки ще має загинути людей в Україні, перш ніж ми допоможемо їм себе захистити? ... Вона хоче просто дивитися на те, як європейську країну рвуть на частини вперше з часів Другої світової війни?», - заявив він.

Сенатор додав, що політика Європи стосовно Росії викликає у нього розчарування, але нічого іншого він не очікував. За словами Маккейна, позиція ФРН наводить на думки, що німецький уряд або "не має уявлення" про те, що відбувається в Україні, або йому все одно.

Від себе тут я б додав і третє: а, можливо, керівництво Німеччини знаходиться на банальних під «танцюльках» у Владіміра Путіна…

Критичні зауваження Маккейна вже викликали у відповідь критику з боку Німеччини. Зокрема, депутат від партії СДПН Нільс Аннен заявив: «Джону Маккейну слід вибачитися за свої образливі висловлювання. Ніхто в Європі не робить так багато для миру в Україні, як Штайнмаєр і Меркель».

Еге ж, ми їх відчуваємо на нових рядах могил на наших цвинтарях.

Нагадаю, саме у четвер, 5 лютого ц.р., коли фрау Меркель і мосьє Олланд летіли до Києва, Джон Маккейн і ще дев'ять сенаторів США виступили з ініціативою надати летальну зброю Україні. У Вашингтоні зараз начебто триває робота щодо прийняття подальших дій стосовно України. Очікується, що Барак Обама оголосить про своє остаточне рішення відносно підтримки нашої держави  на наступному тижні. Щоправда, на зустріч до нього терміново має летіти фрау Меркель. Звісно ж, для того, щоб поламати можливість прийняття позитивного рішення відносно надання Києву летальної зброї. Їй, либонь, потрібно, щоб Путін пішов далі в Україну…

Тим часом, головний трубадур загарбницької політики Кремля Сергій Лавров, він же міністр закордонних справ Росії, не на жарт закоханий у геніальність свого вождя гаспадіна Путіна, перейшов уже й на вірші. Він оспівав тріумфальний, всепереможний марш світом, з підкоренням «сверхчеловеком» «низжих этнических форм». За його баченням кремлівський вождь уже нині заслуговує на те, щоб ВладіміВладіміровічу піднесли Нобеля на білого коня. Читайте тут.

Відтак наяву глибока російська шизофренія  впереміжку з холодним німецьким розрахунком і французькою наполегливістю. А з нашого боку – мертва політична тиша.  В Україні всі засіли під віниками. Німують. Чекають добра від німкені, француза і росіянина. Покладаються на їхню волю. Тільки нардеп Семен Семенченко, він же Костя Грішин,  до шпиталю імені Мечнікова, здається, в Дніпропетровську, де лікується поспіль із лідером «Правого сектору» Дмитром Ярошем від поранень і контузій, скликає побратимів. «Щось, - каже, - треба робити. Бо довіри нинішньому керівництву немає… Торгаші здадуть з потрухами…»

І, здається, Семен-Костя правий.  На жаль…