Книгу вручили послу США в ООН, на черзі полонянка Надія Савченко

  Вийшла нарешті друком моя книга публіцистики, політичний начерк нинішніх весни і літа про зранену Україну, озаглавлений «Свічка на вітрі». Це гарячий клубок розмислів, логічних посилів, перших висновків щодо подій довкруги   анексії Криму і пекла, влаштованого московітами на Сході України. Це аналіз того, як офіційна державна дезінформація і брехня Кремля стали важливим елементом так званої гібридної війни. Дослідження того, як генетичні корені ординської нації лягли в підґрунтя подій, від яких здригнувся світ.

«Свічка на вітрі» це політичне есе на злобу дня, хвилюючі роздуми що називається з коліс, позаяк остання крапка в публіцистичному досліджені поставлена лише 27 серпня ц.р.

Чому саме така назва в твору? Пояснюю: нинішня Україна вельми схожа на запалену свічку у буревій. Лучина для всього світу. Якщо агресор задує її, то вся планета може перетворитися в суцільний морок, бо Росія маніяка Путіна – загроза всьому живому.

У книзі багато цікавих, захоплюючих деталей і сюжетів відносно медійного висвітлення проблем російської агресії з обох сторін протиборства. Адже автор, гадаю, добре посвячений у ці проблеми, один із небагатьох українських журналістів, і, напевне, один із вітчизняних письменників, хто активно веде свій блог на російських Інтернет ресурсах: опубліковано понад двісті постів, відгуків на найбільш актуальні проблеми міждержавних взаємин. Йдеться про сайт міжнародної радіостанції «ЭХО Москвы». Одна з публікацій, яка стосувалася затримання під Краматорськом з зенітно-ракетною зброєю в багажнику бійців (не можу назвати їх журналістами) московітського телеканалу Лайф Ньюс призвела до неймовірно гучного скандалу в Москві за участі найвищих чиновників Кремля і особисто В. Путіна, якому текст її показали в Пекіні, де він перебував з державним візитом. Що з цього вийшло - про це, думаю, вас зацікавить вельми примітна розповідь у книзі.

Є у творі розділ, який озаглавлений «Де нам узяти українську Саманту Пауер?» Це прикметна глава про блискучу американську журналістську, нині посла США в Раді Безпеки ООН, яка на очах всього світу по-бойовому, високоінтелігентно  і ефективно відстоює інтереси України від нападок кадебістського вихованця, постпреда РФ в Нью-Йорку В. Чуркіна, зриває всі потуги Кремля спотворити суть проблем війни на Сході України і в Криму. Однак мені було явно мало того, щоб лише написати  про посла США в книзі. Я подумав про те, що було б значно краще, якби випала така можливість (або вдалося організувати відповідну оказію), аби передати книжку в офіс амбасади США в ООН. Тому я написав листа до редакції телеканалу «Голос Америки», особисто Мирославі Гонгадзе. Попросив допомоги, підтримки. Запропонував їй виступити в ролі своєрідного посланника з врученням книжки з перекладом тексту статті про пані Саманту Пауер.

Поминув місяць, однак хтива й манірна пані з телеекрану навіть не обізвалася. Вдала, що начебто й листа не бачила, хоча він був у її сторінці Фейсбуку. Ну, й Бог з нею. Мабуть, їй не до проблем колишньої Батьківщини. Є свої, значно важливіші інтереси.  

Тоді я звернувся по допомогу до колишнього міністра закордонних справ України Андрія Богдановича Дещиці. Варто мені було коротко розповісти про ідею, як нинішній спеціальний посланник тут же запропонував скористатися дипломатичною поштою зовнішньополітичного  відомства, заявивши, що він особисто домовиться про всі деталі цього заходу з керівництвом відомства. Нині ж увечері стало відомо, що пан Дещиця призначається Надзвичайним і Повноваженим послом України в Польщі. Вітаю! 

Відгукнувся на мою пропозицію й речник МЗС Євген Перебийнос. Я заніс йому книжку, вклав до неї жовто-блакитну стрічку, яку придбав на Хрещатику. Написав на звороті обкладинки: «Милій пані Саманті Пауер від вдячного українця». В міністерстві до того ж здійснили переклад статті про Саманту Пауер і речника Державного департаменту США Дженніфер Псакі. Підписав я ще одну книжку послові України в ООН Юрію Сергєєву. Він, за домовленістю, мав виконати приємну місію…

І як розповіли мені українські дипломати, пані Саманта Пауер книжку вже отримала.

Я щиро дякую всім, хто допомагав мені в випуску «Свічки на вітрі», в відправці її за кордон. Частина накладу вже розійшлася поміж людом і в Україні. Є навіть перші відгуки. Як реагують на вихід книжки публіцистики читачі, видно хоча б із запису в Фейсбуці, зробленого відомим юристом, кандидатом юридичних наук,  автором багатьох публікацій у пресі Анною Маляр – читайте тут.

Ще дві книжки у понеділок по обіді, 13 жовтня ц.р., відлітають до Москви. Одну з них, мій добрий приятель, відомий київський юрист Віктор Чевгуз вручить матері української заручниці московітів Надії Савченко, яка з ним підніметься на борт літака до білокам’яної, а іншу Віктор Степанович спробує передати в Москві самій мужній льотчиці. Втім, про все по порядку…

Віктор Степанович Чевгуз, кандидат юридичних наук, відомий столичний адвокат. Тиждень тому я вручив йому примірник літературної новинки для прочитання. У четвер увечері, 9-го жовтня, зателефонував дізнатися чи зможе він, як заявляв мені раніше, виступити на обговорені мого твору, і враз вияснилося, що в понеділок увечері, коли у Національній спілці письменників  України буде презентація книжки «Свічка на вітрі», пан Чевгуз уже перебуватиме в Москві. Віктору Степановичу якраз перед моїм дзвінком привезли квитки на літак. Українська сторона визначилася нарешті з українським адвокатом для Надії Савченко. І ним став саме Віктор Чевгуз. Він уже навіть встиг домовитись про зустріч у наступний понеділок з російським слідчим нашого офіцера. Вдалося зробити й заявку у Москві на зустріч відважної льотчиці з матір’ю. Тому до Москви з Віктором Чевгузом відлітає і мати Надії. Якраз саме їй і донці я передав через адвоката дві книжки «Свічки на вітрі». Адже в творі є розділ, який широко передає в деталях обставини бандитського вивезення бранця з України до Воронежа. Про це ви ніде не прочитаєте, окрім у моїй «Свічці на вітрі».

Може виникнути питання, чому саме Віктор Чевгуз  став українським адвокатом у Надії Савченко?

Я, власне, поставив йому нині таке запитання. Відповів він на нього так:

-Справа в тому, що я дуже добре обізнаний з російським законодавством. Свого часу юридичну освіту отримав в Волгограді. За тим захищав кандидатську у Москві…

Ще одне моє запитання до пана Чевгуза стосувалося того, чи вдасться все таки добитися побачення Надії Савченко з матір’ю.

-Попередня домовленість про це є, - заявив він. - Якщо російська сторона відмовиться організувати таку зустріч, це буде грубим порушенням чинного російського законодавства, а саме ігноруванням права людини під слідством на захист. Ми будемо апелювати до Європейського суду з прав людини, до світової громадськості.