Олег Ляшко вводить батальйон до столиці…

Новина, яка шокувала, мабуть, не мене одного. Сьогодні на світанку (о 5:13) прикордонники затримали цього самопроголошеного царька Лушанщини Болотова, який повертався з Росії. З інструкціями і грішми. Повідомили про це всі правоохоронні органи. Але впродовж двох годин ніхто не відреагував, не прибув на підмогу. Замість СБУ, міліцянтів, бійців хваленої Нацгвардії прибули бойовики-терористи і відбили цього подонка… (Про це детальніше тут)

Щоправда, з часом все знаюча група «Інформаційний опір» Дмитра Тимчука заявила, що на прикордонному пункті Должанський ніяких слідів того, що там був бій не виявилося. Прикордонники нахабно брешуть. Все, либонь, відбулося в рамках українських продажних традицій: бранця уступили за гроші…

Що тут сказати?

Про яких «фашистів» мелють із Москви там різні канали РТР. Якби в Україні були «неофашисти»,  то вони б давно поприструлювали таких ось сепаратистів болотових, пономарьових, котрі колотять у Луганську, Слов’янську, виловили б, витравили б як щурів різних стрілків та абверів, усіх, хто створює якісь там ДНР, ЛНР. Чи випустили б вони живими з ув’язнення всіх, тих, хто проголошував на сході України якісь сепаратистські уряди?

Якби ми мали при владі справжніх бандерівців, то всі б кордони вже давно були б на замку, через них і птахи б не  перелітали. Ми ж розжилися після Майдану на кисільних людців, бездарів і, либонь, підлих лицемірних зрадників. Ну, як же ж інакше, скажіть, оцінити ситуацію, коли терористи через кордони безперешкодно отримують нове важке озброєння з сусідньої держави, проводять на українській території ротацію російських спецпідрозділів, наче все дома десь під Урюпінськом. І жодного винного у цьому. А великі керманичі, ліліпутні генералісимуси тим часом проводять якісь дуті «круглі столи», пишаються собою на телекартинках.

Я запитую: де ж ви українські «неофашисти», справжні бандерівців, про яких без угаву лепече пришелепувата Москва Путіна? Де той міфічний «Правий сектор», при згадці про який, московіти, схоже, справляють свою потребу  окропом, представників якого, до речі, вживу я ще й не бачив? А вам вони траплялися? Якщо ви ПееСівці є в Києві, то чому такий відвертий українофоб, як Левченко може спокійно вийти на трибуну Верховної Ради і не добираючи слів ганьбити Україну і все українське, вимагати не вживати слова «сепаратисти» до терористів, бандитів, убивць у Донбасі, котрі фізично розколюють державу, утворюючи якусь міфічну Новоросію, нахабно домагається розпустити Національну гвардію? Чому Симоненко з піною на губах може цинічно опльовувати патріотів, які поклали своє життя в боротьбі з російськими окупантами і їх найманцями на сході держави? А загиблих уже, на жаль, 24. Я вже не кажу про різних там долгових, пургіних і тому подібних, котрих правоохоронці затримавши на гарячому, тут же випустили за внесені російські гроші сумнозвісним О. Царьовим. Чому так і не позбувся депутатського мандату сам цей ненависник всього українського і самих українців? Що здулася на грошах славента парламентська фракція «Свобода»? І вона продалася за кілька керівних портфелі? І на неї, либонь, цикнули з самого Кремля…

Хто ж залишився чесним і безкомпромісним в Україні?

Телефоную радикалу Олегу Ляшку. Слухавку бере одразу.

-          Про фінт Болотова на кордоні чув?

-          Чув? – відповідає глухо.

-          Що думаєш робити?

-          Розмірковою… А що порадиш? – каже.

-          Де батальйон? – запитую.

-          Під рукою…

-          Вводь до столиці…

Що було сказано далі – здогадайтеся самі…