7 кроків до ефективного реформування органів місцевої влади

Лютнева революція відкрила для розвитку країни нові, несподівані перспективи. Уряд став на шлях реформування основних сфер життєдіяльності українських громадян. Однією з таких важливих реформ є реформа органів місцевого самоврядування та адміністративно-територіальна реформа. У поєднанні вони можуть відкрити зовсім нові перспективи в налагодженні ефективної моделі управління на місцях.

Деталі адміністративно-територіальної реформи є об'єктом дискусій та обговорень, але більшість експертів сходяться в тому, які основні кроки мають бути зроблені вже зараз для порятунку українського місцевого самоврядування. Я вважаю, що вже зараз ми повинні почати розробляти та впроваджувати законодавчі механізми, щоб здійснити наступні сім кроків назустріч ефективному місцевому самоврядуванню.

1. Сільські та селищні територіальні громади повинні бути укрупнені і об'єднані в більш ефективні та життєздатні агломерації. На зміну 12 тисячам сільських, селищних і міських рад, які існують зараз, повинні прийти не більше півтора тисячі нових, великих за кількістю населення та рівнем ефективності рад.

Так само має бути скорочено кількість районів. Нинішні 490 районів дісталися Україні ще з часів Радянського союзу і подібна структура не може забезпечувати ефективне управління в сучасну епоху. Кількість районів так само має бути скорочена як мінімум у чотири рази. Критерієм для створення району має бути те, що на його території проживає не менше 150 тисяч людей.

2. Сьогодні представницькі органи влади, обрані жителями районів або областей, не мають реальної влади, адже виконавчу функцію в управлінні виконують районні та обласні державні адміністрації. Відповідно, реформа має відкрити для виборних органів місцевого самоврядування можливість створювати свої виконкоми. Головами цих виконкомів можуть автоматично ставати голови обласних і районних рад. Для забезпечення управління в окремих селах, що входять до громади, можуть обиратися сільські старости, які відповідатимуть за впровадження рішень, визначених громадою.

3. Усі бюджети територіальних громад повинні безпосередньо взаємодіяти з державним бюджетом. Це зменшить рівень бюрократизації у фінансуванні та збільшить швидкість та ефективність у прийнятті рішень про виділення коштів. Місцеві бюджети повинні формуватися за рахунок як власних коштів, так і пропорційно розподілених коштів податків державного бюджету.

4. Територіальним громадам мають бути надані реальні повноваження з визначення власної бюджетної та податкової політики. Територіальні громади повинні отримати повноваження, щоб самостійно встановлювати ставки оподаткування та пільги відповідно до вже існуючими податками. Так само місцеві громади повинні отримати можливість вирішувати власні фінансові проблеми шляхом створення нових суб'єктів оподаткування.

5. Територіальні громади повинні отримати можливість самостійно розробляти і проводити власні проекти з розвитку, кошти для яких можуть залучатися із спеціального фонду державного бюджету. Це забезпечить якісний розвиток відповідних територій.

6. Жителі місцевих громад повинні отримати реальні повноваження з контролю над діяльністю власних виборних органів місцевого самоврядування. На законодавчому рівні має бути затверджено положення про наслідки рішень, прийнятих під час громадських слухань, засідань громадських рад, зборів громадян, референдумів тощо. За громадянами має бути закріплено право «звільнити» представників органів місцевого самоврядування за допомогою спеціальної процедури припинення повноважень.

7. Місцеві державні адміністрації у скороченій формі можуть бути залишені, але їх функції повинні бути скорочені до контролю за законністю прийнятих місцевими радами рішень. Адміністрації повинні зберігати право вето на прийняті рішення, якщо вони суперечать всеукраїнському законодавству, але сама стратегія розвитку повинна визначатися і здійснюватися місцевими радами та виконкомами.

Сьогодні, на жаль, вже немає часу на писання ідеальних законопроектів, які могли б усунути всі проблеми і закрити всі питання в сфері місцевого самоврядування. Однак реалізація цих простих «пожежних» семи кроків може збільшити ефективність і усунути головні точки напруги, які існують сьогодні на рівні відносин між органами самоврядування та органами державної влади.