"Податок на трусість": чи був в Англії механізм "відкупитись" від мобілізації

Днями друзі прислали запис інтервʼю нашого шанованого спікера - пана Стефанчука, щодо «був в 12-13 сторіччях в Англії податок на боягузтво, коли люди не хотіли йти в лицарі, на війну і платили гроші». Від почутого я … короче очі в мене стали ще більше.

Почнемо з того, що усе що я напишу, базується на моїй любові до Історії Держави і Права (є така наука) і Історії Британії, які я щотижня читаю перед сном, останні років 20. І я не є Заслуженим юристом, доктором юридичних наук, професором і народним депутатом, тому звісно з точки зору політикуму, я не те що можу помилятися, я взагалі нічого не знаю.

Але пропонувати в 21 сторіччі методи Середньовічної Англії, при цьому ігноруючи природу самого інституту Скутейджа (а саме так він називався в Англії з 1100 року до 1340, коли Едуард ІІ змінив податкову систему на більш модернову) ну це як пропонувати бити орків списами і реформувати українську армію за взірцем Полкової системи часів Гетьманщини спираючись на «сердюків» та «козаків» надивившись компʼютерної гри «Kozaks».

Давайте повернемося до того як виник Скутейдж і чого він до мобілізації має відношення, як геморой то гаймориту.

1066 року Вільгельм Завойовник вдерся в Англію, де вже існувало розвинуте феодальне суспільство з залишками племенного устрою англо-саксів, що мали традицію родинних «зборищ» Вітанагемотів. Тобто війська зайшли на територію де з VII ст. місцеве населення мало якщо не «представницьку владу», то сильну традицію комунікації Короля і еліти.

На відміну від теоретиків, Вільгельм та інші нормани, знали систему феодального устрою наслідувану ще з часів Риму, коли певна частина суспільства професійно воювала, за що отримувала землю, для «прокорму» родини, а згодом і пожиттєво.

На англійську землю просто так начепити абсолютизм не вийшло не у Плантагенетів, а ні у Тюдорів. Тому єдиним періодом без парламенту був час за Карла І, який закінчився Революцією, стратою Карла, Громадянською війною, Протекторатом Кромвеля, Стратою Кромвеля і Реставрацією Монархії з Карлом ІІ (сином вбитого) на чолі, нащадки якого правлять досі. Тому навʼязати рабство і покору місцевим баронам, отримавши партизанський рух, скасувавши старовинні звичаї завойованих народів, Вільгельм не наважився.

Висновок 1: Представництво в Англії з VII сторіччя. Запам’ятайте, бо в Трускавці цьому не вчать. Саме представництво!! А не абсолютизм.

Тепер далі. Коли грошики стали накоплюватися, нащадки от тих перших володарів наділів від Короля (бо той хто захоплював владу, розподіляв ресурси між своїми, ну як у нас ДП чи прокуратури розподіляють за партійними квотами) почали нападати один на одного. Ну це раннє середньовіччя, в усіх країнах таке було. Але в Англії легендарний Король Артур створив Круглий Стіл (це десь 5-6 ст.) і усі барони домовилися, що Король головний серед рівних.

Але, якщо він головний, то йому треба допомагати. 

І встановили звичай, що якщо якась навала, то усі барони з синами і кумами, їдуть на допомогу Королю. (Зараз буде алегорія, чутливі не читайте). Це приблизно як в селі їздять на разборки. Усі схопили граблі, дрини, вскочили на «Карпати» і погнали лупити сусідів. В даному випадку роль Короля виконує Бєня косий, чи Віталя Кащєй, чи Вова Кабан. Умовно - місцевий авторитет, який усіх приміряє і дає щєлбани. І уявіть Вова Кабан отримує «маляву» що Віталя Кащєй хоче віджати наливайку «Сєрєнєвіє Зорі». Що він робе? Він скликає усіх з сел пацанів і їдуть віджимати наливайку обратно. Так пацани качаються, доки хтось не перемагає і виставить охорону.

І ось тут головне! Ось тут виникають правовідносини: саме в той момент коли Толі Прищу його дружина Лєна скаже «ти що лох, за дві баклахи пива їздити з Кабаном на розборки з Кащєєм», в вільного селянина Толі Прища виникає мотив спитати у сеньйора Вови Кабана «а на пуркуа воно мені, в мене жук не травлений, кабан не різаний, теля не годоване.. етцетера, етцетера?!».

І ось тут ми переходимо до принципів формування професійної армії!! Увага звучить словосполучення «професійна армія», а не народне ополчення (як Вільям Воллас збирав, коли Шотландці з Едуардом І воювали).

Коли наш юніт - вільний селянин (а в Англії ніколи не було кріпаків!, я тут упущу лекцію про три типи земельних відносин селян з землевласником в ранньому середньовіччі) Толік Прищ, стає на зарплату охоронцем з газовим балоном, дрином і мобілкою нокіа 3300 - він стає на забезпечення Сеньора Володимира Кабаненка, лорда земель навколо згаданого кабака-наливайки.

Я так пишу, щоб продемонструвати, що нічого за тисячі років нового не винайшли. Право і Держава як діти вчаться говорити, ходити. Є етапи. І якщо ви дитину навчите лише читати і рахувати до 100 то так вона і буде жити. А більш освічена, більш розвинута буде жити іншими категоріями: інтернетом, сучасним методом аграрного виробництва, космічними технологіями та інше. Феодалізм це нормально, але не на рівні ядерних постіндустріальних держав.

Так ось. Коли наш охоронець, а він не лицар! Стає професіоналом стає питання його утримання. Ось тут і виникає Скутейдж.

Але виникає його економічна складова, соціальна і правова інша.

Залишимо наших Прищів і Кабанів, повернемося до професійних управлінців XI-XII століття (а Королів з дитинства готували до влади, до речі). Так ось. Так як війн постійно не було (попервах). Барони встановили звичай, що у разі якщо барон з своїми васалами виїжджає на заклик Короля він бере з собою запас харчів і реманенту на 40 днів. Якщо в експедиції на війну десь у Францію чи Голландію, то на 2 місяці. Після цього строку - Король мусить усіх годувати та утримувати.

Висновок 2: Король (Держава) має утримувати професійні війська за свій рахунок.

І ось тут народжується податок. Але він народився не з «боягузства» він народився від  поганого врожаю і від економічного розрахунку. Можливо це новина в 21 столітті, а ось в V (пишу різними цифрами, щоб спростити сприйняття, щоб видно було що то давно дуже) знали, що один піший воїн має мати кольчугу, спис, лук, меч, щит, взуття, зміну взуття, вовняний плащ та запас харчів.

Це ми говоримо про часи коли усе робили руцями. І в переводі на зерно, чи баранів меч коштував огого. На один меч, одна родина могла рачки сапати репу на продаж рік.

Хто купляв бронік і шолом бійцям? Це мінімум 600$. Калаш умовно коштує ну 2000$. Плюс, одяг, плюс берци, плюс харчі. Багато воїнів одягли сільради? Кожна родина купляла, щось своєму воїну? Усі знають вартість для економіки родини витрат на одного воїна.

По нинішньому розкладі і 1000 років тому забрати воїна і утримувати його - це величезне навантаження.

І ось тут коли барони стали стикатися з тим, що не усі села можуть виставити бодай десяток воїнів в піхоту (про закованого в броню вершника з заміним конем та асистентом мови не йде), через неврожаї, вони підняли питання про те що дешевше платити 20 шилінгів за компанію, якщо в тебе не добір воїнів. 

Пропозиція сплати йшла від баронів. В них був і до того податок на землю, торгові мита, плата за мости та провіз товарів ними.

Вартість підняли згодом, до 1 фунта, і те, це було за «компанію», а лише згодом його зробили щорічним, потім до розміру 2-3 фунти через 100 років самовільно підняв Джон Безземельний, що призвело до повстання баронів і підписання в 1215 році Великої Хартії, де прибрали цей податок, але змінами 1217 року повернули, але обмеживши владою баронів його регулювання.

Висновок 3. Усім відомий принцип «немає податків без представництва» і полягає в тому, що - ти платиш податки якщо тебе слухає Король. Якщо не слухає - ти не платиш.

Податок у 1340-х відмінив Едуард ІІ, коли реформував опадаткування (це той що обклав митом сиру вовну, чим стимулював завезення верстатів та створення галузі верстатобудування і суднобудування).

Але суть скутейджа не «податок на боягузтво», як назвав наш шановний доктор юридичних наук, а саме зменшення тягаря на неефективні господарства, шляхом сплати ними фактично меншої суми, ніж вони б понесли у разі повноцінного фінансування воїна.

А ось феодали, найбільш заможних земель виставляли, фінансували, утримували підрозділи. Більш того, цей привілей для багатих англійських родин був честю і зберігся до часів Кримської війни. І був замінений добровільними пожертвами, через поразку Лорда Кардигана, фактично «власника» 11 гусарського полку, який командував тією славнозвісною «Атака легкої бригади» 25.10.1854 під Балаклавою.

Тобто сплата «щитових грошей» була компромісом, бо інколи дешевше було найняти воїна ніж тримати роками на війні своє населення. А тримати свої полки було привілеєм і почесним обов’язком «шляхти».

Ні про яке боягузтво не йшло мови, просто на утримання одного воїна працювало до сотні селян, тому і для спрощення розрахунків, для спрощення управління і придумали брати гроші на оборону.

Згодом (у 1340 році) вирішили відійти від такого методу, вклавши витрати на оборону в загальні видатки бюджету, але лишивши для багатих баронів право тримати свої полки.

Тож, основний висновок. В Ранньому Середньовіччі в Англії, було вирішено, що економічно доцільно зробити виключення і зняти тягар самофінансування воїнів з частини баронів, в частині цього обов’язку, встановивши «щитовий податок» - скутейдж. В ХІV сторіччі як неефективний, цей податок було відмінено. 

Тобто, ні про ніяке боягузтво мови не йшло, рекрутування мотивованих бійців на війну, як на роботу було основою розвитку Англії, а згодом і Британської Імперії. Усі «Червоні мундири» від війни за незалежність США до Англо-Бурської війни отримували гроші. Брати гроші додатково, збирати харчі та робити мобілізацію стали лише у ХХ сторіччі, а саме у 1916 році (на третій рік Світової війни). Жодного разу з 1340 до 1916 року британська родина не витратила нічого, щоб відправити воїна на війну (хіба за бажанням харчів своєму сину на дорогу). Офіцери ж купляли форму, конів, обладунки, бо військова служба це був шлях усіх дворян і род діяльності десятків поколінь баронів.

Тобто, приклад з «щитовими грошима», щонайменше нереальний. Більш того, я не знайшов в англомовних виданнях назви «податок на боягузтво». Цей термін введено онлайн газетою «советская чувашия» у 2013 році (ну це саме раннє, що я нарив в інтернеті) і перепощено орківськими пабліками з метою формування у орків такого бачення, що «можна відкупитися». (Скан у фото).

Звідки такий лексичний апарат в доктора юридичних наук, якщо ми навчалися і вивчали Історію Держави і права, приблизно в один період і в підручниках Черніловського (а тоді це був основний підручник) такого не казали, мені не відомо. 

Єдине, що корисного лишили британці з 1340 року, від скутейджу, це моральний обов’язок баронів - найбагатших родин, що збагатилися за рахунок Корони, фінансувати власні полки, понад суми сплачених податків.

Я б підтримав з радістю ініціативу формування за власний кошт бригад учасниками рейтингу Форбс Україна. (І не треба мені про донати, утримання однієї бригади на рік, це мільйони доларів постійних витрат, а не 20-30 мільйонів разово, і частково гуманітаркою від іноземних фондів). 

І я б пишався ініціативою спікера і наших олігархів, як би за результатами кожного року, вони б звітували: «за результатами 3-го року війни холдинг … за рахунок прибутку сформував батальйон, а корпорація … бригаду». І так, це після сплати податків. Це ж так почесно віддати сформований підрозділ під командування Держави, забезпечивши його усім необхідним.

Висновок - читайте Історію, там усе написано. Молодий Черчилль, матері якось писав, що він відчуває нестачу знань, тому просив прислати йому книжок. І він і Наполеон захоплювалися Історією, а з ними і уся військово-політична еліта Європи.

А «советскую чувашію» хай читають орги з орди. Нам же треба Європейський вектор? Так?

Я знаю багато підприємств хто підтримує підрозділи, хто витрачає мільйони доларів щомісяця на дрони, обладнання та підтримку бійців. Я знаю тисячі родин, які вклали усі заощадження в рідних воїнів і хто донатять щомісяця. Я знаю родини загиблих героїв, хто витрачає усе на підтримку підрозділів де служили їх герої. Я бачу цифри «економіки волонтерства». І бачу цифри куплених нових машин представницького класу і рейтинги Форбс.

Не той розділ книжки з Історії Англії читають консультанти нашої влади, навіть не той том. Я б радив почати з 1939 року, евакуації мільйона дітей до Шотландії, організації «Місцевої варти», «Жіночої армії», продуктових програм в селі, фінансування розробок, створення школи розвідки (а не закриття Академії Зовнішньої розвідки). 

Багато чого цікавого є і в Історії Німеччини, її військової економіки, заводів BMW, Mercedes, Horch, Porche. Не купляти родичам машини цих марок під час війни, а вивчити діяльність і методи роботи цих виробників в умовах війни.

Але, коли ж їм читати книжки було, але навіть зараз не запізно. Але, на відміну від Едуарда ІІ, який до радників залучав не лише придворних підлабузників, а усіх розумних людей Королівства, навіть комісію зробив з суддів, що їздила країною збирала кращі звичаї і правила, щоб реформувати країну, наша монобільшість цінує лише випускників Трускавецьких курсів.

Шкода, звісно. Але я мало що розумію, бо я не заслужений юрист, не доктор юридичних наук, не народний депутат і не належав ніколи ні до одної владної партії. Тому, маємо що маємо.

Але добре, що лук ще не примусили дома робити, але історія про «довгий англійський лук», то інша…

P.s. Інші «неавторитетні джерела» які спростовують «податок на боягузтво» від «савєтской чувашії».