Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
02.09.2023 13:28
Споживач віртуальних активів. Забутий суб’єкт в лісі правових змін 2023
Олександр ЧернихАдвокат. Голова Комітету з примусового виконання рішень Національної Асоціації адвокатів України
Стислий аналіз Регламенту ЄС 2019/1937 "Про ринки криптоактивів" та Українського Закону "Про віртуальні активи" з точки зору захисту прав споживачів.
Україна отримала Закон «Про віртуальні активи», а фактично нову редакцією Закону,в якій пропонується імплементація Регламенту Європейського Союзу 2019/1937[1] «Про ринки криптоактивів».
Імплементація імплементацією, але у нас є один забутий суб’єкт – споживач послуг на ринку віртуальних активів. Це і інвестор в токенізовані активи, це платник в транзакціях, це фактичний власник гаманця. Це той хто втрачає і отримує на ринках віртуальних активів. Де ж він дівся з нашого правового поля, може заблукав в молодих лісах «криптозаконодавства»?
Давайте проаналізуємо вихідний матеріал для імплементації, а саме Регламент Європейського Союзу 2019/1937.
Регламент Європейського союзу містить низки норм, що:
- визначають правовий режим споживача віртуальних активів,
- встановлюють вимоги до надавачів послуг віртуальних активів та емітентів віртуальних активів, щодо захисту прав споживачів,
- встановлюють права споживача віртуальних активів,
зазначені зміни до законодавства України не містять відповідних пропозицій.
Я в попередній статті вже посилався на всесвітнє дослідження очікувань від регулювання DRSI (цифрова регуляторна та наглядова інфраструктура) крипторинків, яке проведено Кембриджським центром альтернативних фінансів Джадж бізнес школи Кембриджського Університету для Світового банку: «Дві найпопулярніші функції, для яких респонденти наразі діють DRSI, це захист прав споживачів і нагляд, відповідно 42% і 31%. Мабуть, не дивно, що це дві головні функції, враховуючи передбачувані нові виклики та загострені існуючі проблеми у нагляді за фінансовими ринками, а також вимірюванні та визначенні пріоритетів споживчих ризиків» [2]. Тобто 42% респондентів каже про «пріоритетність споживчих ризиків».
Повторюся, опитування проводилося для 128 фінансових органів зі 106 юрисдикцій.
Спеціальний режим правового регулювання віртуальних (крипто) активів від фінансових інструментів, що регулюються відповідно до Директиви 2009/110/EC не виключає фактичне прирівняння їх до фінансових інструментів та застосування вимог щодо захисту прав споживачів, так само, як і передбачено для інших подібних правовідносин, зокрема (перелічу для скептиків):
- фінансових інструментів, як визначено в пункті (15) частини 1 статті 4 Директиви 2014/65/ЄС;
- електронних грошей, як визначено в пункті (2) статті 2 Директиви 2009/110/ЄС, за винятком випадків, коли вони кваліфікуються як токени електронних грошей відповідно до цього Регламенту;
- депозитів, як визначено в пункті (3) частини 1 статті 2 Директиви 2014/49/ЄС Європейського Парламенту та Ради;
- структуровані депозити, як визначено в пункті (43) частини 1 статті 4 Директиви 2014/65/ЄС;
- сек'юритизації, як визначено в пункті (1) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402 Європейського Парламенту та Ради.
Навіть застосування терміну «споживач» в запропонованих Змінах до Закону України «Про віртуальні активи» зустрічається усього 3 рази, без бланкетних норм до профільного законодавства, і пропонується правова категорія: «клієнт постачальників послуг, пов'язаних з оборотом віртуальних активів, та/або власник віртуальних активів».
В той самий час, як Європейський Регламент згадує саме термін «споживач» 73 рази і прямо в ст.16 передбачає що норми законодавства ЄС, яке забезпечує захист споживачів, таке як Директива 2011/83/ЄС Європейського парламенту та Ради, Директива 2005/29/ЄС Європейського парламенту та Ради або Директива Ради 93/13/ЄЕС від 5 квітня 1993 року про несправедливі умови в споживчих контрактах, включаючи будь-які інформаційні зобов’язання, що містяться в них, залишаються застосовними до цих публічних пропозицій криптоактивів, які стосуються відносин між бізнесом і споживачем.
Тому, на мою думку доцільно вже починати роботу над розробкою змін до законодавства і введення чітких визначень:
- Споживач віртуальних активів,
- Права споживача віртуальних активів (право на достовірну інформацію, щодо віртуального активу, право на повернення віртуального активу, тощо),
- Захист прав споживачів віртуальних активів (комплекс заходів державного регулювання, що спрямований на запобігання, попередження порушень прав споживачів, реагування на порушення та відновлення порушених прав),
- Система гарантування прав споживачів віртуальних активів (за аналогією з гарантіями прав вкладників банків) щодо споживачів токенів електронних грошей і токенів пов’язаних з активами.
В першу чергу це необхідно робити не поспіхом, спираючись на всебічний аналіз споживчого ринку віртуальних активів, ризики зловживань на цих ринках, негативну практики збільшення випадків фінансових пірамід та випадків шахрайства на ринку віртуальних активів, враховуючи, що в наслідок лише регулювання економічної складової ринку віртуальних активів, виключено з правового регулювання соціальний аспект, а саме права споживачів – фізичних осіб. «Дикий Захід» в сфері захисту прав споживачів віртуальних активів несе ризики негативного розвитку та відсутності правових запобіжників від майбутніх фінансових криз на ринку віртуальних активів, що негативно вплинуть на довіру до Українського фінансового сектору та на фінансовий стан споживачів віртуальних активів.
Ми пережили 3 «банкопади» за останні 15 років, біржі та емітенти крипти у світі «лопаються» регулярно, тому питання захисту прав споживачів віртуальних активів це питання здорового розвитку ринку.
