Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
23.08.2014 09:14

Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року та 22 лютого 201

Журналіст, громадський діяч, позаштатний радник Міністра інформполітики в зоні АТО

Події 24 серпня 1991 року дивовижно схожі на події, які ми пережили нещодавно - 22 лютого 2014 року.

Події 24 серпня 1991 року дивовижно схожі на події, які ми пережили нещодавно - 22 лютого 2014 року.


Судіть самі: суспільство вимагає демократизації, справжньої незалежності, реальних перемін. Здається, вони неухильно наближаються, але раптом реакціонери - прибічники тоталітарного розвитку суспільства, анти українці за духом, намагаються силою зупинити ці процеси. Суспільство розгублене, але здаватися не збирається і тоді засідає ВР, в якій існує антиукраїнська тоталітарна більшість і проукраїнська демократична меншість. Але всупереч парламентській логіці, приймає рішення на користь демократії та української незалежності. 
Різниця лише в тому, що 19 серпня 1991 року в Москві було оголошено ГКЧП, який заявив про різку зміну курсу СРСР, а 19 лютого 2014 року (рівно день в день через 22,5 роки) почалися розстріли на Майдані. 


Ініціатором опору і змін у 1991 році була Народна рада, а ініціатором парламентських рішень у 2014 році був хто? Теж Народна рада, яка була створена незадовго до того з опозиційних фракцій Батьківщина, Свобода, УДАР та позафракційних. Цікаво, що Народна рада першого скликання засідала не у ВР, а у Будинку письменників. А Народна рада другого скликання засідала майже поруч – в Будинку профспілок. Після першого проголошення незалежності, несформована Росія не змогла ввести війська в Україну, хоч і прислала сюди роту своїх генералів, які намагалися залякати голову ВР Кравчука – не вдалося. На щастя, голову ВР Турчинова залякати теж не вдалося. Тому Росія, яка вже сформувалася як диктатура, застосувала свою армію в боротьбі з українською незалежністю.  


Тоді в 1991 ми фактично втратили Крим, допустивши створення там автономії в комплекті зі збереженням російських військових баз. Вочевидь, кожен із цих факторів сам по собі не був небезпечним, але в парі вони призвели до того, що сталося через 22,5 роки – до окупації Криму.  
Що ще схожого в обох проголошеннях незалежності - формальної (1991 року) і реальної (у 2014)? Те, що обидва Парламенти, прийнявши правильне рішення, з часом перетворилися в ті, якими вони були до цього – антидемократичні, антиукраїнські. Вже через кілька місяців в одному випадку комуністи, а в іншому комуністи із регіоналами, розпустили хвости і почали проводити свою лінію.  


Тоді у 1991 році у Парламенту не вистачило волі для саморозпуску. А той саморозпуск, який відбувся через кілька років задля призначення одночасних виборів Президента і Парламенту, був вочевидь запізнілим. Так Україна втратила 22 роки з її бездарними Парламентами, з її кучмами, ющенками, януковичами, які хилиталися як гімно в ополонці, не маючи сил, визначити напрямок руху країни. У цьому Парламенті зайшлася сотня людей, які зробили реальний вчинок на зустріч розпуску Парламенту. Я пишаюся тим, що серед них є і я.  


Завтра Президент Порошенко, я сподіваюся, розпустить Парламент, виправивши помилку 23-річної давності. Не буває справжньої незалежності із залежними від попередньої влади Парламентами. Парламент Щербицького був спроможний лише на одноденний подвиг, як і Парламент Януковича. Сподіваюся, новий Парламент разом із Президентом і усіма місцевими громадами, які я теж вірю, у найближчі місяці поновлять свої представництва у місцевих радах, почне нові прогресивні зміни на зустріч справжній незалежності України. Справжньому шляху до незалежності.


Вітаю всіх зі святом! Нехай наша незалежність буде справжньою!

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: [email protected]