Влада не включила в назву заповідника слово "межигірський", бо боїться

Київська обласна державна адміністрація частково підтримала громаду с. Нові Петрівці у їхньому прагненні створити навколо природо-гідрологічної пам’ятки «Дзвінкової криниці» рекреативний історико-релігійно-культурний парк «Межигірський узвіз».

Довідка: «Дзвінкова криниця» — стародавнє джерело, розташоване поблизу колишнього Києво-Межигірського монастиря - основного монастиря Запорозького козацтва. Нині розташоване - у Межигірському урочищі, в селі Нові Петрівці, що неподалік (за 8 км) від Києва (Вишгородський район Київська область).

 За легендою, ченці Києво-Межигірського монастиря, пізніше підірваного більшовиками, на місці джерела побудували каплицю із встановленими дзвіночками — коли вода сильним струменем вдаряла по них, то лунав мелодійний дзвін, звідки й пішла назва криниці.

У 1934 році Києво-Межигірський Преображенський монастир був сфотографований і підірваний за рішенням політбюро КПРС. Зберегти удалося лише джерело «Дзвінкова криниця», що славиться смаком, і цілющими властивостями води.

У 1998 р. до 155-річя перебування Т. Г. Шевченка у Межгір'ї «Дзвінкова криниця» відреставрована громадою села Нові Петрівці. Сама територія Межигірського монастиря наразі недоступна пересічному громадянинові через розташування на ній урядового маєтку. Однак джерело «Дзвінкова криниця» відвідують нині тисячі туристів.

Наразі, за словами обласної адміністрації, «Дзвінкову криницю», яка не належала територіально до села Нові Петрівці,  включено до оновленого складу території села. Територія навколо джерела облаштовується для проведення масових заходів.

Влада не прийняла нашу пропозицію назвати цю територію Межигірським узвозом, але

вона розглядає питання щодо створення на базі криниці природно-гідрологічного заказника «Дзвінкова криниця».

Переконаний, що це унікальне місце повинно отримати відповідний статус, тому що для надання такого статусу є всі необхідні підстави і цього вимагають громадяни.

Обладміністрація пішла назустріч громаді, оскільки люди були повністю праві у своїх прагненнях. Навіть те, що обласні чиновники повною мірою не хочуть задовольнити прохання громади – це не страшно, адже при наполегливості жителів – це можна буде зробити згодом.

Думаю, що сама назва Межигірський узвіз дуже лякає будь-яких провладних чиновників, адже від слова Межигір’я їх просто сіпає, і тому, що там мешкає Президент, і тому, що в цьому слові сконцентрована уся ненависть українців.