Суперечлива ситуація на ринку природного газу

Останнім часом біржові котирування Української енергетичної біржи не можуть не тішити серця громадян. Здавалося б, що між пересічним громадянином та згаданою інституцією прірва, яка не дає відчути їх безпосередній зв’язок, проте це не так. Зв’язок є й він досить відчутний. Щоправда, це зв’язок не стільки із громадянами, скільки з їх гаманцями.

Як відомо, в Україні діє ринок природного газу. Й, як на будь-якому ринку, ціна на ньому може коливатись як у бік подорожчання так й у бік здешевлення товару. Основною метою під час реформування та влаштування такої організації ринку було відійти від імперативного ціноутворення у бік ринкового механізму та наблизитись до європейського законодавчого поля у цій сфері ­ до галузевого законодавства, відомого як «енергопакети». Також, у такому форматі держава відходить від субсидування споживачів при придбанні газу. Наслідком такої організації ринку є те, що ціна газу для українських споживачів має залежати від цін на нього ж на європейському ринку (основний орієнтир це котирування TTF та NCG) та, відповідно, на національному ринку. Вплив європейських котирувань також зумовлений тим, що Україна інтегрована у європейський газовий ринок з 2015 року.

На сьогодні, для споживачів доступні дві опції при визначенні шляху співробітництва із постачальниками газу. В базисі обох знаходиться звісно ж договір. Відрізняється лише строк на який відповідний договір укладається, а саме: на місяць або на фіксований строк більше місяця. Уніфікованої тарифної сітки для різних компаній-постачальників при цьому немає. Якісь з таких компаній пропонують укласти контракт на строк у шість-сім місяців. В той же час НАК «Нафтогаз України» може запропонувати своїм клієнтам річний контракт. Остання компанія, крім іншого має статус «постачальника останньої надії», тобто може прийти на допомогу споживачу, який не встиг визначитись із основним постачальником на наступний період, але тільки на обмежений строк.

Переваги та недоліки вибору між зазначеними опціями досить очевидні. Довгостроковий контракт дозволяє зафіксувати певну ціну на весь строк дії договору, у випадку, наприклад, укладення договору із НАК «Нафтогаз України» – на рік. Це дозволяє споживачу застрахуватись від ризику несподіваного зростання ціни на газ у випадку непередбачуваних обставин, особливо під час періодів пікового споживання у опалювальний сезон. В той же час, зниження ціни газу на ринку ніяк не буде стосуватись такого споживача, адже його ціна зафіксована. Укладення ж договору на місячний строк має дзеркальні особливості. Існує можливість зекономити на вартості газу за сприятливої ситуації на ринку, але й доводиться нести ризик різкого подорожчання.

Спрогнозувати зміну ціни на ринку звичайному споживачу насправді досить важко. В масовій свідомості є загальне переконання, що вартість газу підвищується взимку та знижується влітку. Але існує безліч факторів, які можуть бути неочікуваними навіть для професіоналів: аномальні погодні явища (як занадто тепла погода так й незвичайно холодна), аварії в решті решт пандемії, які можуть сповільнити економіку цілих регіонів та, відповідно зменшити попит на ресурси, зокрема й на природний газ.

Але повернемось до того, з чого ми почали. Як ми визначились раніше, коливання ціни на газ протягом року мають цікавити тільки тих споживачів, які зупинились на укладенні щомісячних договорів із постачальниками. Й ось, у таких споживачів з’явився поки що слабкий, але привід відчувати оптимізм. Українська енергетична біржа опублікувала інформацію щодо середньозваженої ціни на природний газ по серпень цього року. За прогнозом біржи нас очікує падіння ціни на природний газ починаючи з липня, що має  потішити ті самі гаманці пересічних громадян, з яких ми почали.

Постає питання чому привід для оптимізму споживачів поки що слабкий? Як сказано вище, прямий вплив на ціну газу на українському ринку має ситуація на європейському, а до цього часу, він демонстрували стійкий тренд на зростання ціни. Підтвердженням цього є позиція НАК «Нафтогаз України», який посилається як на геополітичні та геоекономічні фактори – позицію Російської Федерації та ситуацію навколо «Північного потоку-2» так й на ситуацію на глобальних ринках, яка зумовлює підтримання підвищеного попиту на газ й, відповідно, утримання цін.