Як "підстригти" місцеві бюджети, або Де взяти гроші на мажоритарні округи

Ми знову про інсуліни та їх забезпеченість на місцях.

Минулого року всі спостерігали, як місцевим бюджетам не вистачало коштів на придбання інсуліну.

Звідки беруться кошти на інсулін у місцевої влади в будь-якому регіоні України? Необхідні кошти прибувають в міста, райони, села та селища з держбюджету, й місцеве самоврядування спрямовує гроші на інсулін для своїх мешканців, хворим на діабет інсулінозалежного типу.

ВАЖЛИВО: Медичне забезпечення – то є функція держави, що забезпечена статтею 49 Конституції України. Й кошти на придбання інсулінів 100%-во мають виділятися з державного бюджету.

Але Кабінет міністрів України, як той кіт Баюн, йде направо – пісню заводить, наліво – казку говорить. З одного боку уряд розповідає, що в нас в країні найуспішнішою реформою з усіх є децентралізація: «Йдіть питайте своїх мерів, де садочки та дороги», а з іншого боку в той же час з державного бюджету гроші на ці потреби місцевим бюджетам не дає.

Ось й зараз ми спостерігаємо, що в Київській області місцевим бюджетам міст, районів, сіл та селищ не вистачає на придбання інсуліну коштів загалом майже на 27 000 000 гривень. Тобто відтепер ці кошти місцева влада має дістати зі своїх бюджетів задля того, щоб придбати інсулін для своїх мешканців. Підкреслю – для громадян, медичне забезпечення яких на себе взяла держава, приймаючи Конституцію України.

Пересічні люди не розуміють, що держава елементарно не дбає про них.

Звичайно ми завжди маємо в пріоритеті забезпечення ліками хворих. Та цинізм полягає в тому, що прем'єр-міністр заявляє: «Де школи у вашому селі? Де лікарні в вашому селищі? – Запитайте в свого голови!».

Також слід зазначити, що нашою країною крокує медична реформа, й місцеві органи влади мають забезпечити будівництво амбулаторій первинної ланки медичної допомоги в містах, районах селах та селищах – простіше кажучи, створити амбулаторії для прийому громадян сімейними лікарями будь-де в населених пунктах, де мешкають люди.

Не слід забувати, що амбулаторії – це не просто будівля зі стелями та дахом. Потрібно зробити ремонт, придбати обладнання та меблі. Все це повинно зробитися за рахунок коштів місцевих бюджетів. Але місцеві влади не можуть повноцінно зайнятися створенням необхідних умов для функціонування первинної ланки медичного забезпечення, адже змушені витягувати кошти зі своїх бюджетів задля забезпечення свої мешканців ліками, які мали б покриватися з державного бюджету. Й мова про той само інсулін.

Складається парадоксальна ситуація: якби влада загальнодержавного рівня працювала відповідально, влада на місцях мала б й собі всі ресурси. Та коли центральна влада неспроможна виконувати свої обов’язки, страждають всі ланки виконавчої гілки влади.

Минулого року Київська обласна рада підіймала ці питання. В матеріали «Як Кабінет міністрів України вбив фінансову децентралізацію. Трилогія. Частина І. Діабетики поза Конституцією – грошей на інсулін в держави немає» я детально розповідала, як Бюджетна комісія Київської обласної ради звернулася до спікера парламенту України А. Парубія з проханням провести термінові комітетські слухання через критичну ситуацію з інсуліном на місцях та розглянути питання. Тоді нам вдалося через проведення ініційованих нами комітетських слухань отримати наприкінці 2018 року фінансування на придбання інсулінів на місцях.

Але поточного року ситуація біль кричуща. Коштів на придбання інсуліну у місцевих рад не вистачатиме вже З ДРУГОГО КВАРТАЛУ 2019 року. Влада на місцях без додаткової допомоги з боку обласних рад не матимуть змоги зі своїх бюджетів вирвати гроші на фінансування потреб, які мала б забезпечувати державна гілка виконавчої влади.

Я знаю, що скаже Міністерство фінансів. Мінфін заявить, що в місцевих радах є перевиконання бюджетів, «тож не треба скиглити, діставайте кошти з місцевих бюджетів та фінансуйте мовчки».

Але де ж та децентралізація? Де та справедливість?

 Тому з року в рік через безвідповідальність держбюджет як фінансував 50% потреб, так й продовжує це робити, «обстригаючи» місцеві бюджети. Як ви гадаєте, чому так та для чого? Я вважаю, щоб зібрати кошти на мажоритарні округи напередодні парламентських виборів, щоб потім їх легко купувати.

Прикладом таких дій нехай послужить ось ця інфографіка. Маємо схему, коли Кабінет міністрів не додає коштів місцевим радам на ліки, заробітні плати персоналу медустанов, бо та субвенція на зарплату медичному персоналу має покриття з державного бюджету тільки 50% - решту повинні витягнути зі своїх бюджетів місцеві ради.

А «зекономлені» таким чином державою кошти потім героїчно передаються на мажоритарні округи депутатам, які будуть вправно голосувати в сесійній залі.

Звичайно, варто не тільки критикувати, а й пропонувати, що робити. Тому в цьому році ми, комісія з питань бюджету та фінансів Київської обласної ради, за "доброю" традицією знову будемо ініціювати комітетські слухання в Верховній Раді. Знову звернемося до Міністерства фінансів, Міністерства охорони здоров’я з проханням та навіть вимогою – терміново виділити кошти на дофінансування придбання місцевими радами ліків.

Місцеве самоврядування може розвиватися та вигартуватися тільки тоді, коли його представники не будуть мовчати. Я не розумію, чому мовчать міські голови українських міст та місцеві ради за те, що їх бюджети «обстригають».

З одного боку керівництво країни каже на всі лади, що у нас в країні децентралізація, й в той же час лукаво вимиваються кошти з місцевих бюджетів на ті потреби, які повинні фінансуватися державним бюджетом!

Жодної реформи не буває без наповнення. Тож попереду чергова боротьба та черговий результат! Сподіваюсь, що цього року в нас все вийде раніше, й місцеві бюджети зможуть профінансувати за рахунок коштів саме з державного бюджету всю потребу в інсуліні.