Сьогодні, 12жовтня, виповнюється дев’ять місяців з дня, як Київська обласна рада схвалилабюджет Київської області на 2016р. (рішення Київської обласної ради від 12.01.2016 №050–02–VІI «Про обласний бюджет Київської області на 2016 рік» в новій редакції»),головний фінансовий кошторис столичногорегіону. 2016 рік спливає, незабаром Київською обласною адміністрацією розпочнетьсяпідготовка до роботи з розробки бюджетуна наступний 2017 рік. Тож, на мою думку, якщо ми в країні декларуємо принциповонові підходи в управлінні, які мають привести нас до результатів діяльностієвропейського рівня, варто проаналізувати наш шлях та методи ще до настаннязвітного періоду.
Вивчаючи листвід департаменту фінансів, що надійшов до КОДА 05.10.2016р. з інформацією провиконання місцевих бюджетів області за січень-вересень 2016 року за доходамизагального фонду я дійшла висновку – ніякоїпрозорості в діяльності обласних чиновників поточний рік не додав. Якщо я,фінансист за фахом та Голова постійної комісії з питань бюджету та фінансівКиївської обласної ради - людина, що повинна першою звітувати в частинідоцільного використання фінансів області перед виборцями Київщини – бачу лишесухі цифри, то що може в них зрозуміти пересічний мешканець?
Нижче я наведузведені дані по області. Дивує в них використання терміну «Аналіз», аджебудь-яка аналітика - це вивчення предмету, розбираючи його на складові. Те, щоми бачимо – підсумок певних даних без жодного аналізу з боку департаменту фінансів.Як приклад, в цьому році є значне перевиконання бюджетів більшості адм.тер.одиниць в частині земельного податку таорендної плати до місцевих бюджетів Київської області (див. фотонижче)– за рахунок чиєї діяльності абовпливу яких факторів це стало можливим?
Так, обласний бюджетперевиконаний по багатьох показниках, але без повноцінної аналітичної роботичиновників департаменту фінансів КОДА в частині виявлення та усунення недоліківрозрахунків та підходів поточного та минулого років особисто я насилу уявляю,як формуватиметься бюджет Київської області на наступний рік. Яскравимприкладом того, що, якби обласнаадміністрація по-новому підійшла б до керівничої діяльності, регіон вже мав би неабиякізиски, є питанняраціонального розміщеннявільних залишків коштів бюджету В ДЕРЖАВНИХ БАНКАХ. Нагадаю, відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України,розпорядником коштів є Київська ОДА. Вона ж готує звіти, здійснює аналізпоказників виконання бюджетних програм, розпоряджаються розміщенням коштів тощо.
Тему вільних залишків, їх розміщення в державних банках та отримання зцього зиску для обласного розвитку я підіймала ще 20 квітня. Іншірегіони України користуються роками засобом «робити гроші з повітря» на цілкомзаконних підставах – вільні залишки бюджету зберігаються в державних банках й допоки вони чекатимуть свої долі, завдякивідсотковій ставці набігає чимала сума.
Як Голова постійної комісії зпитань бюджету та фінансів наведу цифри: залишок на рахунку загального фондуобласного бюджету на сьогодні становить 480093, 46 тис.грн., на рахунках поспец фонду - 79199, 28 тис.грн.
559 млн.грн. коштів, за умовизберігання в державному банку та при 19% (візьмемо середній відсоток подерж.банках) річних на рівному місці додалиб до бюджету Київської області 26-28.000.000 грн. Половина дитячого садочку,півшколи для віддалених населених пунктів – це ті заклади соціальногозабезпечення, яких так потребують наші мешканці, вже мали б для себе найважливіше – фінансову забезпеченість.
Чому обласна адміністраціясвідомо позбавляє регіон додаткових коштів - величезне питання, відповідь наяке я шукаю по кабінетах обладміністрації майже рік.
Підсумовуючи:
Маю надію, що Київська ОДА все ж дослухатиметьсядо депутатського корпусу Київоблради, до фахівців своєї справи, бо якщотерміново не розпочати повноцінну співпрацюміж бюрократичною системою та народними обранцями мешканців регіону, ставитьсяпід величезне питання взагалі необхідність існування такої системи управління,при якій депутати облради жодним чином своєю діяльністю не в змозі подолатизастарілу систему управління, де головними пріоритетами досі виступають сухіцифри та статистика, а не нагальні потреби мешканців та регіонів з реальногожиття.
