Від того, наскільки сильною і рішучою в кризові часи є влада, можуть залежати добробут, здоров'я і безпека українців. Це добре видно на прикладі великих криз, які Україна пережила у 21 сторіччі
1. Тузла
У вересні 2003 почалося те, що оглядачі потім назвуть пробною війною. Росія несподівано висунула територіальні претензії до України. Йшлося про крихітний і до того часу особливо не відомий острів Тузла. Росіяни зі свого берега у Краснодарському краю ударними темпами почали зводити дамбу до Тузли. У такий спосіб Москва фактично забирала контроль над вузькою судноплавною частиною Керченської протоки.
Дипломатичні перемовини тривали якийсь час і були безуспішними. Кульмінацією став момент, коли Президент Леонід Кучма екстрено перервав свій візит до країн Південної Америки, щоб повернутися додому. На Тузлі розгорнули прикордонну заставу, до Керченської протоки перекинули додаткові кораблі та літаки. Військові отримали наказ відкривати вогонь на враження. Російське будівництво зупинилося за 100 метрів від острову.
Для багатьох українців це було шоком – усвідомити, що росіяни вдалися до таких недружніх дій і здатні піти на дуже серйозне загострення.
2. Фінансово-економічна криза 2008-2009
У першій половині 2008 року у багатьох українських бізнесменів могло скластися враження про свою унікальну підприємницьку вдачу. Майже у всіх справи йшли блискуче. Покупці купляли все підряд, ринки швидко росли, банки давали кредити. Ціни на нерухомість у Києві випереджали європейські столиці.
Коли у США почалася іпотечна криза, а за нею і глобальна рецесія, з’ясувалося, що Україна дуже сильно залежить від цін на метали та сировину. Гривня за місяць просіла з 4,5 до 8 за долар США. Національний Банк заборонив віддавати депозити достроково. Але це не дуже допомогло. Не втрималися кілька великих банків.
Ситуацію критично погіршувала постійна політична криза. Уряд, парламент і Секретаріат Президента були фактично у стані холодної війни один з одним. Рятівною паличкою виявився Міжнародний валютний фонд. Україна досить швидко отримала від нього три транші у більш ніж 10 мільярдів доларів. Але у 2009 економіка все одно впала на 15%. Зростання поновилося тільки за два роки.
3. Свинячий грип 2010
Коли на початку 2009 року у ЗМІ з’явилися перші повідомлення про спалахи свинячого грипу – в Україні це сприймалося як новини, які нас аж ніяк не стосуються.
Тривогу забили тільки восени: лікарі заявили, що сезонна захворюваність на грип не така, як завжди. До того ж швидко почали ширитися плітки, що існує смертельна загроза для багатьох людей. Лікарі через якийсь час зауважили: у деяких хворих дуже швидко починається атипова пневмонія, яку важко лікувати. Наприкінці жовтня влада оголосила карантин у 9 областях західної України. Медики повідомили про початок епідемії свинячого грипу та закликали не виходити з дому без марлевих пов'язок. В аптеках геть зникли протизастудні і противірусні препарати.
У тодішній владі був безлад – парламент, уряд і Секретаріат Президента звинувачували один одного у бездіяльності. Кульмінацією стало прибуття на початку листопада величезної партії лікарського препарату Таміфлю. Ще взимку 2010 епідемія якось сама собою зійшла нанівець. Лікарі підсумували, що госпіталізувати довелося майже 350 тисяч людей. Від ускладнень померли 1125 людей.
4. Початок війни
Розстріл «Небесної сотні», втеча з країни Віктора Януковича, з Києва розбігаються тітушки і бійці Беркуту – країна у безвладді й оговтується від величезного шоку. Здається, Москва і мріяти не могла про кращий момент, щоб забрати Крим.
У Сімферополі і Севастополі проходять проросійські мітинги. У ніч на 27 лютого 2014 головну урядову будівлю республіки захоплюють російські спецпризначенці без розпізнавальних знаків. Ще день і військові у новенькому зеленому камуфляжі перекривають усі важливі дороги і блокують вокзали та аеропорт. Росія вже не ховаючись перекидає до Криму додаткові війська і озброєння. 28 лютого до Криму прилітає спецуповноважений з Києва депутат Петро Порошенко. Його зустрічають військові і збуджений натовп. Поговорити хоча б з якимись представниками самопроголошеної влади Порошенку не вдається.
16 березня Росія проводить незаконний референдум у Криму і анексує його. Тим часом «зелені чоловічки» блокують усі українські військові на півострові. Напружене протистояння триває кілька тижнів. Українські військові не чинять збройного опору. Частини одна за одною залишають Крим.
Ще досі по суті триває суперечка, чи був у військових наказ відкривати вогонь. Так чи інакше на той час влада у Києві була тільки сформована і дуже слабка. До того ж, як розповів пізніше в.о. Президента Олександр Турчинов, що воювати в Криму не було з ким. Бо боєздатна українська армія тоді, у березні 2014, загалом налічувала лише кілька тисяч військових. До початку бойових дій на Донбасі лишалося кілька тижнів.
