Чого варта обіцянка Сергія Арбузова

Зараз пристрасті навколо створення фінансової поліції дещо вляглися. Кабмін відхилив законопроект і хвиля його громадського обговорення вщухла. Але навіть після цього влада вперто не хоче зізнаватися, кому із високопосадовців належала ініціатива створення цього нового силового органу с суперповноваженнями.

З інформації, що раніше публікувалася в ЗМІ, випливає, що підконтрольною поліція мала бути безпосередньо президентові Віктору Януковичу, а хрещеним батьком законопроекту називали першого віце-прем’єра Сергія Арбузова, хоча на Кабмін документ надійшов без авторства. Але що значить документ без авторства? Анонім? Усна народна творчість?

На прес-конференції 19 березня Арбузов божився, що не причетний до створення скандального документа: "Я знаю цей законопроект, я працював з ним, але я його не писав". Втім, відповісти на просте питання, хто є автором, Арбузов не зміг: "Я подивлюся, хто робив засилку на уряд і повідомлю вам особисто", - запевнив він.

Відразу після цих слів мої контактні дані записали працівники прес-служби. Зрадівши такій злагодженій роботі апарату Арбузова, я почала чекати.

Але минув тиждень, а жодної відповіді не надійшло. Аби дізнатися в чому справа, довелося зв’язатися із прес-секретарем Арбузова. Вислухавши мою передісторію він запевнив, що відповідь мені "звісно нададуть", при чому "сьогодні ж".

Відтак, другий тиждень минув у періодичних дзвінках із прес-секретарем. Той постійно переносив термін, запевняючи, що готується ґрунтовна відповідь, враховуючи, що історія питання не нова. Правду кажучи, страшно навіть уявляти цю "ґрунтовну" відповідь на питання, в якому цікавить лише прізвище автора чи назва підрозділу міністерства. Останній наш узгоджений дедлайн минув минулого четверга.

Закон "Про доступ до публічної інформації" дає для відповіді на інформаційний запит не більше п’яти робочих днів з дня його отримання. Якщо прирівняти питання на прес-конференції до усного запиту, то із закінченням сьогоднішнього робочого дня, цей термін прострочено удвічі.

Можливо, нам дійсно варто було писати офіційний запит. Але ж так хотілося вірити, що публічне слово пана Арбузова має вагу. І річ навіть не в тому, що ми сподівалися побачити у відповіді якусь сенсаційну інформацію, але, принаймні, ми сподівалися побачити саму відповідь.

Це зараз зрозуміло, що робота над відповіддю почалася тільки через тиждень, після телефонного дзвінка прес-секретареві. Тобто, обіцянка Арбузова не є вказівкою для його підопічних. Хоча, можливо, вони надто буквально сприйняли слова шефа і вирішили, що він і справді сам відпишеться журналістові. Але якщо так – я теж не проти. Я продовжую чекати. Обіцяного, кажуть, три роки ждуть.