Що робити після закінчення податкової перевірки?

Наслідки податкової перевірки можуть бути для платника податків як позитивними так і негативними. З огляду на це важливо знати платнику податків, як поводитись у разі негативного закінчення податкової перевірки. У вказаній статті вказується алгоритм поведі

Наслідки податкової перевірки можуть бути для платника податків як позитивними так і негативними. З огляду на це важливо знати платнику податків, як поводитись у разі негативного закінчення податкової перевірки (для платника податків). З приводу вказаного зазначаємо наступне:

Відповідно до статті 86.1. Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт документальної виїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із ЗАУВАЖЕННЯМИ, які він має право надати разом з підписаним примірником акта.

Відповідно до статті 17.1.6. Податкового кодексу України платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до статті 86.7. Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої ЗАПЕРЕЧЕННЯ до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п’яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта. Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання та платнику податків надсилається відповідь. Платник податків має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях.

Таким чином, податковий кодекс України передбачає можливість після завершення податкової перевірки платнику податків викласти свої ЗАУВАЖЕННЯ до складеного Акту перевірки, а також надати ЗАПЕРЕЧЕННЯ. На стадії підписання Акту податкової перевірки платнику податків варто вказати в Акті: «платник податків із вказаним Актом не згоден і платником податків будуть подані заперечення у відповідності до положень Податкового кодексу України і чинного законодавства».

Надання запереченнь і підписання акту із зауваженнями два різні способи захисту, що можуть призвести до різних наслідків.

(!) Варто також пам’ятати, що результатом розгляду поданих заперечень може стати документальна позапланова перевірка (пп. 78.1.5 ПКУ). Такі заперечення є підставою проведення позапланової перевірки у випадку, якщо в таких запереченнях вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Надання заперечень чи підписання Акту із зауваженнями не є ще процедурою адміністративного оскарження результату перевірки. Так, подання заперечень та оскарження рішень, прийнятих за результатами перевірки, — два різні шляхи самозахисту, які платник податків використовує незалежно одна від іншої. Подання заперечення має значний вплив для захисту прав платника податків у подальших етапах оскарження рішень контролюючого органу. Також варто наголосити на важливості для платника податків особисто взяти участь в розгляді заперечень на Акт перевірки. Розгляд Заперечень регламентується Наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2017 (далі – Наказ). Відповідно до пункту 6 Наказу за результатами розгляду заперечень складається висновок, у якому зазначаються наведені в акті документальної перевірки висновки, факти та дані, щодо яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції контролюючого органу стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підбиваються підсумки щодо обґрунтованості заперечень. Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів документальної перевірки, які залишаються в контролюючому органі, та враховується керівником контролюючого органу (заступником керівника) або особою, яка виконує його обов’язки, при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.На підставі висновку складається обґрунтована письмова відповідь щодо результатів розгляду заперечень, яка підписується керівником контролюючого органу (заступником керівника) або особою, яка виконує його обов’язки, та надсилається платнику податків у порядку, встановленому абзацом другим цього пункту.

У разі, якщо подання заперечень щодо Акту податкової перевірки не дало результатів для платника податків – податковий орган приймає відповідно до положень податкового законодавства податкове повідомлення-рішення (далі – ППР).

Відповідно до статті 86.8 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів – протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

ППР може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку. В порядку адміністративного оскарження скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. У 2017 році перевірки проводять контролюючі органи обласного рівня. Відповідно до законодавства скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Окрім цього, платнику податків важливо пам’ятати: платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Відповідно до статті 56.8 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Оскільки в 2017 році є лише одна інстанція адміністративного оскарження ППР(раніше, коли перевірку проводила районна інспекція, скаргу можна було подати в обласне управління ДФС і в Головне управління) , то Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (куди вперше подали скаргу), прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до статті 56.19 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 ПКУ.

При судовому оскарженні ППР сума штрафних санкцій, вказана в ньому являється узгодженою і відповідно обов’язковою для сплати платником податків після набранням рішення суду законної сили. В будь-якому випадку при апеляційному оскарженні рішення буде обов’язковим для платника податків після розгляду в апеляційній інстанції (у разі винесення рішення не в сторону платника податків – платник податків повинен виконати положення ППР). Касаційний порядок оскарження сам по собі не призупиняє викнання рішення попередніх інстанцій.

Таким чином, у разі негативного закінчення податкової перевірки у платника податків є право на:

- підписання Акту податкової перевірки із зауваженням;

- подання контролюючому органу заперечень до Акту;

- подання скарги щодо прийняття ППР (адміністративне оскарження);

- подання позовної заяви до суду щодо оскарження ППР (судове оскарження).

Кожна із стадій має свої особливості і нюанси. Перші дві стадії (а особливо, подання контролюючому органу заперечень) мають свої особливості, і бувають випадки, коли вказані стадії захисту краще не використовувати (з метою «не відкривати всі карти» перед судовою процедурою захисту).