Гіганти своїх мрій

Якщо про українців судити виходячи з соціологічних викладок, то перед нами постане напівлюдина - напівбог, яка не приймає корупцію, бажає воювати за країну та піклується про традиційні цінності своєї нації. Така собі мрія доктора Гебельса – Hochdeutchman .

Але, якщо повернутись до біблейської істини «людину пізнають по справах її», то виявляється трошки інша картина. Воєнкоми, як борзі пси, бігають за тими, хто на лавах мріє не словом, а ділом захищати свою батьківщину. Кількість дезертирств у 2014 році перевалило за 10 тис. У 2016 році ця статистика трохи зменшилась, але все ж має місце. Кількість тих, хто «відкосив», прекрасно співвідноситься з кількістю українців, які полюбляють всілякі челенджи з обливаннями та віджиманнями заради армії.

Українці кажуть, що більше всього корупціонерів в Уряді. Все вірно, адже там 90% етнічних українців. Більше того, навіть на низовому рівні українці толерують корупцію. Ви уявляєте собі професора, який не прилаштує всю свою рідню до ВНЗ? Чи, може, прокурора, поліцейського, військового, який не пробує прилаштувати своє дитятко у тепле місце. Я навіть по-іншому задам питання. Якщо б до Вас звернулися з такою пропозицією ваші рідні, Ви б що зробили? А якщо б Ви відмовили, то ким би Вас назвали рідні?

Отак і відбувається, що у Парламенті у нас вже цілі династії. Януковичи, Луценки, Порошенки, Балоги, вибачте, якщо кого забув. Коли просто провести статистику, хто із цього скликання має родинні зв’язки з колишніми депутатами, міністрами, очільниками НБУ та представниками з інших державних постів, то ми отримаємо дуже цікаву картину оформлення класу пикатої шляхти. Це не добре і не погано – це факт. Чому не добре – тому що ці люди консервують під себе систему та позбавляють суспільство соціальної динаміки, а відсутність соціальної динаміки завжди призводить до революцій, адже «нізи» ніколи не бажають жити по-старому. З іншого боку, побутова корупція провокується тим, що українці орієнтовані на горизонтальні зв’язки, на відміну від росіян. Налідком цього є неможливість облаштування диктатури східного типу. Тобто, в Україні навіть найкрутіший тиран має знаходити компроміс між елітами, у противному випадку Майдан. Янукович це не зрозумів. Порошенко не стільки розуміє, скільки відчуває. 

Ми можемо скільки завгодно бити себе в груди розповідаючи, що ми всі козацького роду, але це неможливо суто статитисчно, адже навіть у розквіт козацтва козаків було не більше 1% від чоловічого населення України. Відповідно, як би ми не хотіли, але у переважній своїй більшості ми родом з «грицьків», яких ті ж самі козаки і зневажали, за боягузство та хуторянство, звідки і прийшов комплекс меншовартості, від якого українці не можуть позбутись вже декілька сот років. Згадайте, скільки зараз конфліктів між «атошниками» і, наприклад, водіями маршруток, чи не нагадує це вам битви між міщанами та козаками, які оспівав Пантелеймон Куліш у «Чорній раді»?

Але в українців завжи є ті козаки за духом, яких Гумільов назвав «пасіонаріями». Тобто, це всі ті, у кого шило в дупі змушує протестувати, майданувати, воювати, волонтерити та дрючити цю владу. Таких завжди є  3, максимум 5%,  саме вони і є рушіями перетворень. Але треба розуміти, що це лише якість, а не родова традиція, адже син Хмельницького привів татар, син Коцюбинського воював за совєти, діти колишніх «Рухівців» стали опорою клепто-псевдо-патріотичного режиму, який зараз панує в Україні. Так само, як нащадки полковників Хмельницького із захопленням знищували Україну, а коли настав час  - і зовсім із задоволенням її зреклись.

Пересічний українець у своїх мріях - переможець драконів, учасник Майданів, ветеран АТО та людина, яка ніколи не давала хабарів. Але, як показує практика, у 2/3 випадків виявляється, що із драконів у нього в житті трапився лише алкоголізм, якому він програв ще в 20 років, на Майдані він був, але втік, коли запахло смаженим, від АТО він відкосив, або не відкосив, а заплатив «куди треба», щоб жодним чином не опинитись в зоні зіткнення, або ще ліпше – поїхав у службове відрадження на два тижні в Словянськ і отримав УБД) ну, і звичайно, весь залишок свого нікчемного життя він витратить на те, щоб прилаштувати якомого краще свою дитятку, племінників тощо.

Та надія є, і ця надія - в українцях. Адже українці – це народ-липа, і чим сильніше його намагаються зігнути, тим сильніше він вдарить. І «грицько» завжди піде палити пана, якщо побачить, що челендж вже розпочато. Тому, рідні мої побратими, влада погана не тому, що вона антиукраїнська, а тому що вона збоченоукраїнська. В ній домінують погані якості, як то жадібність, неповага до ближнього, клептократизм, кумівство. Але система наживи заради наживи приречена, і тому вона або реформується, або буде фізично знищена, альтернативою цьому є лише втрата Україною державності.

Каха Бендукідзе колись сказав доволі правильну річ: «Не треба думати, що Україна була завжди, кордони змінюються постійно, а, відповідно, бути державі чи не бути вирішується саме зараз». Я ж до того всього додам, що той, хто бореться за Україну, має розуміти як чесноти так і вади нашого народу і бути готовим, що чергові кочубеї та хмельниченки заради власних амбіцій зроблять все і продадуть кожного. І ніж у спину встромлять і ще патріотами себе назвуть. Тож будемо готові до боротьби і до знищення раба у собі та у своєму народові.