Паралельний «сірий» імпорт в Україні

Із зростаючою кількістю контрафактної продукції на території України, можна спостерігати аналогічну ситуацію із так званим «сірим» імпортом. У розумінні значної кількості людей, «сірий» імпорт є чимось тотожним із контрафактною продукцією та контрабандою, а тому однозначно сприймається із негативним відношенням.

Паралельний імпорт – імпортування товарів на територію певної держави з метою продажу, без отримання повноважень на такі дії від власника знаку для товарів та послуг. Паралельне імпортування можливе за умови, якщо товар вже було введено в цивільний обіг на території певної держави. Саме визначення «цивільного обігу» є дискусійним питанням, тому що дане визначення дає можливість щодо варіацій трактування останнього, що в свою чергу не сприяє чіткому розумінню цього терміну. Науковці під поняттям «цивільного обігу» вважають правочин, що укладений між учасниками цивільного обігу в результаті якого, майно переходить від одних осіб до інших.

Розглянемо паралельний імпорт зі сторони осіб що проводять такий вид підприємницької діяльності та зі сторони виробників. Для підприємців, такий спосіб ведення діяльності є, в першу чергу, зароблянням грошей, сплатою податків та митних платежів у державний бюджет, за умови, що підприємство здійснює діяльність на офіційних засадах. Одним з головних питань, є кваліфікація неофіційних дистриб’юторів в обслуговуванні продукції паралельного імпортування.

Для прикладу, розглянемо імпорт годинників. Неофіційний дистриб’ютор здійснює лише закупівлю певної кількості товару, але не купує технологію виробництва та обслуговування. Виходячи з вищенаведеного, ремонт здійснюється не компетентно, без урахування особливостей тієї чи іншої моделі. Прямопорційно із зниженням цінової політики, знижуються гарантійні умови на той чи інший товар. Отже, для покупця, такий варіант є потенційно – небезпечним.

Окрім того, паралельний імпорт є підставою для створення додаткових робочих місць.

Зі сторони виробника, паралельний імпорт є фінансово невигідним, оскільки інший суб’єкт може здійснювати продаж його продукції на більш привабливих умовах. Також, виробник вимушений лобіювати інтереси офіційних представництв для монополізації ринку. Більше того, у офіційних дистриб’юторів зростають витрати спрямовані на усунення наслідків паралельного імпорту: просування власного бренду, збільшення маркетингових бюджетів, покриття збитків пов’язаних із зменшенням купівельної спроможності тощо. І як наслідок, у дистриб’ютора зменшується обсяг замовлень на продукцію виробника. Таким чином, виробник починає втрачати споживчу привабливість, оскільки, його продукцію реалізує імпортер, який з метою демпінгу (зменшення ціни на товар) скорочує витрати на гарантійному обслуговуванні.

Питання паралельного імпорту, недостатньо врегульовано в українському законодавстві. Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, паралельний імпорт розглядається з точки зору контрафактної продукції. Контрафактні товари - товари, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території є порушенням прав інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону. Іншої прив’язки поняття «паралельного імпорту» в Митному кодексі України на сьогоднішній день не існує. З іншої сторони, є види вичерпання таких прав, а саме:

-         національний – цей вид вичерпання виключних прав на знак діє, коли виробник випустив товар в цивільний обіг на території певної держави. Подальше ввезення чи вивезення товару можливе за умови дозволу виробника на такі дії;

-         регіональний – такий вид передбачає вичерпання прав, при введенні в цивільний обіг продукції на одній території, що в свою чергу, тягне за собою вичерпання прав на інших територіях (країни ЄС);

-         міжнародний – відповідно до такого виду, виробник (правовласник) при введенні товару в цивільний обіг, вичерпує свої права на території всіх інших країн світу.

Нормативне визначення щодо виду вичерпання прав, в українському законодавстві відсутнє, а отже, даний факт наштовхує на висновок, що в Україні діє міжнародний вид вичерпання прав. Підтверджуючим фактом випуску товару в цивільний обіг, буде платіжний документ, згідно з яким товар був придбаний.

Таким чином, паралельний імпорт має негативні наслідки для офіційних дистриб’юторів, виробників та споживачів.

Методами для протидії паралельному імпорту можуть бути:

-         моніторинг ринків;

-         відслідковування факту здійснення паралельного імпорту;

-         ініціювання внесення в єдиний реєстр досудових розслідувань виявлених фактів незаконного використання прав інтелектуальної власності, контрафакту тощо;

-         внесення інформації про об’єкти інтелектуальної власності до митного реєстру;

-         моніторинг цінової політики на подібну продукцію.