Гельмінти, що живуть усередині нас

Як зрозуміти, що ви чи ваша дитина підчепили гельмінтоз.

Плине час, змінюється світ, люди, устрій життя. Але є речі, які вважаються вічними або ж майже вічними. Зараз, мабуть, кожен подумав про щось високе – на кшталт мистецтва, кохання, дружби, ненависті тощо. Що ж, доведеться ці абстрактні вічності трохи посунути, аби в цей ряд помістилися ще й гельмінти (ці «друзі» точно помістяться, їм багато місця не треба).

От тільки уявіть собі, що вивченням хвороби ентеробіоз — різновид гельмінтозу та її головних діючих персонажів – хробаків гостриків (лат. «Vermicularis») — займалися Гіппократ (5 ст. до нашої ери) й Арістотель (4 ст. до н.е), а також згодом Карл Лінней (1758 р.) Можливо, назва цієї хвороби менш знайома широкому загалу, ніж прізвища її дослідників, але факти про неї не менш приголомшливі. 

Ось лише почитайте: Всесвітня організація охорони здоров'я оприлюднила статистичні дані, згідно з якими 80% населення нашої планети страждають від гельмінтозних хвороб загалом, а ентеробіоз — найпоширеніша з них. І насправді йдеться не тільки про країни з поганими санітарними умовами. Адже джерелом інфекції були і є не загарбницькі навали племен Гострих Хробакунів, а хворі люди. Причому ви можете не контактувати безпосередньо з людиною, а тільки доторкнутися до будь-яких її особистих речей, на кшталт іграшки, рушника, пенала тощо. 

Більше того, є такий дуже поширений гельмінт — аскарид, який єдиний не передається безпосередньо від людини, адже він проходить свій розвиток спершу на землі. А потім із лапками собачки, кота або з листям салату чи полуниці ця навіть мікроскопічна грудочка землі з яйцями аскарид легко потрапляє в ротову порожнину та шлунково-кишковий тракт людини, де з них вилупляються личинки, які оселяються в кишківнику та з потоком крові подорожують по всьому організму. Це називається міграція аскарид. У разі легеневої міграції личинок аскарид може бути кашель, температура, кровохаркання. Після цього аскариди повертаються в кишечник і знову починають розмножуватися. Ось чому важливий вчасний огляд лікаря, щоб поставити правильний діагноз і призначити лікування. 

Тож, як ви бачите, заразитися гельмінтами досить просто. Саме тому вони й такі поширені.

А що ж відбувається потім?!

Коли гельмінти зручно вмощуються в організмі людини, вони «ласують» усім: вітамінами, мікроелементами, гормонами, білково-вуглеводною їжею. Коротше, всім корисним для нас самих. Але це ще не найстрашніше, найстрашнішим є те, що під час своєї життєдіяльності гельмінти виділяють отруту, яка проникає в кров і розноситься по всіх органах і тканинах. А ще дуже сильно впливає на нервову систему людини.

До речі, протягом останніх 15-20 років медичні дослідження показують, що гельмінти локалізуються не в шлунково-кишковому тракті, а в печінці,  нирках, легенях і головному мозку. Але саме гострик паразитує в дванадцятипалій кишці, а потім запліднені самки мігрують до ділянки ануса й там відкладають на шкіру яйця, що дозрівають протягом 6 годин. 

Найпоширенішою скаргою під час зараження гостриками є свербіж у періанальній ділянці, зокрема у вечірній час і вночі. Такі відчуття викликають порушення сну, особливо в дітей. А ще під час розчухування сверблячих місць яйця гостриків прилипають до пальчиків — під нігті, і потім із немитих рук – безпосередньо до ротової порожнини. Хоч і живуть гострики лише один місяць, таким чином відбувається нескінчене зараження.

Ентеробіоз може навіть бути причиною затримки нервово-психічного розвитку дітей. Нерідко під час хвороби непокоїть періодичний біль у животі – це гострики ведуть своє активне життя в тонкому та товстому кишківнику, а іноді розгортають його до таких масштабів, що захоплюють територію піхви та матки.

Як діагностувати та виманити з організму гельмінтів?

Лікування передбачає прийом антигельмінтних препаратів у поєднанні з симптоматичним лікуванням. Проте важливо зазначити, що антигельмінтні препарати повинен призначати тільки лікар, для цих ліків є суттєві протипоказання. Але поговорімо про все по порядку.

Спершу після консультації пацієнта гастроентеролог призначає аналізи калу на яйця гельмінтів, які роблять щодня — 4 дні поспіль, на всі кишкові групи гельмінтів. Наприклад, на виявлення яєць аскарид, гостриків, опістархій, власоглава, цист лямблій та інших гельмінтів. Також призначає аналіз крові на антитіла до інших гельмінтів, таких як токсокар, ехінокок. 

Після виявлення конкретного виду гельмінта лікар обов'язково призначає здати загальний розгорнутий аналіз крові, біохімію крові, а також печінкові та ниркові проби, тест на вагітність, огляд окулістом, який перевіряє очне дно на наявність токсокар — у разі виявлення токсокарозу. Усі ці дослідження треба пройти, щоб зрозуміти, чи немає протипоказань для лікування ефективними протигельмінтними препаратами.

Якщо людина не має протипоказань до призначення протигельмінтного препарату, то, залежності від виду гельмінтозу, лікар виписує різне лікування: відрізняються препарати та строки лікування. Є, наприклад, небезпечний тип гельмінтозу, який називається токсокароз, ми про нього вже згадували вище. Так от, його лікування здійснюється в умовах інфекційного стаціонару під цілодобовим наглядом лікаря-інфекціоніста, оскільки після загибелі токсокар на тлі ефективного препарату може бути сильна інтоксикація організму, що спричинить судоми або гіпертермію. Якщо токсокари були в оці, то лікування цими препаратами протипоказане — для цього потрібен огляд окулістом очного дна, бо в іншому випадку людина може втратити зір. 

А от під час вагітності деякі протигельмінтні препарати взагалі протипоказані. Та після їх прийому жінці ще не можна вагітніти протягом трьох місяців.

Ще складне лікування передбачене тоді, коли аналізи виявляють антитіла на ехінокок. Після цього треба негайно провести повне обстеження всього організму на наявність їхніх кіст-будиночків по всьому організму, адже вони живуть і розмножуються в цій кісті. А кіста збільшується в розмірах разом із ними. Тому професійні лікарі легко їх бачать на УЗД нирок, легенів або КТ, МРТ цих органів. Здебільшого їх лікування оперативне — видаляють повністю всю кісту. Важливо знати, що не можна робити пункцію кісти на біопсію, інакше ехінококи можуть заразити весь організм.

 Проте лікування можна й уникнути, якщо проходити регулярні обстеження під наглядом професійного лікаря-гастроентеролога в Якість Життя дотримуватися правил профілактики. Найлютіший недруг гельмінтів – особиста гігієна, чиста натільна білизна та постіль, яку треба змінювати кожні три дні.

А у випадках, коли член родини або з близького оточення все ж підпав під їхній вплив, треба проводити повне обстеження всіх членів родини чи осередку, де був хворий, здійснювати дегельмінтизацію. І дотримуватися суворих правил гігієни:

 — старанно мити руки з милом перед їжею, після сну та відвідування туалету;

— ретельно мити та термічно обробляти все, що надходитиме до рота: овочі, фрукти, ягоди та будь-яку їжу, і – що важливо — воду;

— вранці і ввечері підмиватися теплою водою з милом;

— тримати в чистоті нігті та не брати пальців до рота;

— щоденно змінювати натільну та постільну білизну, прасувати її або кип’ятити;

— частіше проводити вологе прибирання приміщень.

І буде вам щастя, коли не буде хробаків (поступки лише для рибалок) і… лямбліозу.

Так, зустрічайте ще одну, не надто приємну хворобу, що викликає порушення функції дванадцятипалої кишки та інших органів системи травлення. І якщо гострик – товариш старий, то лямблія – найпоширеніший кишковий патогенний найпростіший. Джерелом інфекції є хвора людина або здоровий носій, які виділяють цисти лямблій із випорожненнями. Зараження можливе з водою, через побутові речі та брудні руки.

Живуть вони зазвичай у верхніх відділах тонкої кишки та печінці, а живляться переважно вуглеводами. 

І поки ці лямблії не розійшлися, перебіг хвороби може бути безсимптомним. Ну, може трохи зменшується апетит. Але коли вже веселощі та інвазія пішли повним ходом, починається фестиваль «приємних» відчуттів: нудота та зниження апетиту, незначний тупий біль у животі, правому та лівому підребер'ях, здуття живота, збільшення печінки, анемія, чергування поносів і закрепів, а також порушення характеру випорожнень (смердючі та пінисті). 

Хвилинка цікавих фактів: Д.Ф. Лямбль (вивчав цього збудника у 1859-му) називав лямблію «гельмінтом туги і печалі», оскільки люди, які хворіли на таке захворювання, переважно були дратівливими, з підвищеною плаксивістю та нервовою збудливістю. Якби в текст можна було вставити сумну пісню, зараз був би той самий момент… 

У дітей, до речі, своя «пісня» – може трапитися алергічна реакція, що виявляється висипаннями на шкірі, астматичним бронхітом і навіть бронхіальною астмою. 

Діагностика хвороби визначається не за сумними обличчями перехожих, а більш професійно – шляхом специфічної діагностики методом прямої паразитоскопії (виявлення цист лямблій у свіжих випорожненнях) або серологічної діагностики, тобто діагностики «за кров'ю».

Отже, гельмінти мучать людство вже понад дев’ять тисяч років. І, ймовірно, ще пару століть не припинятимуть. А зважаючи на те, що зараз світ відкритий для мандрівників, то для профілактики зараження під час подорожі кишковими гельмінтами необхідно проводити планові консультації з професійними гастроентерологами.

Будьте здорові!