Після здороження гречки деякі супермаркети ввели обмеження
на продаж продуктів. Тепер людина може взяти не більше кілограму гречки або
інших круп і лише 3 кг
макаронів. Ми це вже бачили у перебудовчі радянські та буремні 1990-ті роки. Тоді чиновники мало розумілися на ринкових механізмах
управління економіки і вважали, що ціни можна стримати через штучне обмеження
попиту.
Пізніше прийшло розуміння, що спинити ріст цін можна
через наповнення ринку, стимулювання інвестицій до аграрного сектору, та бодай
яку боротьбу з корупцією. І дефіцит продуктів харчування для України перестав
бути актуальним.
Пізніше багато хто зрозумів, що ціни на продукти масового споживання не можна регулювати адмініструванням, і визначаються вони не волею чиновника, а ринком.
Багато хто це зрозумів, але не українська влада 2011 року.
Міністр аграрної політики і
продовольства Микола Присяжнюк запропонував губернаторам звільнити чиновників
обласних адміністрацій, які не впоралися зі зростанням цін на продукти.
Виявляється,
ц
і чиновники
звинувачуються в тому, що вони не забезпечили всі необхідні заходи щодо
стабілізації цін на продукти харчування.
За логікою міністра, у зростанні цін винний не
центральний уряд, який задає економічну політику, а місцеві чиновники-шкідники,
які штучно підвищують ціни.
Якщо так піде далі, то наступними антикризовими заходами Уряду можуть бути, наприклад, запровадження карток на хліб або продрозверстки на селі. А чому, власне, ні? Адже це легше, ніж проводити справжні економічні реформи?