Обмеження на продаж продуктів: повернення у 1990-ті чи 1930-ті?

Після здороження гречки деякі супермаркети ввели обмеження на продаж продуктів. Тепер людина може взяти не більше кілограму гречки або інших круп і лише 3 кг макаронів. Ми це вже бачили у перебудовчі радянські та буремні 1990-ті роки. Тоді чиновники мало розумілися на ринкових механізмах управління економіки і вважали, що ціни можна стримати через штучне обмеження попиту.

Пізніше прийшло розуміння, що спинити ріст цін можна через наповнення ринку, стимулювання інвестицій до аграрного сектору, та бодай яку боротьбу з корупцією. І дефіцит продуктів харчування для України перестав бути актуальним.

Пізніше багато хто зрозумів, що ціни на продукти масового споживання не можна регулювати адмініструванням, і визначаються вони не волею чиновника, а ринком.

Багато хто це зрозумів, але не українська влада 2011 року. Міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк запропонував губернаторам звільнити чиновників обласних адміністрацій, які не впоралися зі зростанням цін на продукти. Виявляється, ц і чиновники звинувачуються в тому, що вони не забезпечили всі необхідні заходи щодо стабілізації цін на продукти харчування.

За логікою міністра, у зростанні цін винний не центральний уряд, який задає економічну політику, а місцеві чиновники-шкідники, які штучно підвищують ціни.

Якщо так піде далі, то наступними антикризовими заходами Уряду можуть бути, наприклад,  запровадження карток на хліб або продрозверстки на селі. А чому, власне, ні? Адже це легше, ніж проводити справжні економічні реформи?