Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
23.04.2015 08:06

На лаві підсудних – споживчий кошик

Голова фонду муніципальних реформ "Магдебурзьке право", народний депутат України 4-х скликань, професор, доктор технічних наук

Прожитковий мінімум українців давно мусить бути переглянутий. Всупереч його назві, прожити на 1218 гривень є нереальним

За всіма гучними подіями та судами (наприклад, Конституційним, котрий вирішує долю люстрації, або окружним апеляційним, який мляво жує заборону КПУ) зовсім загубився ще один процес. Власне, слухання у цій справі ще не почалися, але адміністративний суд вже відкрив провадження за поданим позовом і призначив початок процесу на 20 травня. Сумніваюся, аби в цей день знайшлося чимало охочих підтримати позивача – Станіслава Батрина – котрий надумав судитися із Кабміном за встановлення адекватного прожиткового мінімуму.

Що ж, якщо Батрина не підтримає «широка громадськість», буде вельми прикро. Бо тема ця, як казали в часи темників, «важлива та актуальна». Адже все, що пов’язано із прожитковим мінімумом та споживчим кошиком (а від кошика й «ростуть ноги» мінімуму) – це ганебна й безсоромна брехня. Причому повелося так від самого початку. Закон України про прожитковий мінімум, ухвалений Радою в 1999 році, визначає це поняття як «вартісну величину, достатню для забезпечення нормального функціонування організму людини». А ще прожитковий мінімум – це «набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості».  

Нині прожитковий мінімум в місяць на одну працездатну дорослу людину становить 1218 гривень. Цих грошей ледь-ледь вистачить на те, аби бодай якось прохарчуватись. Адже кілограм свинини наприкінці квітня 2015-го на київських ринках коштує 70-75 гривень, яловичини – 90, тушка курки – 45-50, сало – від 80, ковбаса коливається в діапазоні від 65 до 135 гривень, деякі сорти риби та морепродуктів стають недоступними простому смертному, бо ціни на них дорівнюють чверті прожиткового мінімуму. Твердий сир стартує від 75 гривень, сметана – від 30, масло – від 75 за кг, олія – від 26 за літр, мед – від 90. Рис коштує 30 гривень за кіло, гречка – 25-30, десяток яєць – від 14 гривень. Кабачки нині йдуть по 50 гривень за кіло, рання білокачанна капуста – по 25, огірки – по 30, помідори – по 50, редис – по 25, цибуля – по 20, часник – по 70-80.

Якщо купити всього цього бодай по кілограму чи по літру, 1218 гривень розтануть як роса на сонці. У наведеному вище переліку я навмисно не згадував ані томати «чері» (150 гривень за кіло), ані імпортні абрикоси по 400 чи нектарини по 200, які також з’явилися на ринках і ваблять змученого авітамінозом українця. Не згадував я і іспанський виноград по 85 гривень, ані ананаси з Коста-Ріки по 650 за ящик, ані гранати по 83, ані ківі по 45, ані манго по 370. Це все – панські витребеньки, без яких   середньостатистичний український шлунок цілком обійдеться. Хоча…    

Лікарі кажуть, що раціон із мінімального споживчого кошика є згубним для здоров'я, адже є недостатнім для працездатної людини. Їй (працездатній людині) бажано вживати і м'ясо, і рибу, і все розмаїття вітамінів, закладених природою у овочі та фрукти. Між тим у середньостатистичної сім'ї доходи за рік зросли на 8%, а споживчий кошик подорожчав на 40-50%, порахували в Інституті демографії. На сьогодні мінімальна зарплата в Україні становить 1176 гривень, або 50 доларів на місяць. Тоді як за критеріями ООН, якщо людина витрачає на проживання та харчі менше 150 доларів на місяць — то вона живе за порогом бідності. Третина українців вже зараз знаходяться за межею бідності, або ж балансують на ній. І це ще далеко не кінець історії.

          За п’ять останніх років прожитковий мінімум для повносправної людини виріс з 869 гривень (2010 рік) до згаданих 1218. Тоді як ріст базової інфляції протягом одного лише останнього року (з квітня 2014-го по квітень 2015-го) прискорився на 44,6%. Про те, як зріс за цей час долар і як він потягнув за собою ціни на всі групи товарів, зайве й нагадувати. Між тим на дитя віком до 6 років держава виділяє аж 1032 гривні прожиткового мінімуму, на підлітка до 18-ти – 1286, на інваліда – 949 гривень. Вважається, мабуть, що на ці гроші першого реально «підняти на ноги» та підготувати до школи, другому – забезпечити якісну освіту, третьому – гарантувати належне лікування та догляд.

Український споживчий кошик (від якого і вираховується мінімальний прожитковий мінімум)   не переглядався вже 15 років. Він був затверджений 14 квітня 2000-го, і нещодавно відзначив день народження. Якби він був тим самим підлітком, якому держава дбайливо виділила аж 1286 гривень, то отримав би на уродини – замість торта і подарунків – тарілку гречаної каші, трохи моркви і цибулі і, можливо, скибку хліба «соціальних» сортів. І жодних ласощів, розваг, позакласних гуртків – танцювальних чи малювальних, жодних музичних шкіл, жодних мандрів за кордон, жодного ВСЬОГО.

Цікаво, що у споживчому кошику британця передбачені витрати на підключення до Інтернету, покупку мр-3-плеєра та гітари, а також послуги садівника. Німці ж (навіть найбідніші) мають право на цифровий фотоапарат та відеокамеру, сканер та принтер, а також тонометр. Французи закладають у споживчий кошик послуги перукаря, косметичні засоби та харчі для котів та собак. Американці мають у своєму кошику тютюнові та горілчані напої, а також витрати на мобільний та комп'ютерний зв'язок. В українському ж споживчому кошику левова частка доходів (понад 65 %) витрачається на харчі, а деякі непродовольчі товари та послуги не закладені взагалі. Наприклад, вважається, що школярі можуть обійтися двома підручниками на рік, а студентам й до цього – зась. Платна медицина та платна вища освіта взагалі не згадуються, бо, згідно із Конституцією, вони в Україні мають надаватися безкоштовно.

          Різним є й світовий підхід до визначення прожиткового мінімуму. Десь мінімально допустимим рівнем життя вважають той, котрий мають від 10 до 20 відсотків громадян. (У нас же, підкреслю ще раз, на межі бідності знаходиться третина населення). Десь «танцюють» від соціологічних опитувань, що покликані окреслити коло найнеобхіднішого для громадян.   У Литві, наприклад, прожитковий мінімум формують, виходячи з моделі сім'ї, де є двоє дорослих батьків і двоє дітей різного віку та статі. В США, Великій Британії та Німеччині прожитковий мінімум встановлюється на рівні 40% від середньостатистичного доходу на душу населення, у Фінляндії, Італії, Греції та Іспанії – на рівні 50%, у Португалії та Ірландії – на рівні 60%. У Болгарії уряд скомпонував 6 окремих споживчих кошиків – для різних категорій сімей. І лише в Україні діє так званий «нормативний метод» встановлення прожиткового мінімуму, котрий впирається у раз і назавжди окреслений споживчий кошик.

          Усталені традиції, це, звісно, добре. Проте не тоді, коли йдеться про тотальне зубожіння народу. Народу, який, до того ж, підтримує штати армії, поставляючи їй через волонтерів усе необхідне (ба навіть це примудряються розкрадати генерали). Якщо прожитковий мінімум і надалі лишатиметься фільчиною грамотою, всі демографічні проблеми України вирішаться природним чином – ті, хто не встигне емігрувати, поляже в ім'я недоторканності споживчого кошику. Або ж уряд все таки візьметься за розум і врятує тих, завдяки кому він, власне, і став владою.

Теги: яценюк
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net