Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
02.01.2015 18:57

Докапіталізація по-гонтарєвські

Голова фонду муніципальних реформ "Магдебурзьке право", народний депутат України 4-х скликань, професор, доктор технічних наук

Як фаворитизм у банківській сфері впливає на якість її існування

Інвестиційна група ICU, одним зі співвласником котрої донедавна була Валерія Гонтарєва, порахувала, що з агальна сума необхідної докапіталізації для української банківської системи становить 170 млрд. грн, у тому числі – 134 млрд. грн для 35 провідних банків. Сама голова НБУ на Українському інвестиційному форумі говорила про скромнішу суму у 66 млрд. гривень.

У підсумку в бюджет-2015 депутати заклали 56 мільярдів, з яких 36 піде безосередньо на докапіталізацію, а ще 26 мільярдів – у Фонд гарантування вкладів. Таким чином, список з 35 банківських установ (який, до речі, не оприлюднено), котрі в результаті проведеного стрес-тесту можуть претендувати на докапіталізацію, дещо звузиться. Між тим перелік банків-«щасливчиків» є головним у цій історії. Скажи мені, який банк ти «любиш», і я скажу, хто ти.  

  А тим часом – питання простіше: що таке докапіталізація? Це вкачування у банк ресурсів, необхідних для того, аби він тримався на плаву. Мінімальний капітал для заснування банка в Україні становить 500 мільйонів гривень. Наявність необхідних стартових коштів – гарантія для клієнтів банку від фінансових втрат. Між тим капітал банку має неприємну здатнісь зменшуватися через девальвацію національної валюти, через втрати від кредитів та інші чинники.

На етапі втрат в дію й вступає Національний банк України як регулятор фінансових потоків. Його функція полягає, зокрема, й у тому, щоб відстежувати стан справ у кожному конкретному банку. Якщо ситуація безнадійна – банк слід виводити з ринку послуг (цьогоріч, як зазначає Гонтарєва, банкротами були оголошені 26 банків), якщо ні – банк отримує «ін'єкцію» капіталу. Все це – ази банківської системи, відомі й непосвяченим. Та найцікавіше, повторюю, починається тоді, коли доходить до переліку установ, яким НБУ кидає рятівне коло.

« На підтримку регулятора, як кредитора останньої інстанції, можуть розраховувати тільки платоспроможні банки», – заявляє Гонтарєва. І вказує на один з таких банків як на «один з восьми системних». Це – «Дельта-банк», чиї активи (63,105 мільярдів гривень – цифра від НБУ) вивели його на 4 місце з-поміж існуючих 166 банків.

Відносно цього банку Гонтарєва каже прямо: він «може претендувати на підтримку капіталу від держави». І уточнює: «поки що НБУ праює над капіталом з акціонерами, зокрема, з Cargill» . Cargill Financial Services International Inc , до речі, не найбільший акціонер банку – компанії належить лише 29,39% акцій. Найбільший акціонер – Микола Лагун з його 70,61%.  

«Дельта-банк», до речі, свого часу отримував рефінансування і від Степана Кубіва. Схоже, цій установі щастить із прихильністю голів НБУ. Проте зв'язки Миколи Лагуна та Валерії Гонтарєвої є більш давніми та більш глибокими. Їхні шляхи перетиналася ще на тому етапі, коли Лагун починав свою кар'єру в «Укрсоцбанку».

З загальнодоступних джерел відомо, що почавши у 1998-му працювати начальником одного з відділів цього банку, у 2002 році Лагун придбав 10% акцій у його тодішнього власника – Валерія Хорошковського. Коли згодом, у 2005-му, «Укрсоцбанк» викупив Віктор Пінчук, він призначив Лагуна заступником головою правління. Проте останній майже синхронно прийняв рішення розпочати власний банківський бізнес.    

Бізнес виявився напрочуд вдалим: у 2013-му «Дельта-банк» поглинув «Кредитпромбанк»: ціна ціна питання дорівнювала символічному одному долару. У тому ж році Лагун купив і «Сведбанк»   – як повідомляв «Форбс», за 175 мільйонів доларів. Маючи у ківальтері «Кредитпромбанк» та «Сведбанк», Микола Лагун вивів «Дельта-банк» у п'ятірку найбільш успішних фінансових установ. Це було, повторюю, у 2013-му – ще до різкого стрибка долару.

  Але й останній фактор не надто вплинув на благополуччя «Дельта-банку» та його власника. У жовтні 2014-го «Дельта-банк» «з'їв» «Астра Банк», перевівши на свій баланс його клієнтів та відділення. Це – також офіційна інформація, від одного з управителів «Астра Банк». Нарешті, є й четверта оборудка, до якої причетний «Дельта-банк» – у серпні він мало не придбав Universal Bank   грецької групи Eurobank.

  Тоді угода все ж не відбулася, хоч українські ЗМІ, не розібравшись, продовжують доплюсовувати Універсал Банк до активів Лагуна. Справа ризикувала перерости у дуже й дуже гучний скандал. Адже тоді, у другій половині 2014-го, «Дельта-банк» щойно отримав рефінансування у НБУ і був винний регулятору 9,5 млрд. гривень.

  Вкрай обуреними та занепокоєними були й клієнти банку – їм не повертали депозити. Тим не менш, на черзі – п’ята ймовірна оборудка Лагуна. Наразі йдеться про Марфін Банк, що входить до складу Cyprus Popular Bank . Але це поки що у потенційних планах покупця, адже станом на зараз операція не завершена.

  У всіх цих маніпуляціях з купівлею-продажем банків не було нічого ані дивного, ані крамольного, якби власнику фінустанови не підігрувала держава в особі свого банківського регулятора – НБУ. Дедалі частіше доводиться чути про те, що завдяки Гонтарєвій, «Дельта-банк» отримує не лише преференції, а й по суті унікальне місце у банківському секторі – таку собі оазу, захищену від фінансової непогоди високим покровителем.

  По суті, Микола Лагун мало-помалу виходить на монопольне становище на ринку, що чимось нагадує Ощадбанк СРСР, з тією лише різницею, що Гонтарєва (швидше за все, під тиском МВФ) все-таки дозволить функціонувати в системі ще кільком системним банкам (робити вони це будуть, щоправда, балансуючи на межі краху).

  До речі, з приводу останніх. Є ідея (і як кажуть, належить вона саме Лагуну) щодо введення посади спеціального куратора НБУ, котрий наглядатиме за станом справ у тих фінустановах, які отримали рефінансування або стабілізаційні кредити. Банкіри побоюються, а чи не вийде так, що внаслідок «роботи» таких контролерів у їхніх установах почнуться незворотні процеси, які згодом призведуть до ліквідації банку або перепродажу його за один долар, як це було з «Кредитпромбанком»?

           Питання – риторичне, як і те, що представляє собою докапіталізація у розумінні Валерії Гонтарєвої. Це щось на кшалт дитячої пісеньки про сороку-ворону, що «н а припічку сиділа,  ді ткам кашку варила : ц ьому дам, цьому дам, ц ьому дам і цьому дам, а цьому не дам ». Та чи буде вибір тих, хто потрапляє до категорії «дам» незаангажованим та неупередженим, чи вирішальними тут стануть гарні відкати? ..

 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: [email protected]