Докапіталізація по-гонтарєвські

Інвестиційна група ICU, одним зі співвласником котрої донедавна була Валерія Гонтарєва, порахувала, що з агальна сума необхідної докапіталізації для української банківської системи становить 170 млрд. грн, у тому числі – 134 млрд. грн для 35 провідних банків. Сама голова НБУ на Українському інвестиційному форумі говорила про скромнішу суму у 66 млрд. гривень.

У підсумку в бюджет-2015 депутати заклали 56 мільярдів, з яких 36 піде безосередньо на докапіталізацію, а ще 26 мільярдів – у Фонд гарантування вкладів. Таким чином, список з 35 банківських установ (який, до речі, не оприлюднено), котрі в результаті проведеного стрес-тесту можуть претендувати на докапіталізацію, дещо звузиться. Між тим перелік банків-«щасливчиків» є головним у цій історії. Скажи мені, який банк ти «любиш», і я скажу, хто ти.  

  А тим часом – питання простіше: що таке докапіталізація? Це вкачування у банк ресурсів, необхідних для того, аби він тримався на плаву. Мінімальний капітал для заснування банка в Україні становить 500 мільйонів гривень. Наявність необхідних стартових коштів – гарантія для клієнтів банку від фінансових втрат. Між тим капітал банку має неприємну здатнісь зменшуватися через девальвацію національної валюти, через втрати від кредитів та інші чинники.

На етапі втрат в дію й вступає Національний банк України як регулятор фінансових потоків. Його функція полягає, зокрема, й у тому, щоб відстежувати стан справ у кожному конкретному банку. Якщо ситуація безнадійна – банк слід виводити з ринку послуг (цьогоріч, як зазначає Гонтарєва, банкротами були оголошені 26 банків), якщо ні – банк отримує «ін'єкцію» капіталу. Все це – ази банківської системи, відомі й непосвяченим. Та найцікавіше, повторюю, починається тоді, коли доходить до переліку установ, яким НБУ кидає рятівне коло.

« На підтримку регулятора, як кредитора останньої інстанції, можуть розраховувати тільки платоспроможні банки», – заявляє Гонтарєва. І вказує на один з таких банків як на «один з восьми системних». Це – «Дельта-банк», чиї активи (63,105 мільярдів гривень – цифра від НБУ) вивели його на 4 місце з-поміж існуючих 166 банків.

Відносно цього банку Гонтарєва каже прямо: він «може претендувати на підтримку капіталу від держави». І уточнює: «поки що НБУ праює над капіталом з акціонерами, зокрема, з Cargill» . Cargill Financial Services International Inc , до речі, не найбільший акціонер банку – компанії належить лише 29,39% акцій. Найбільший акціонер – Микола Лагун з його 70,61%.  

«Дельта-банк», до речі, свого часу отримував рефінансування і від Степана Кубіва. Схоже, цій установі щастить із прихильністю голів НБУ. Проте зв'язки Миколи Лагуна та Валерії Гонтарєвої є більш давніми та більш глибокими. Їхні шляхи перетиналася ще на тому етапі, коли Лагун починав свою кар'єру в «Укрсоцбанку».

З загальнодоступних джерел відомо, що почавши у 1998-му працювати начальником одного з відділів цього банку, у 2002 році Лагун придбав 10% акцій у його тодішнього власника – Валерія Хорошковського. Коли згодом, у 2005-му, «Укрсоцбанк» викупив Віктор Пінчук, він призначив Лагуна заступником головою правління. Проте останній майже синхронно прийняв рішення розпочати власний банківський бізнес.    

Бізнес виявився напрочуд вдалим: у 2013-му «Дельта-банк» поглинув «Кредитпромбанк»: ціна ціна питання дорівнювала символічному одному долару. У тому ж році Лагун купив і «Сведбанк»   – як повідомляв «Форбс», за 175 мільйонів доларів. Маючи у ківальтері «Кредитпромбанк» та «Сведбанк», Микола Лагун вивів «Дельта-банк» у п'ятірку найбільш успішних фінансових установ. Це було, повторюю, у 2013-му – ще до різкого стрибка долару.

  Але й останній фактор не надто вплинув на благополуччя «Дельта-банку» та його власника. У жовтні 2014-го «Дельта-банк» «з'їв» «Астра Банк», перевівши на свій баланс його клієнтів та відділення. Це – також офіційна інформація, від одного з управителів «Астра Банк». Нарешті, є й четверта оборудка, до якої причетний «Дельта-банк» – у серпні він мало не придбав Universal Bank   грецької групи Eurobank.

  Тоді угода все ж не відбулася, хоч українські ЗМІ, не розібравшись, продовжують доплюсовувати Універсал Банк до активів Лагуна. Справа ризикувала перерости у дуже й дуже гучний скандал. Адже тоді, у другій половині 2014-го, «Дельта-банк» щойно отримав рефінансування у НБУ і був винний регулятору 9,5 млрд. гривень.

  Вкрай обуреними та занепокоєними були й клієнти банку – їм не повертали депозити. Тим не менш, на черзі – п’ята ймовірна оборудка Лагуна. Наразі йдеться про Марфін Банк, що входить до складу Cyprus Popular Bank . Але це поки що у потенційних планах покупця, адже станом на зараз операція не завершена.

  У всіх цих маніпуляціях з купівлею-продажем банків не було нічого ані дивного, ані крамольного, якби власнику фінустанови не підігрувала держава в особі свого банківського регулятора – НБУ. Дедалі частіше доводиться чути про те, що завдяки Гонтарєвій, «Дельта-банк» отримує не лише преференції, а й по суті унікальне місце у банківському секторі – таку собі оазу, захищену від фінансової непогоди високим покровителем.

  По суті, Микола Лагун мало-помалу виходить на монопольне становище на ринку, що чимось нагадує Ощадбанк СРСР, з тією лише різницею, що Гонтарєва (швидше за все, під тиском МВФ) все-таки дозволить функціонувати в системі ще кільком системним банкам (робити вони це будуть, щоправда, балансуючи на межі краху).

  До речі, з приводу останніх. Є ідея (і як кажуть, належить вона саме Лагуну) щодо введення посади спеціального куратора НБУ, котрий наглядатиме за станом справ у тих фінустановах, які отримали рефінансування або стабілізаційні кредити. Банкіри побоюються, а чи не вийде так, що внаслідок «роботи» таких контролерів у їхніх установах почнуться незворотні процеси, які згодом призведуть до ліквідації банку або перепродажу його за один долар, як це було з «Кредитпромбанком»?

           Питання – риторичне, як і те, що представляє собою докапіталізація у розумінні Валерії Гонтарєвої. Це щось на кшалт дитячої пісеньки про сороку-ворону, що «н а припічку сиділа,  ді ткам кашку варила : ц ьому дам, цьому дам, ц ьому дам і цьому дам, а цьому не дам ». Та чи буде вибір тих, хто потрапляє до категорії «дам» незаангажованим та неупередженим, чи вирішальними тут стануть гарні відкати? ..