Чого "не знає" про олігархію Петро Порошенко

Великий капітал України - у цифрах та фактах

УПольщі президент України Петро Порошенко пообіцяв те, чого до нього не обіцявжоден «папєрєднік». «Я гарантую, що олігархи більше не матимуть впливу наукраїнську владу. Я зроблю все для цього», – заявив він. Те, що президентостаннім часом дедалі частіше впадає в пафос – півбіди. Він проголошує речі,котрі не мають нічого спільного з реальністю.

          «Якщо український великий бізнесдотримуватиметься закону, то користуватиметься в нашій країні привабливимінвесткліматом. Але якщо хтось спробує втручатись в політику, використовуватиприхід до влади для власного збагачення, то ми продемонструємо рішучість, босвіт має для цього однозначну назву: корупція», – додає Порошенко.

         У цій словесній каші намішано всього:зокрема, поставлено знак «=» між великим бізнесом та олігархатом. Олігархатнеможливий без опертя на корумповану владу, якого б кольору та не була. Простийприклад: особливістю формування власне українського олігархату була масова приватизаціядержавних активів. Зокрема, обленерго. Процес набув прискорення у 2011-му, завлади Януковича. Експерти називали таку приватизацію «нонсенсом», попереджали,до яких плачевних наслідків вона призведе, проте зростання тарифів та зубожіннянаселення не цікавило тандем влади та олігархату.

         Є речі, котрі дуже тяжко «відігратиназад». Проте якщо у Порошенка з цього приводу є певний план, він має йогоозвучити. Перед парламентськими виборами як 2012-го, так і 2014-го року деякіполітичні сили піарились, включаючи до своїх програм пункт про реприватизаціюобленерго. Чи має на увазі щось подібне Порошенко? Навряд чи. У липні цьогороку Кабмін виставив на приватизацію долі у 18 обласних енергетичних компаніях.Окрім них, приватизувати пропонували ще 164 об’єкти. 

         Я не дарма зупиняюсь саме на обленерго.Від них ниточки тягнуться до останніх скандалів з вугіллям, до «веєрнихвідключень» тепла, до підвищення тарифів. До контактів з Росією, чий олігархаттакож представлений у нашій енергетичній сфері і якому поки що не оголошеножодної війни. Однак зрощення влади та олігархії можна відстежувати і на іншихприкладах. Але річ навіть не в цьому. Річ в заздалегідь недосяжному завданні.Принаймні, недосяжному за теперішніх умов та теперішньої правлячої еліти.

          Іще момент. Що означають словаПорошенка про те, «якщо хтось спробує втрутитись у політику…»? Весь олігархат –давно у політиці. Так чи інакше. Безпосередньо або через своїх довірених осіб.Він давно і надійно вписаний у парламентський процес, контролює його танаправляє по мірі своїх сил. Останні вибори це зайвий раз довели. А недавнійінцидент з ахметовським «гумконвоєм» продемонстрував ще й боротьбу міжолігархічними кланами, перенесену в площину війни.

         Очевидно, що скандал з горілкою такамуфляжем, який буцімто знайшли серед решти вантажу, направляла рукаКоломойського. Дніпропетровському губернатору було вигідно нанести удар по йбез того підмоченій репутації Ахметова, а бійці добровольчих батальйонів таспівчуваючі їм особи з посвідченнями народних депутатів розіграли кожен своюпартію.

         Не пристаючи ні на чий бік: доки подібнісхватки за сфери впливу матимуть місце, жодну корупцію президент не здолає.Особливо якщо й він сам – у «грі». Закриваючи очі на несподіваний рейд підДонецьк у виконанні Філатова та іже з ним, Порошенко сплатив данину тій лояльності,котру Коломийський явив новій владі.

         Однак й Ахметов – не у накладі.Представник одного зі старійших кланів олігархату купує нині дніпродзержинськийкоксохімічний завод – замість того, аби (щонайменше!) відповідати на запитанняпрокуратури щодо своєї ролі у війні на Донбасі. Через відсутність кримінальнихпроваджень щодо найбільш знакових членів «Сім`ї» Рада ЄС готова зняти санкції з«трьох представників режиму Януковича» (імена та подробиці не розголошуються).І це – ще один штрих до «боротьби» із впливом олігархату.

         А ось і інший. За час роботизаступником голови адміністрації президента мільярдер Юрій Косюк повернув своїмпідприємствам ПДВ у розмірі близько 500 мільйонів гривень. За останній час – ценайбільший «куш», пов'язаний з оподаткуванням. Але це не така вже й велика сумапорівняно із тим, що у квітні поточного року отримав Рінат Ахметов. Навесні РінатЛеонідович був рекордсменом у поверненні ПДВ. Йому держава відшкодувала 737 мільйонівгривень. 

         Сукупно ж – з квітня і по цей час –підприємства Ахметова (ММК ім. Ілліча, «Запоріжсталь», «Азовсталь»,«Єнакіївський металургійний завод») отримали 4,12 млрд. грн, що становить понадчверть всього відшкодування ПДВ. Не ображеним лишився й Сергій Тарута та йогокорпорація «ІСД», а також – Веревський, Бахматюк, Жеваго та російська група«Євраз».

         На тлі цього всього зрозуміло, що ІгорюКоломийському була необхідна бодай моральна компенсація у вигляді«розвінчаного» Ріната Ахметова з цигарками та горілкою у вантажі, котрий,власне, – за версією Єгора Соболєва – і не мав стосунку до «гумконвою».

          Однак все це – деталі. Говорячи прорішучий удар по олігархату, Порошенко не уточнює чимало засадничих моментів. Яксаме він збирається виводити кошти з офшорів? Які плани має стосовно ситуації зПДВ? Як думає роз’єднати «сіамських близнюків» – владу та бізнес?

         Коли буде покладено край преференціямдля «своїх»? І, врешті-решт, коли президент планує почати перетворення з самогосебе? Наприклад, з Міжнародного інвестиційного банку, який пов’язують з іменемПорошенка і чиї акції – попри всю наявну кризу – раптово пішли в гору? 

          Без відповіді на ці питання всіпросторікування на тему протистояння олігархату не варті того паперу, на якомувони зафіксовані. На завершення – один промовистий штрих, не пов'язаний напрямуз олігархією. Судячи з декларацій членів нового Кабміну (серед яких, зауважимо,троє мільйонерів), більшість урядовців на додачу до статків, вираженихшестизначними цифрами, отримали від держави ще й матеріальну допомогу у сумі 35тисяч гривень.

         Така допомога нараховуєтьсяавтоматично, проте де заяви цих небідних людей про те, що вони від неївідмовляються? Або вже зараз ініціюватимуть законодавчу заборону нараховуватитакі «дотації» в країні, де чверть населення – за межею бідності? Коли корупціюблагословляє держава, уявний бій з нею – не більше ніж блюзнірство. Дайте дії,які засвідчать, що у вас в руках – не картонний меч. Або промовчіть, якщо посуті сказати нічого.

Лише представлений владою дієвий механізм,який продемонструє методи боротьби з олігархією чи – як мінімум – обмеження їївпливу – змусить повірити соціум у щирість намірів своїх правителів.