Декілька днів назад у інтерв’ю інтернет-виданню «Українська правда» Генеральний прокурор України Віталій Ярема повідомив досить цікаву інформацію про одного із своїх заступників – колишнього «одіозного» голову Окружного адміністративного суду міста Києва О
Декілька днів назад у інтерв’ю інтернет-виданню «Українська правда» Генеральний прокурор України Віталій Ярема повідомив досить цікаву інформацію про одного із своїх заступників – колишнього «одіозного» голову Окружного адміністративного суду міста Києва Олега Бачуна.
Зі слів Генерального прокурора України виявляється, що інформація, яка стала підставою для звільнення судді Бачуна О. з посади за порушення присяги судді є неправдивою і спростована останнім в судах.
Однак, варто нагадати, що 13 серпня 2010 року Вищий адміністративний суд України прийняв постанову, якою повністю відмовив Бачуну О.В. у задоволенні позову про скасування рішення Вищої ради юстиції щодо внесення подання про його звільнення із посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва за порушення присяги та до Верховної Ради України про скасування її постанови в частині звільнення Бачуна О.В. з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва.
При цьому у мотивувальній частині постанови Вищий адміністративний суд України прямо зазначив, що визнає доведеними факти, які свідчать про порушення Бачуном О.В. присяги судді. Суд, зокрема, підтвердив висновки Вищої ради юстиції про наявність порушень у діях судді при розгляді питань про забезпечення позовів. Стосовно викладених у поданні відомостей про здійснення Бачуном О.В. у період з 30 грудня 2004 року по 8 жовтня 2009 року неодноразових авіаперельотів за кордон, у тому числі чартерними рейсами різних авіакомпаній, на суму, що в десятки разів перевищує його річний дохід, то Вищий адміністративний суд України також не спростовував наявності таких фактів і в постанові немає жодного слова про те, що відповідні твердження є помилковими.
У цьому контексті необхідно зауважити, що відповідно до частини 6 статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Вищого адміністративного суду України щодо оскарження актів Вищої ради юстиції та Верховної Ради України є остаточним і не підлягає перегляду.
З огляду на це, незрозуміло, яким чином О.Бачун міг спростувати у судах обставини свого звільнення, якщо відповідне рішення Вищого адміністративного суду України, яким підтверджено їх наявність, оскарженню не підлягає.
Крім того, постанова Вищого адміністративного суду України була не єдиним судовим рішенням, в якому були зафіксовані факти неналежної поведінки судді Бачуна О.В.
Так, згідно повідомлень у засобах масової інформації, у грудні 2009 року Оболонський районний суд міста Києва у повному обсязі відмовив О.Бачуну у задоволенні позову щодо заборони розміщувати та поширювати в друкованих та електронних засобах масової інформації, мережі інтернет, радіо і телебаченні, зовнішніх носіях негативну інформацію відносно судді Бачуна О.В. та його діяльності.
Також у березні 2010 року Деснянський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні позову О.Бачуна, в якому він вимагав спростувати звинувачення на його адресу у системних корупційних діях, витрачанні багатомільйонних сум на перельоти чартерними літаками та значне перевищення видатків судді над його доходами.
Аналіз відомостей, які сьогодні містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень не дає підстав для висновку, що наведені рішення судів переглядалися і зафіксовані у них обставини спростовані іншими судовими рішеннями.
Таким чином, складається парадоксальна ситуація, оскільки Генеральний прокурор України у своєму інтерв’ю стверджує, що взяв на себе персональну відповідальність перед Президентом України за О.Бачуна, оскільки розібрався у його діяльності і з’ясував, що негативні аспекти його суддівської кар’єри (незаконні судові рішення, порушення морально-етичних вимог) насправді є вигадкою і спростовані в судах. Насправді ж такі факти чітко зафіксовані у судових рішеннях, які або не переглядалися або взагалі не можуть бути переглянуті.
Вважаю, що якщо особа була звільнена з попередньої посади за порушення присяги, цьому факту, як мінімум, повинна бути дана юридична оцінка перш ніж назначати ту саму особу на нову високу посаду.
Цікаво, хто у цьому випадку виступає у ролі обманутого – Президент України, якому повідомили недостовірну інформацію чи Генеральний прокурор України, який взяв на себе персональну відповідальність на підставі інформації, яка не відповідає дійсності.
Існування судових рішень про «зняття звинувачень» з Бачуна О., про які Генпрокурор поінформував Президента, викликає великі сумніви, тому мною направлені відповідні запити до Генерального прокурора, його заступнику і Президенту України. Чекаємо відповіді.
