Старі граблі "нової влади"

До роботи мають стати люди, які вміють «перекушувати арматуру», мають хоча б необіхдний мінімум жертовності і які збираються жити в Україні.

Історія країн, які зробили у свій час прорив, економічне диво, відновились після воєн, одна для всіх – економія і економіка. Крім економічних реформ країни Європи, США, Японія, тощо, запроваджували режими економії і працювали над ростом доходів населення. Не керівництва країн, а населення. Європа відбудовувалась за планом Маршалла, витрачала у післявоєнний час кошти лише на закупку предметів першої необхідності, потім на обладнання для відновлення промисловості. Японські міністри після війни спали на підлозі і дозволяли собі лише невеликі порції рису, поки країна піднімала голову і виривалась у лідери світу. 

А якщо і були приклади збагачення топ-верхівки в певних державах, то ті країни залишились в ямі. Вони не стали топ-економіками світу. Вони не знають що таке економічне чудо, прорив, розквіт і економічний добробут громадян. 

Україна обрала нову владу, яка декларувала боротьбу з корупцією, економічне зростання, ріст пенсій, зниження тарифів, 40% росту ВВП за п’ять наступних років. Вчора новини були яскравішими одна за одну. Міністр культури та його заступники отримали у грудні від Мінкульту близько 2 млн грн премії, грошове утримання кожного з них обраховувалось від 300 до 400 тис грн. Коболєв і Вітренко, топ-менеджери Нафтогазу, отримають премії по другому колу - 700 млн грн (1% від 2,9 млрд доларів, які виплатить Україні російський "Газпром").

Згадаймо, захмарні зарплати у державних підприємствах. Наприклад, Укрзалізницю, де члени правління отримували у 2019 році зарплату у розмірі 700 тис грн, а члени наглядової ради – більше 500 тис грн. Ці люди, Бородянський, Коболєв, Вітренко, відомі лише своїми непомірними зарплатами. Жодних проривних визначних реформ за ними не помічали.  

Усі ці факти демонструють, що наша «нова влада» – це не японські міністри, на жаль. Немає у них необхідного мінімуму жертовності заради країни. Вони не прийшли зробити прорив, економічне диво, економлячи на собі, в першу чергу. 

Бо на громадянах економити далі неможливо: мінімальна зарплата в Україні у 2019 році була 3 723 грн, а мінімальна пенсія – 1 638 грн. А під кінець року у державному бюджеті України з’явилась дірка у 54 млрд грн., промислове виробництво скоротилось на 7,5%, а Мінфін забрав гроші з регіонів і запозичив з Єдиного казначейського рахунку 36 млрд грн, бо грошей немає. Уже затримують соцвиплати, чорнобильцям зокрема.

І не треба говорити, що зарплати українських чиновників мають бути високими, щоб вони не мали спокуси займатись корупцією. Дозвольте нагадати, що «слуги народу» прийшли на гаслах посадок, повного викорінення корупції і економічного росту. Але результатів немає, а високі зарплати є. 

На що урядовці готові заради країни? Коли після приватизації продавати буде нічого, представники нової влади заберуть свої кеди, самокати і ноутбуки і майнуть в Європу чи в США. У ті країни, які колись встали з колін, реалізуючи якраз продуману, виважену, ефективну економічну політику, і в яких чиновники економили на рівних з народом.

Висновок один: в країні, яка перебуває у стані війни, поки не пізно, треба відправити чинний уряд і керівників державних компаній у відставку. До роботи мають стати люди, які вміють «перекушувати арматуру», мають мінімум жертовності і які збираються жити в Україні. Це важливо. Цей театр абсурду, де бюджет невиконаний, де є проблеми із соцвиплатами, а чиновники отримують по півмільйона зарплат, має припинити свої постановки. 

Ну і президент, як вже стало правилом, мовчить. То хай хоч мовчки звільнить усіх відповідальних, поки вони не загнали в труну усі його устремління, плани і мрії щодо країни.