День родини в українській політиці
8 липня в нашій країні відзначається день родини.
Для українців сім’я завжди залишається головним джерелом натхнення, мотивації та життєвих сил. А для більшості вітчизняних політиків поняття сім’я часто асоціюється ще й з їхньою роботою. Адже споконвіків українська влада була справою «сімейною», куди відкривається дорога для кумів, братів та друзів, однак часто закрита для незнайомих, однак професійних людей.
В Україні найголовнішим соціальним ліфтом завжди були особисті знайомства, зв'язки і протекціонізм окремих політиків іншими. Так було і під час СРСР, так залишається і в незалежній Україні. Подібну ситуацію формують кілька факторів.
Перший – у нас абсолютно відсутня юридична або хоча б моральна відповідальність за людей, яких президент, прем'єр або ж будь-який інший чиновник приводить у владу. Якими б аматорами, а почасти і корупціонерами ці люди не були, ті, хто дав їм зелене світло на входження до політики, жодної відповідальності не несе. Ні перед законом, ні навіть перед суспільством.
Другий фактор: ми маємо визнати, що в Україні не існує професійної політики. На тому ж Заході міністрами стають люди, які пройшли тривалий кар'єрний шлях, працювали на різних щаблях публічного управління та бачать проблематику зсередини та можуть вважатися технократами. В Україні ж ті, хто призначаються на вищі посади, нерідко чули про сферу своєї майбутньої діяльності лише з новин. І часто входять «в тему» пізніше, поверхнево, задля того, аби використовувати владні можливості в своїх інтересів. Згадаймо хоча б призначення Івана Баканова головою СБУ. Людини, яка ніколи не мала жодного відношення ні до роботи спецслужб, ні до державного управління. Те ж саме можна сказати і про голову Офісу президента Андрія Єрмака, кінорежисера та юриста, який почав вливатися в процеси у правління офісом президентам вже по ходу справи.
Третій фактор, що формує "сімейність" в українській влади, пов'язаний з тим, що у нас ті чи інші призначення часто робляться за принципом корупційної ланцюжка. Якщо призначають своїх, то з'являється можливість спокійніше обговорювати власні "шкурні інтереси".
Не менш важливою причиною існуючої ситуації є те, що в українського суспільства досі надзвичайно низький рівень політичної свідомості та громадянської активності. Призначення на керівні посади родичів та друзів абсолютно нормально сприймається більшістю українського суспільства. Адже розуміють, що опинившись в аналогічній ситуації, вони робили б точно так само. Тому на зміни чекати зможемо лише після того, коли змінимося самі. Коли усвідомимо, що головним критерієм відбору людей на посади має бути перш за все професіоналізм, а не спільні спогади з дитинства чи бізнес-партнерство.
- Репродуктивні права людини: судова практика Верховного Суду Леся Дубчак вчора о 16:18
- Чому ми майже програли інформаційну війну Росії у Польщі Михайло Стрельніков вчора о 12:09
- Безпека як стратегія стійкості в 10 кроках Ігор Шевцов вчора о 09:16
- Кризові комунікації: як слова можуть врятувати репутацію і бізнес Олександр Скнар 18.09.2025 16:18
- Сексуальний компас. Як еволюція обирає партнера Ольга Духневич 18.09.2025 10:50
- Багатство і задоволення життям: чому важливі баланс та усвідомлений вибір Олег Вишняков 17.09.2025 13:29
- Делегування продажів: 5 інструментів, що знімають навантаження з власника бізнесу Олександр Висоцький 17.09.2025 11:00
- А "осадочек" лишився. Або три питання до держави через справу Archer Галина Янченко 16.09.2025 14:37
- Як зробити зустрічі ефективними: правила, що економлять час і дають результат Олександр Скнар 16.09.2025 09:20
- Синдром 3I/ATLAS Володимир Стус 15.09.2025 21:34
- Сайт як стратегічний сейлз-інструмент: чому бізнесу потрібна власна платформа Ярослав Халецький 15.09.2025 18:27
- Висновок експерта у галузі права: правова природа та оцінка судовою практикою Леся Дубчак 15.09.2025 16:17
- Як українці тікають у світ симулякрів, коли небо стає все дірявішим Максим Гардус 15.09.2025 14:23
- Україна після розпаду СРСР: західні припущення та наслідки для економіки Сергій Дідковський 15.09.2025 13:59
- Суперфуди made in Ukraine: чи може Україна стати експортером нової "їжі здоров’я"? Наталія Павлючок 15.09.2025 08:58
- Безпека як стратегія стійкості в 10 кроках 140
- Чому ми майже програли інформаційну війну Росії у Польщі 140
- Інвестори "Аркади": ілюзія добудови та реальність судових процесів 137
- Суперфуди made in Ukraine: чи може Україна стати експортером нової "їжі здоров’я"? 128
- Сексуальний компас. Як еволюція обирає партнера 87
-
Кохання без статусу – як зрозуміти, що ви застрягли в ситуативних стосунках
Життя 10990
-
FT: Євросоюз готовий розморозити Угорщині 550 млн євро в обмін на підтримку нових санкцій
Фінанси 8638
-
DJI анонсувала мініатюрний дрон Mini 5 Pro з портретним режимом і вертикальним фільмуванням
Технології 8407
-
У Росії застрелився топменеджер Umatex Group – єдиного виробника вуглеволокна
Бізнес 6662
-
Духовні застосунки в тренді. Як українська Obrio зібрала на цьому 65 млн користувачів
Технології 6442