Нові зміни в законодавстві: злочинцем може стати кожен

Зміни до КПК України надали невиправдано широкі повноваження обвинуваченню, а можливості захисту стали ще меншими

Прокурор самостійно вирішує питання примусового відчуження майна підозрюваного чи обвинуваченого; прокурор фактично перебирає на себе повноваження судового контролю за дотриманням прав і свобод людини; сторона обвинувачення може в будь-який час та без будь-якого дозволу від судді провести обшук житла та іншого приміщення; докази, добуті обвинуваченням з порушенням прав і свобод людини, є прийнятними та такими, що доводять провину підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного.

Ні, це не екскурс в історію розвитку кримінального процесуального права радянського періоду. Це вже нова реальність після прийняття законопроєкта № 7183.

Отож, обговоримо найбільш загрозливі зміни.

Можна і без адвоката

Нівелюється роль захисника на всіх стадіях досудового розслідування шляхом надання слідчому та прокурору можливості не залучати останнього або залучати за допомогою аудіо та відео конференції. Проте, захисник, не перебуваючи на місці події та на місці проведення слідчих дій, буде позбавлений ефективного виконання своїх обов'язків, а відтак, існує реальна загроза порушення прав людини слідчими органами. 

Так, запропонованою редакцією абзацу 1 частини 12 статті 615 КПК передбачається, що слідчий, прокурор забезпечує участь захисника у проведенні окремої процесуальної дії за першої можливості, у тому числі за потреби – із застосуванням технічних засобів (відео, аудіозв’язку) для забезпечення дистанційної участі захисника. У разі неможливості здійснити залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії така дія проводиться без його участі, а її хід і результати в обов’язковому порядку фіксуються доступними технічними засобами шляхом здійснення безперервного відеозапису.

Вбачається, що надання можливості слідчому або прокурору на власний розсуд визначати захисника потенційно призведе до непоодинокого порушення прав і свобод людини і громадянина під час здійснення кримінального провадження. “Неможливість” участі захисника буде визначатись слідчим та прокурором за відсутності будь-який критеріїв для прийняття такого рішення, що створює додаткові умови для зловживання стороною обвинувачення під час здійснення ними процесуальних повноважень.

Окрім того, залучення захисника в режимі відео чи аудіозвязку призведе до фактичної неможливості виконання ним своїх обов'язків, оскільки, наприклад, без фізичної присутності на місці події неможливо повністю та об'єктивно зібрати всі наявні докази. Складно уявити, яким чином буде працювати адвокат в режимі відео під час обшуку житла чи огляду місця події щодо розслідування вбивства. 

Відповідно, такі обмеження прав сторони захисту не тільки призводять до порушення конституційних гарантій діяльності адвокатури, але й порушують вимоги норми частини 2 статті 63 Конституції України, згідно якої підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. 

При цьому, права і свободи, передбачені статті 63 Конституції України, не можуть бути обмежені, в тому числі в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина 2 статті 64 Основного Закону України).

Прокурор замінить слідчого суддю

Прокурора наділяють повноваженнями слідчого судді у випадках об'єктивної неможливості виконання ним своїх повноважень. Проте, жодною нормою закону не надається перелік таких випадків.

Відтак, прокурор на власний розсуд буде визначати можливість/неможливість слідчим суддею відправляти правосуддя, перебираючи на себе його повноваження.

У цьому випадку нівелюється функція судового контролю за дотриманням прав і свобод людини і громадянина, а сторона захисту ставиться у завідомо програшне становище.

Більше того, запропоновані зміни прямо порушують вимоги частини 1 статті 124 Конституції України, якою передбачено, що  делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Так, керівнику органу прокуратури в умовах воєнного стану надається право користуватися повноваженнями слідчого судді, передбаченими статтями 186, 187, 190, 206, 219, 232, 246, 250 КПК України, у випадку відсутності об’єктивної можливості їх виконання слідчим суддею.

Оскільки кримінальним процесуальним законом не розкривається зміст “відсутності об'єктивної можливості” в частині здійснення повноважень слідчим суддею, то прокурор на власний та необмежений розсуд здійснюватиме його тлумачення.

У такому аспекті високою є вірогідність інтерпретації введеного в КПК України поняття у власних інтересах з метою отримання повноважень слідчого судді, що саме по собі нівелює роль судового контролю під час здійснення кримінального провадження та призводитиме до  порушення прав і свобод людини і громадянина. 

Відтак, логічною була б конструкція цієї норми про те, що така неможливість виконання слідчим суддею своїх повноважень має підтверджуватись офіційним оголошенням на вебпорталі суду (яке долучається до матеріалів кримінального провадження) та невизначення Верховним Судом іншого суду, який здійснюватиме судочинство на певній території.

Дозвіл на порушення прав задля здобуття доказів винуватості

Слідчому та прокурору дозволяється отримувати докази винуватості особи, порушуючи її права і свободи. При цьому, суд не матиме права такі докази не врахувати, відтак, попри такі порушення особу може бути визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Це може призвести до непоодиноких зловживань зі сторони слідчого та прокурора.

Статтю 87 КПК України доповнено частиною 5 наступного змісту: “В умовах воєнного, надзвичайного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України положення цієї статті застосовуються з урахуванням особливостей, визначених статтею 615 цього Кодексу”. 

Відтак, спостерігаємо відхід від загального принципу кримінального процесу про допустимість доказів шляхом  встановлення, що прийнятними для суду є докази, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

За таких умов слідчому та прокурору надаються легальні повноваження доведення вини певної особи засобами, які порушують права людини: фізичний та психологічний тиск; ігнорування будь-яких вимог кримінального процесуального закону щодо необхідності дотримання певних правил і процедур при проведенні допиту, обшуку, огляду тощо. 

Відтак, кожна особа, вина якої обґрунтовується такими  доказами, може визнаватися судом винною. Це свідчить про намагання перевести кримінальний процес в іншу площину шляхом звуження та позбавлення гарантованих Конституцією України прав і свобод. 

Також така модель доказування у кримінальному процесі явно суперечить його меті: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (частина 1 статті 2 КПК України).

Розуміючи всю складність процесу розслідування кримінальних правопорушень під час війни, зазначу лише таке. 

Всі перелічені вище надповноваження прокурора та слідчого розраховані на розумне та добросовісне їх застосування. Однак, більшість людей (адвокати так точно) свідомі того, що досить велика кількість представників правоохоронного блоку не тільки не має довіри у населення, але й вже давно розганяють мантру про те, як їм заважає суд розслідувати чи розглядати справи. 

От сьогодні ми бачимо, що під поважним приводом війни прокурорсько-слідчій спільноті фактично вдалося хоч і на певний час, але отримати небачене "спрощення" в роботі ціною нехтування прав людини. 

Це виглядає саме так, бо якби реальна потреба в цих змінах обгрунтовувалась складністю розслідування злочинів на територіях ведення бойових дій, то ми би побачили такі зміни виключно щодо процедури розслідування певних категорій злочинів (проти національної безпеки; миру та людяності тощо), які здебільшого і вчиняються на таких територіях. 

Однак, всі оці "спрощення" будуть стосуватись крадіжок, підробки офіційних документів (довідок), зловживання повноваженнями посадовою особою приватного права (якоїсь ТОВ або АТ) тощо.