Будуємо та руйнуємо. Складний шлях до глобального міста
Я – киянин. Я народився в цьому місті, в ньому живу. І я щасливий, що долучився до його розбудови. Бачив його до війни, розореним війною, бачив його відбудову в 50-ті роки.
Я – киянин. Я народився в цьому місті, в ньому живу. І я щасливий, що долучився до його розбудови. Бачив його до війни, розореним війною, бачив його відбудову в 50-ті роки. Не можу сказати, що я безмежно щасливий від споглядання того, як він розбудується зараз.

Не можна сказати, що це від того, що питання забудови міста нікому не цікаве. Ці проблеми турбують купу організацій, що прагнуть висловити експертну думку в царині урбаністики. Але чи професійні всі ці дискусії? Наприклад, чи агломерація- це добре? Звертаю увагу, я кажу не про розвиток транспортних зв’язків з найближчими населеними пунктами, не про врахування потреб їх населення при проектуванні інженерних мереж. Я кажу про агломерацію як поняття. Як на мене, то твердження що воно є позитивним явищем є дискусійним. Неконтрольоване зростання та поглинання прилеглих населених пунктів безперечно несе із собою купу ризиків та негативних наслідків.
Чи багато ми будуємо? В середньому в Києві будується 22-25тис. квартир протягом року. І це лише половина того, що в середньому будують у Європі. Але є неприємне «але». Часто ми звертаємо увагу на те, як будувати будинок, на енергоефективність, надійність окремого будинку. І маємо парадокс. Будуємо будинки – руйнуємо міста. Будинки надійні, вони добротні, гарні…але там де їх не має бути. А місто – це механізм. Є житлові, є виробничі райони, є центр. І зараз ці зв’язки порушуються. Забудовуються території промислових зон. Навіть якщо підприємство не функціонує, ми маємо резервувати цю територію для виробництва. Тоді буде легше збалансувати транспортні потоки. Впорядкувати зв’язки місць проживання та роботи.
Таку ситуацію в Києві ми маємо. Якщо ж казати про те, чого б я прагнув, то дуже коротко це може бути відображено у понятті “global city”. Глобальне місто. Що ж таке глобальні міста? Це урбанізовані центри. Це не лише про населення. Це й про концентрацію міжнародних зв’язків – хаби, транспортні центри, фінансові міжнародні центри, штаб-квартири (не представництва) міжнародних організацій, компаній. Це концентрація музеїв, бібліотек, наукових центрів, телекомунікацій. Тобто, це бути не просто центром держави. Це –бути міжнародним центром. Інтелектуальним центром. Для цього влада має створити соціально-економічний клімат, залучити інвестиції. Завдання містобудівників – підтримати це. Так, наприклад, я з колегами розробляємо «Концепція перспективного розвитку Києва, київської агломерації, Генерального плану міста до 2040 року». Містобудування в Києві має великі завдання. Забезпеченість житлом у місті – приблизно 21 квадратний метр на особу. В Європі –вдвічі-втричі вище.
Постає багато питань. Наприклад, де резервувати території під промислове виробництво. В якому напрямку забудовувати Київ. Де будувати житлові будинки. Київ має рости вздовж Дніпра. Так склалося історично, та й адміністративні межі не треба буде змінювати. Такі території, як Рибальській острів не можна забудовувати житлом. Тут треба розміщати конгрес-холи, міжнародні центри, бо через нього проходить транспортний потік- це неприпустимо створювати таке навантаження на центр. Також треба розвантажити центр. Наприклад, Олімпійській стадіон перенести на північ. Створювати громадські простори, як, наприклад, Гайд-парк у Лондоні.

Ми маємо будувати не будинки, не райони, місто в цілому. Можна навіть це порівняти не з механізмом. А з організмом, з дитиною. Яка має зростати гармонійно, здоровою та щасливою.
- Час розблокувати будівництво нових об'єктів та залучення інвестицій в громадах Лариса Білозір вчора о 20:41
- Заповіт у Дубаї: нові можливості для українців у DIFC Courts Олена Широкова вчора о 15:45
- Конфлікти у бізнесі: як перетворити загрозу на джерело зростання Олександр Скнар вчора о 14:36
- У кожному дроні – сертифікат світової байдужості Дана Ярова вчора о 12:05
- Бізнес з країнами Близького Сходу: що потрібно знати про гроші, темп і традиції Любомир Паладійчук 09.07.2025 21:38
- Фінансова свобода: що ми насправді вкладаємо у це поняття? Олександр Скнар 09.07.2025 14:34
- Нова ера на енергетичних ринках: кінець диктатури цін Ксенія Оринчак 08.07.2025 16:49
- Український бізнес на Близькому Сході: культура, право і підводні камені Олена Широкова 08.07.2025 16:12
- Замість реформи – репертуар. Замість дій – кастинг на премʼєра Дана Ярова 08.07.2025 15:54
- Преюдиційне значення рішення МКАС при ТПП України для інших спорів: правовий аналіз Валентина Слободинска 08.07.2025 14:47
- Чому бізнес-коучинг стає все більш затребуваним? Олександр Скнар 08.07.2025 14:27
- Негаторний чи віндикаційний позов: який спосіб захисту обрати у земельному спорі? Андрій Лотиш 08.07.2025 14:03
- З житлом і роботою: як змінюється філософія проєкту "Прихисток" Галина Янченко 08.07.2025 13:59
- 5 найтиповіших помилок при впровадженні електронного документообігу Олександр Вернигора 08.07.2025 12:47
- Енергоринок України 2025, коли прийдуть європейські трейдери Ростислав Никітенко 07.07.2025 21:07
- Готують підвищення тарифів для населення 732
- Військово-економічна пастка: чому зламався бум РФ 147
- Медіація у бізнесі: чи готові українські компанії до альтернативних рішень? 101
- Кримінальна відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дитини 90
- Поки ППО в дорозі – шахед вже у вікні 67
-
Україна з нуля збудувала винятковий ВПК, але він працює лише на 60% – фон дер Ляєн
Бізнес 11392
-
"Цифри шокують". Гетманцев оприлюднив дані про найбільші в Україні пенсії
Фінанси 6516
-
Uklon готовий виконати закон про стягнення податку з доходів водіїв
Бізнес 6311
-
"Сонне розлучення" – вихід для пар, щоб покращити якість нічного відпочинку та сексуального життя
Життя 5268
-
Мовний апгрейд: як правильно сказати українською "пир горой", "в рассрочку" і ще вісім фраз
Життя 4560