Касаційний кримінальний суд: спроба номер два

Хто змагається за посаду судді Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду? Хто не втрачає надій і пробує свої сили на конкурсі до Верховного Суду вдруге?

У серпні 2018 року Вища кваліфікаційна комісія оголосила конкурс до Верховного Суду. За зайняття посади судді  Касаційного кримінального суду борються 40 кандидатів (за результатами виконання письмового завдання). Оскільки вакантними є 13 посад, то конкурс складає майе 3 людини на місце.  А вже завтра, 7 лютого, перші з них пройдуть співбесіди в рамках конкурсу.

Серед кандидатів є й такі, що вже пробували потрапити до Верховного Суду, проте провалились на минулому конкурсі. Тож вирішили спробувати удачі знову.

І першим співбесіду серед таких кандидатів пройде зокрема суддя Вищого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ Михайло Вільгушинський. Крім питань щодо повноти інформації, відображеної в майнових деклараціях Михайла Йосиповича, цікавість викликають і його успішні родичі. Журналісти програми «Наші гроші» виявили, що у 2013 році син (Володимир Вільгушинський) та матір судді (Антоніна Вільгушинська) набули у власність 82 сотки землі на Вишгородському обвідному каналі Київського моря. Відповідно до наданої журналістами інформації, сотка такої землі на момент придбання коштувала близько 3 000 доларів. Станом та 2013 рік, за інформацією журналістів, ні мати, ні син судді не займались підприємницькою діяльністю. Також, як зазначає Громадська рада доброчесності, на момент набуття права власності на земельні ділянки в 2013 році син судді навчався у вищому навчальному закладі й не мав доходу, співставного із ринковою вартістю придбаної нерухомості. Крім того, син у 2013 році набув нове авто Audi А6, машиномісце в підземному паркінгу та здійснив декілька поїздок в країни Європи. У зв’язку із вищевказаним у висновку ГРД висловлені сумніви в достатності отриманих в законний спосіб коштів на придбання зазначеного майна.

Разом з тим органами Національної поліції здійснюється досудове розслідування щодо можливого систематичного внесення змін до програмного забезпечення та завищення певним особам результатів ЗНО, що нібито надало незаконні переваги у доступі до вищої освіти близько двом тисячам абітурієнтів. Серед осіб, які отримали незаконні переваги, є особа, яка за ознаками П.І.Б. та віком можливо є сином кандидата.

Новим шансом вирішив скористатись і Юрій Потятинник - суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області. За збігом обставин, родичі Юрія Романовича також можуть похизуватись вартісною нерухомістю.

Суддя отримав негативний висновок Громадської ради доброчесності ще на першому конкурсі до Верховного Суду. Юрій Потятинник вказав адресою постійного місця проживання будинок своєї тещі у Коломиї, право власності на який вона зареєструвала у 2014 році. Громадська рада доброчесності звернула увагу на те, що сукупний дохід тещі за 2012-2014 роки склав лише 16 тис. грн. Окрім того, у висновку ГРД також зазначено, що батько судді у 2016 році набув у власність продовольчий магазин у м. Києві загальною площею 75 м.кв. За інформацією з сайтів продажу нерухомості, тільки орієнтовна вартість комерційної нерухомості аналогічної площі за цією адресою становить близько 4 млн. грн. За інформацією з досьє, сума загального доходу батька Кандидата з 2012 по 2016 рік становила 1 тис. грн.

У висновку ГРД йшлося, про сумнівність можливості придбання батьком та тещею зазначеної нерухомості припускалось, що таку нерухомість було придбано за кошти судді.

Ще двоє кандидатів, що вдруге подалися на конкурс до найвищого суду в судовій системі України, мають у своїй скарбничці факти розгляду їх рішень у Європейському суді з прав людини, проте забули вказати про це у власних деклараціях доброчесності.  Мова йде зокрема про Геннадія Гришина та Світлану Вус.

Щодо Геннадія Анатолійовича, то як зазначається у  висновку Громадської ради доброчесності вказано, суддя Гришин Г.А., перебуваючи на посаді судді Апеляційного суду Донецької області, брав участь у розгляді справи, за результатами якої суд виніс обвинувальний вирок щодо громадянина Луценка та визнав його винним у вбивстві з корисливих мотивів та незаконному зберіганні вогнепальної зброї. Ця справа стала предметом розгляду у Європейському суді з прав людини, який визнав порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказавши, що «права захисту були обмежені до тієї міри, яка підриває справедливість процесу у цілому».

Світлана Михайлівна Вус в свою чергу, як зазначає Громадська рада доброчесності у своєму висновку, 19.12.2007 р., розглянувши касаційну скаргу засудженого Боротюка В.Ю. на вирок Сарненського районного суду Рівненської області та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області дійшла висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги немає. Однак, Європейський суд з прав людини у справі «Боротюк проти України» (Заява № 33579/04) встановив порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та визнав, що заявник зазнав такого обмеження права на доступ до захисника, яке підірвало загальну справедливість провадження у його справі.

Загалом до Касаційного кримінального суду з 40 кандидатів 15 вже вдруге беруть участь у конкурсі. З них 10 не відповідають критеріям доброчесності, встановлених згідно методології  рухом ЧЕСНО. Фільтруй Суд!, це зокрема

Вільгушинський Михайло Йосипович

Вус Світлана Михайлівна
Гришин Геннадій Анатолійович
Потятинник Юрій Романович

Данилова Мальвіна Володимирівна
Демяносов Олександр Власович
Єленіна Жанна Миколаївна
Рябішин Андрій Олександрович
Сахно Роман Іванович
Франтовська Тетяна Іванівна

Команда ЧЕСНО. Фільтруй суд! прискіпливо стежить за конкурсом до найвищого суду в системі загальних судів і в подальшому активно висвітлюватиме його перебіг.  Важливо не опустити обрання недоброчесних кандидатів на посаду суддів Касаційного кримінального суду, адже саме він переглядатиме в касаційному порядку справи Вищого антикорупційного суду. В протилежному випадку всі надії, що їх покладають на формування Антикорупційного суду, виявляться марними.