NFT, віртуальні активи і авторське право: точки перетину

У 2021 році поряд з ідеєю правового регулювання діяльності штучного інтелекту виразно постала необхідність визначення підходів до регулювання діяльності децентралізованих систем

У 2021 році поряд з ідеєю правового регулювання діяльності штучного інтелекту виразно постала необхідність визначення підходів до регулювання діяльності децентралізованих систем, наприклад технології блокчейн, на основі якої працюють відомі платформи з криптоактивів — Bitcoin та Ethereum. Ідею впровадження децентралізованих систем у регулювання різних суспільних відносин вперше сформував Гевін Вуд у понятті WEB3, яка у найпростішому розумінні полягає у «децентралізованій онлайн екосистемі, заснованій на блокчейн технології». Однак мета WEB3 — удосконалити сучасні підходи до регулювання відносин в Інтернеті, тобто започаткувати новий рівень. Основними характеристиками виступають такі: децентралізація технічної можливості монопольно акумулювати контроль певними організаціями, як Facebook, Google, і наділити кожного користувача рівними можливостями контролю та розпоряджання, притаманним P2P (peer-to-peer) підходу; прозорість діяльності через публічність та незмінність дій, забезпечених блокчейн. Отже, можливість вирішувати долю певних об’єктів, у нашому розумінні в тому числі з точки зору права, згідно з цим підходом пропонується надати всім учасникам відносин. Практичним прикладом застосування цього підходу є одна з подій у світі цифрового мистецтва, коли адміністратор мистецької онлайн-платформи з торгівлі NFT (non-fungible token) hicetnunc.xyz відключив сайт, що унеможливило його використання художниками, колекціонерами та покупцями. Однак, завдяки тому, що NFT створюються на основі технології блокчейн, «власники» токенів розмістили їх на інших сайтах онлайн-платформ, оскільки технічно запис у блокчейн не можна повністю видалити. Надійність цієї технології, відсутність єдиного контролю, а також допустима анонімність сприяли появі нових віртуальних інструментів — криптоактивів. За даними аналітичного звіту CHANANALYSIS.com, Україна на 4 місці у рейтингу Global Cryptocurrency Adoption Index щодо використання криптоактивів. І попит на криптоактиви в Україні має тенденцію до збільшення.

У 2021 році з’явилася нова хвиля криптоманії — NFT, застосування яких поширене у різних сферах: комп’ютерні ігри, мистецтво, нерухоме майно, громадські потреби, метавсесвіти. Невзаємозамінні токени на сьогодні можуть виконувати функцію віртуальної (цифрової) публічної заяви особи щодо певних прав відносно речей чи майна, що, на нашу думку, має схожість з афідевітом. Саме тому такі токени, створені відносно об’єктів образотворчого мистецтва, часто визначають як «цифрову версію сертифіката автентичності». Практичне застосування таких токенів допомагає виразити у грошовому еквіваленті певне право і передати його іншій особі. Особливого практичного значення NFT набувають у відеоіграх, а в найближчому майбутньому в метавсесвітах, при переході прав на ігровий об’єкт з облікового запису одного учасника до іншого. Метавсесвіти остаточно підтвердять практичну необхідність невзаємозамінних токенів. Таке припущення пов’язане з тим, що метавсесвіт, наприклад Meta від Facebook, може розглядатися як цифрова реальність, що поєднує технології соціальних мереж, віртуальної реальності, доданої реальності, а також цифрової економіки, оскільки завдяки криптоактивам учасники взаємодіють між собою. Аукціонний дім Sothbey’s не так давно також запустив свій метавсесвіт. Характеристиками такого середовища є децентралізованість процесів, рівність учасників, анонімність і водночас відносна публічність процесів, що забезпечується технологією блокчейн.

Явище NFT у 2021 році найбільше здобуло поширення як останній тренд у світі мистецтва, який поєднує смарт-контракти і технологію блокчейн. З технічної точки зору завдяки своїй унікальності та невзаємозамінності NFT може розглядатись як підтвердження автентичності, тому й викликає інтерес у колекціонерів. NFT гучно увійшло в арт-ринок і проголошено новим цифровим мистецтвом. У квітні 2020 року один з найстаріших у світі аукціонних домів Christie's відкрив свій перший аукціон лише цифрового мистецтва художника Mike Winkelmann, також відомого під псевдонімом Beeple. Колекція цифрового мистецтва, що створювалася протягом останніх 13 років, була виставлена на продаж єдиним лотом. Разом з тим, однозначної позиції стосовно того, що саме особи набувають при купівлі NFT, з юридичної точки зору немає, оскільки з одного боку відсутнє правове регулювання, а з іншого — недостатньо проаналізовано технічні етапи створення NFT. У зв’язку з цим постає необхідність визначення основних технічних складових процесу створення NFT.

NFT може бути створено («mint») на безкоштовних платформах, наприклад OpenSea, для чого також треба мати криптогаманець на платформах блокчейн. У процесі спеціальної процедури треба завантажити аудіо-, відеофайл, зображення чи 3D модель. У результаті NFT присвоюється унікальний код (tokenID) та адреса блокчейн контракту, які потім є публічними і їх можна знайти на відповідних платформах, наприклад Etherium scanner. Отже, таким чином інформація про NFT «вписується» в блокчейн і стає по суті частиною коду. Окреслені складові процесу створення NFT відображають унікальність токена і водночас питання про можливе використання об’єкта права інтелектуальної власності, а найчастіше — авторського права чи суміжних прав. Однак найголовніше, що унікальність NFT набувається не завдяки оригінальності об’єкта авторського права, а внаслідок технології створення такого токена, тому новий твір не створюється. Таким чином один і той же твір може використовуватися різними особами стосовно необмеженої кількості NFT, кожен з яких буде унікальним. Тому NFT не може визнаватись окремим об’єктом авторського права, оскільки це лише мета дата, пов’язана з цифровим файлом — цифровим примірником об’єкта авторського права, при цьому посилання на яке зазвичай міститься у самому токені. Однак важливою особливістю є те, що таке посилання, яке міститься у метадаті, може бути непублічним, тобто недоступним для третіх осіб. У такому разі, як зазначає А. Гуадамуз, використання об’єкта авторського права відбувається «за закритими дверима».

NFT з точки зору права не має достатнього дослідження, щоб можна було стверджувати про єдине розуміння цього явища та його значення з юридичної точки зору. Загалом питання віртуальних чи цифрових активів є викликом для приватного права багатьох країн світу, а не лише України. Однозначним є те, що цей інструмент останніми роками активно використовується стосовно майнових прав та речей.

Тому NFT, створений щодо певних речей матеріального світу чи майнових прав, цілком може бути віднесений до категорії цифрових речей. Регулювання NFT на законодавчому рівні поки що відсутнє з огляду на вузькість та недостатню дослідженість цього явища, однак перші спроби регулювання криптоактивів загалом активно здійснюються як у ЄС, так і в Україні. У проєкті Регламенту ЄС про ринки криптоактивів запропоновано визначення криптоактиву як цифрового представлення вартості або прав, який може передаватися електронним способом та зберігатися за допомогою технології перерозподіленого реєстру або схожої технології (ст. 3 параграф 1). В Україні найбільш широке регулювання криптоактивів запропоновано у Законі України «Про віртуальні активи», який набуде чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування операцій з віртуальними активами». З огляду на зміст NFT зобов’язального характеру можуть у деяких випадках визнаватися забезпеченими віртуальними активами. У статті 1 згаданого закону віртуальний актив визначено як нематеріальне благо, що є об’єктом цивільних прав, має вартість та виражене сукупністю даних в електронній формі.

Зосереджуємо увагу на забезпечених віртуальних активах, до яких ми відносимо і NFT, оскільки невзаємозамінні токени можуть створюватися відносно речей матеріального світу, майнових прав. Так, при продажу на торгах токена щодо зображення твору образотворчого мистецтва продавець може в описі до лота передбачити умову щодо зобов’язання протягом певного періоду передати у власність оригінал твору образотворчого мистецтва. Так, у листопаді 2021 року на платформі ArtBAY^[1] було запропоновано до продажу NFT щодо зображення картини авторства української художниці Марії Примаченко «Попугай у цветах» 1994 року. У описі до лота вказано, що переможець аукціону отримає фізичний оригінал картини протягом 6 місяців після завершення аукціону. Фактично при купівлі такого токена переможець аукціону набуває право вимоги щодо речі — оригіналу твору образотворчого мистецтва. У такому разі  NFT як віртуальний актив буде забезпечений майновим правом вимоги щодо речі. Разом з тим, залишаються без відповіді питання щодо відповідальності за невиконання такого зобов’язання, хоча у законі «Про віртуальні активи» передбачаються правила діяльності постачальника послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів (с. 9), які можуть з часом поширюватись і на мистецькі платформи, що здійснюють організацію торгів NFT. Зокрема, у статті 9 згаданого проєкту закону визначено, що постачальники послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, за запитом інших учасників ринку віртуальних активів зобов’язані надавати необхідну, доступну та достовірну інформацію про себе, правила своєї роботи, вичерпний перелік умов здійснення операцій, а також про наявні можливості захисту прав користувачів. Тому порядок урегулювання спорів щодо невиконання умов при купівлі NFT має бути встановлений самою мистецькою платформою, що, безумовно, не обмежує звернення осіб за захистом своїх прав до суду.

У випадку з продажем токена, забезпеченого правом вимоги стосовно передачі у власність оригіналу твору образотворчого мистецтва, додатково виникають питання щодо можливості використання зображення такого твору, тобто потенційної передачі майнових авторських прав на такий твір, а також виплати винагороди спадкоємцям художниці в межах права слідування. Неповне розуміння ролі NFT стосовно прав інтелектуальної власності іноді призводить до того, що покупці розраховують набути більший обсяг прав, ніж дозволено законодавством. У листопаді 2021 року Spice DAO придбав на аукціоні за 2,6 млн євро книгу з розкадровками невідзнятого фільму «Дюна» чилійського режисера Алехандро Ходоровскі, розраховуючи у майбутньому екранізувати цей твір у формі анімаційного фільму. У книзі містяться діалоги, детальний опис персонажів, приклади дизайну костюмів для нереалізованої екранізації режисера 1975 року. Однак здійснення екранізації твору можливе лише у випадку наявності спеціального дозволу від суб’єкта такого майнового права на умовах передбачених окремим договором, зокрема кіностудії Legendary Entertainment. Тому набуття права власності на річ, у якій втілено об’єкт авторського права не має наслідком набуття будь-яких прав інтелектуальної власності на нього. Правова логіка цієї визнаної концепції авторського права може бути застосована і до відносин, що виникають при купівлі NFT створеного щодо твору.

За загальним правилом, встановленим статтею 1107 ЦК України, статтею 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права», майнові авторські права можуть передаватися лише на підставі письмового договору з визначенням усіх істотних умов. Разом з тим, мистецькі платформи у своїх правилах використання іноді передбачають умову про передання майнових авторських прав шляхом надання згоди покупцем і проставляння галочки у відповідній графі. У такому разі важливо проаналізувати відповідність подібного правочину всім необхідним вимогам, що встановлені законодавством для договору про розпоряджання майновими правами на твір: істотні умови, форма договору. Так, до істотних умов ліцензійного договору належать способи використання, розміру і порядку виплати винагороди, територія, строк дії договору. Лише за умови досягнення згоди щодо всіх істотних умов такий договір вважається укладеним. Навіть, якщо припустити, що такі умови будуть передбачені в описі самого токена (фактично вписані у метадані) чи в його опис як лота на торгах, то виникає питання щодо точної ідентифікації сторін та форми укладення такого договору. Оскільки для чинності договорів щодо розпоряджання правами інтелектуальної власності необхідне дотримання письмової форми, то проставляння галочки у відповідній графі навряд відповідає такій вимозі. Хоча статті 205, 207 ЦК України передбачають, що правочин може вчинятися у письмовій (електронній) формі, однак він повинен бути зафіксований в одному чи кількох документах (у тому числі електронних) і підписаний сторонами. Щодо акцептування сторонами такого договору в електронній формі шляхом підпису, то положення статей 5 та 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначають, що для ідентифікації використовується електронний підпис, який є обов’язковим реквізитом електронного документа. Тому з урахуванням вищезгаданих законодавчих положень такі дії не можуть розглядатись як укладання договору з точки зору авторського права. Отже, придбання NFT не передбачає набуття прав інтелектуальної власності, а потребує укладання окремого договору в письмовій (електронній) формі.


[1] На сьогодні платформа не працює.