Чому я іду на конкурс до Конституційного Суду – мотиваційний лист

Я – суддя місцевого суду. Журналісти називають мене суддею-викривачем, суддею, яка кинула виклик системі, білою вороною, ледь не єдиною чесною суддею. Останнє, звісно ж, є величезним перебільшенням. Щиро переконана, що таких як я суддів, котрі сумлінно вик

Я – суддя місцевого суду. Журналісти називають мене суддею-викривачем, суддею,яка кинула виклик системі, білою вороною, ледь не єдиною чесною суддею. Останнє,звісно ж, є величезним перебільшенням. Щиро переконана, що таких як я суддів,котрі сумлінно виконують свою роботу, в Україні доволі багато. Однак ситуація,в якій я опинилася, є унікальною.

На початку 2015 року я була обвинувачена Полтавським міським головою,справу за корупційним обвинуваченням якого розглядала, у вимаганні в ньогохабара. Так несумлінний градоначальник намагався врятувати себе після спробичерез посередника підкупити мене та вплинути на винесення потрібного рішення.

Він не знав, що вже після першої появи його«спецпосланця» я звернулася до правоохоронних органів та взяла участь удокументуванні протиправної діяльності усіх задіяних у тиску на мене осіб. Нажаль, серед них опинився і голова суду, в якому я працюю. Прикро також, щопрокуратура області не наважилася здійснити повноцінне розслідування і фактичновдалася до покривання протиправної діяльності мера та інших впливових осіб, унаслідокчого перед судом постав лише посередник.

Хоча я досі позбавлена суддівських повноважень, за 3 роки нерівногопротистояння моє становище тільки зміцнилося. Неймовірними зусиллями, запідтримки громадського сектору мені вдалося добитися скасування постанови прозакриття кримінального провадження відносно мера й передачі досудовогорозслідування Національному антикорупційному бюро України. Хоч і з запізненнямна мою підтримку встали Рада суддів України, Національне агентство з питаньзапобігання корупції, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Попри шалений спротив місцевих воротил, я набула медійної впізнаваності. Взялаучасть у багатьох телевізійних та радіопередач провідних каналів і студійУкраїни. Стала автором низки інтерв’ю та кількох власних публікацій увсеукраїнських та регіональних ЗМІ.

Мене запрошують на неординарні заходи. Так, 2червня 2016 року у день прийняття змін до Конституції в частині правосуддя я виступалана брифінгу у Верховній Раді України. А 14 вересня з ініціативи парламентськогоКомітету з питань запобігання і протидії корупції я стала учасницею обговоренняпитань здійснення судової реформи та очищення судової системи і підтримкичесних суддів. Згодом спільно з коаліцією громадських організацій Ініціатива 11долучилася до промоції законопроекту «Про захист викривачів і розкриттяінформації про шкоду або загрозу суспільним інтересам». Нещодавно на пропозиціюорганізаторів я відвідала 14-у Щорічну Зустріч YES, темою якої було питання «Чистав світ новим? І що це означає для України?». Уперше в історії цьогопрестижного міжнародного форуму його учасником став український суддя, тимбільше – з провінційного місцевого суду, тим більше – суддя без повноважень,проти якого з ініціативи мера та його оточення порушено низку кримінальнихпроваджень.

Я маю дві вищі освіти: за спеціальністю «Історія тасуспільствознавство», а також юридичну. Уважаю, що перша дала мені кращерозуміння суспільних процесів, які відбуваються у світі та в Україні, а такожнапряму змін, яких потребує наша держава.

Мені довелося працювати в різних органах державної влади: Пенсійному фонді,обласному Управлінні юстиції, Апеляційному суді Полтавської області.

Мій суддівський стаж незначний – на посаду судді ябула призначена у 2010 році.

Конституційний Суд – пік професійного зростання та вінець кар’єри судді.

Я свідома того, що мені буде складно змагатися з претендентами, наділениминауковими ступенями та вченими званнями. Та знання – річ наживна. Усе свідомежиття мені доводилося вчитися – я вмію і люблю це робити. Мої плюси – аналітичнийрозум, розвинутий інтелект.

Разом із тим історія нашої держави показує, як важливо зберігатипринциповість, вміти сказати обґрунтоване «ні» найвищим посадовим особам,стояти на сторожі конституційних підвалин, коли їхній «гарант» прагне такого порушеннята фактичної узурпації влади.

Конституційнийсуд не повинен бути заручником політичних «розкладів» і ставати об’єктомміжпартійних «договорняків».

Серед функцій Конституційного Суду України – розв’язання конституційнихконфліктів (спорів між суб’єктами влади), контроль за дотриманням Вищого ЗаконуДержави органами центральної влади, уповноваженими здійснювати нормотворчість,– Верховною Радою, Президентом, Кабінетом Міністрів. А ще – захист основконституційного ладу, прав і свобод людини та громадянина.

Я на собі відчула, наскільки деформованою та аморальною донедавна була, абагато в чому й досі залишається система правоохоронних органів України, коликорупціонери-високопосадовці виходять сухими із води, навіть будучи пійманимиза руку, а слідчі, прокурори, судді допомагають приховувати їхні злочини.

В українських реаліях першочерговим завданням, намою думку, є повернення довіри суспільства до судів усіх інстанцій таюрисдикцій, конституційної також, відновлення авторитету судової системи впитаннях моралі, чесності, непідкупності, принциповості. Це – запорука сталогодемократичного розвитку нашої держави.

Я довела свою спроможність протистояти тиску можновладців та не відступативід вимог Закону.

Я не маю ні родинних, ні корпоративних зв’язків у суддівськомусередовищі, за мною не стоять політичні сили, олігархи чи інші «сильнісвіту цього». Тому ніхто не зможе вимагати від мене лояльності в обмін за наданупідтримку.

Суддя має бути взірцем доброчесності. Нові члени Конституційного Суду, незаплямовані, незалежні, неупереджені такомпетентні, повинні доставити свіже повітря до цього виключно важливого органу держави, вивести його зі стану затяжного колапсу, стати оборонцями конституціоналізму та правопорядку нашої спільноїВітчизни.

Для мене ці слова – не порожня патетика.