Ідея консолідації, розвитку та інтеграції регіонів повинна грунтуватися на європейській концепції сталого розвитку, що, як відомо, включає в себе вимоги не тільки до зростання економіки, а і до захисту довкілля, соціальної справедливості та відсутності рас
Останнім часом все частіше лунають думки експертів, що практичне здійснення інтеграційного процесу після підписання Угоди про асоціацію можливе лише за умови регіональної інтеграції та поглиблення галузевого співробітництва України і ЄС.
І це дійсно так, ураховуючи важливу для ЄС тенденцію, висловлену в гаслі "ЄС: від Союзу країн до Союзу регіонів",та основ регіональної інтеграції, викладених в Європейській Хартії місцевого самоврядування та інших відповідних правових актах Європейського Союзу та Ради Європи.
Зазначена регіональна інтеграція передбачає встановлення і поглиблення прямих контактів між окремими регіонами України та державами - членами і кандидатами у члени ЄС, а також формує необхідний просторовий розвиток регіонів у різних напрямах для поступового перенесення основної ваги інтеграційного процесу з центру на місця - до органів місцевого самоврядування, територіальних громад і, зрештою, якнайширшого залучення громадян України.
Необхідно зазначити, що тренди довгострокового просторового розвитку у ЄС зазнають впливу трьох чинників:
- прогресивної економічної інтеграції та пов’язаного з цим зростаючого співробітництва між країнами-членами ЄС;
- зростаючого значення місцевих і регіональних громад та їхньої ролі у просторовому розвитку;
- очікуваного розширення ЄС і розвитку більш близьких відносин з країнами-сусідами.
Ці три чинники розвитку, а також загальні демографічні, соціальні та екологічні тренди мають бути враховані державою при обґрунтуванні перспектив глобального економічного та технологічного розвитку регіонів. Якщо їх використовувати, це створить не тільки умови, а і рамки для процесу інтеграції.
При цьому на регіони та громади України віднині покладається відповідальність за запровадження європейських принципів просторового розвитку, за інтенсифікацію єврорегіонального співробітництва, а на державу - за приведення принципів регіональної політики України до принципів регіональної політики ЄС.
Саме такий концепт взаємовідносин регіонів України та регіонів/країн Є C застосовується на практиці для реалізації принципів децентралізації влади, проголошених в Україні, та формування нової регіональної політики.
Ґрунтуючись на просторовому підході в Україні необхідно вирішувати наступні ключові питання :
–формування дієвої регіональної політики України у її територіальному, а не лише загальнодержавному підході та її узгодження з політикою ЄС;
- узгодження вітчизняних інструментів територіального планування з європейськими;
- побудову ефективної транспортної логістики й фінансової системи;
- узгодження політик у сфері освіти;
- підвищення ефективності транспортних комунікацій;
- формування ринку праці та політики міграції.
Що стосується посилення ресурсного забезпечення окремих територій, то звичайно регіональна політика сучасної України формується і реалізується з огляду на поточну макроекономічну ситуацію. Це зумовлює проведення обмежувальних заходів щодо фінансування потреб регіонів, а прагнення регіонів до отримання більшої кількості фінансових ресурсів посилює необхідність активації ними власних джерел розвитку та залучення інших, позабюджетних ресурсів.
Таким чином, ресурсна складова стає домінантною у сучасній регіональній політиці – і це повністю відповідає як проголошеним цілям державної регіональної політики в Україні на період до 2020 р., так і напрямкам розвитку, визначеним для країн ЄС на новий програмний період – 2014?2020 рр.
Однак, реформування системи регіонального розвитку неможливе без розвитку інституційної складової, без зміни формату відносин «центр-регіони».
Тому єдиним підходом до формування регіональної політики має стати усвідомлення необхідності:
- проведення адміністративно-територіальної реформи та зміни системи управління на регіональному рівні (відповідно до Концепції реформи місцевого самоврядування та організації територіальної влади в Україні);
- гармонійного поєднання інтересів органів влади, місцевого самоврядування, неурядових неприбуткових організацій та бізнесу.
Зокрема, необхідним є чітке означення ролі бізнес-структур у регіональній політиці, оскільки вони є реальними суб’єктами формування та реалізації цієї політики. Бізнес-структури можуть бути додатковим джерелом коштів для місцевих потреб, сприяють поширенню дії інструментів державно-приватного партнерства та розвитку громадянського суспільства. Зі свого боку, місцева влада має гарантувати стабільність умов ведення бізнесу.
Саме у такому взаємозв’язку – фінансових і матеріальних чинників, з одного боку, та інституційного оформлення регіональних трансформацій відповідно до правил та принципів ЄС, з іншого, повинно відбуватися переформатування регіональної політики і це повинно також знайти своє відображення у перегляді стратегічних напрямків розвитку регіонів.
Необхідно також звернути увагу на існуючі проблеми транскордонного співробітництва, а саме те, що на даний час транскордонне співробітництво по усьому периметру кордону України розвивається не симетрично, що не сприяє рівномірному і збалансованому розвитку не тільки прикордонних територій, а й викликає напругу в інших регіонах. Крім того, недостатньо врегульовані механізми фінансування транскордонних проектів співробітництва зменшують активність української сторони в реалізації транскордонних проектів та залучення фінансової підтримки із структурних фондів ЄС. А відплив ресурсів, насамперед трудових, у більш сприятливі регіони та країни створює загрози економічній безпеці прикордонних регіонів. Тому державі необхідно терміново переглянути всі існуючі нормативні акти з даного питання і привести їх у відповідність до нових умов та викликів.
Дуже важливим питанням, на наш погляд, є те, що в Україні необхідно почати активно використовувати сучасні інструменти розвитку регіонів, які давно перевірені та довели свою ефективність в країнах ЄС. Маються на увазі Агенції регіонального розвитку, які можуть стати саме тими інституційними формуваннями, що забезпечать синергію інтересів бізнесу, місцевих та центральних органів влади України з одного боку та регіонів і країн ЄС з іншого.
І звичайно сама ідея консолідації, розвитку та інтеграції регіонів повинна грунтуватися на європейській концепції сталого розвитку, що, як відомо, включає в себе вимоги не тільки до зростання економіки, а і до захисту довкілля, соціальної справедливості та відсутності расової й національної дискримінації.
При цьому, необхідно через посилення соціально-економічної взаємодії між регіонами забезпечити збереження цілісного господарського простору в межах країни.
