Послідовна декомунізація: угорський досвід

У Будапешті планують знести пам'ятник відомому діячеві комуністичного руху Дьйордю Лукачу. Для країни, яка пережила подвійну російсько-більшовицьку окупацію і близько сорока років комуністичного режиму, це цілком справедливо. Лукач був високопосадовцем Угорської радянської республіки (1919) і несе, як мінімум, моральну відповідальність за тодішні жахіття червоного терору. У міжвоєнний період і під час Другої світової він жив і працював у Москві. Після 1945 року Лукач повертається до Угорщини, де стає функціонером новозбудованої  радянської системи.

Проте Лукач є символом не лише принесеного на російських багнетах комунізму, але й сучасних викликів, які стоять перед Угорщиною і всією Європою. Будучи одним із найвпливовіших марксистських філософів минулого століття, Лукач зробив дуже важливі кроки в напрямку явища, знаного сьогодні як культурний марксизм.

Говорячи про розвиток лівацької думки у минулому столітті, можна уявити міст, що сполучає два берега, перший із яких — більшовизм із його розстрілами у підвалах ЧК, ГУЛАГ-ом, побудовою тоталітарної держави. Другий берег — ліво-ліберальний: з мультикультуралізмом, знищенням сім'ї, фемінізмом, ідеями ЛГБТ. Лукач встановив один із перших пілонів, на яких тривається цей міст. Лишаючись на більшовицькому березі, він розумів, що для успішного здійснення соціалістичної революції необхідно знищити культурні підвалини Західної цивілізації. Ліво-ліберальна ідеологія перетворила цей засіб на самоціль.

Угорщина сьогодні стоїть в авангарді боротьби з ліво-ліберальними стратегіями (достатньо згадати про принциповість угорського уряду у справі мігрантів). На цьому тлі знесення пам'ятника Лукачу говорить, що угорці готові протистояти лівацтву у будь-якій його формі. Показово, що ідея муніципальної влади ліквідувати пам'ятник співпала з новими рішучими кроками уряду по захисту угорського суверенітету від структур, пов'язаних із Джорджем Соросом.

Попри окремі колізії українсько-угорських відносин (а ці колізії аж ніяк не є абсолютними), угорські успіхи викликають захоплення. Угорщина продовжує претендувати на статус еталону захисту власного суверенітету та справжніх європейських цінностей. А такі цінності є несумісними з лівацтвом у будь-якій його формі, незалежно від того, хто і що за ним стоїть — Комінтерн чи соросівський Інститут відкритого суспільства.

Для народів Центрально-Східної Європи, які на практиці дізналися, що таке комунізм, ліво-ліберальна ідеологія стала новим надзвичайно серйозним викликом. Безглуздо проводити декомунізацію, але ігнорувати нові загрози. України ця теза стосується не менше, ніж Угорщини.