Хто управляє столицею: громада vs чиновники
19 жовтня 2016 року Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи розгляне прохання «Об’єднання «Самопоміч» в Київраді щодо виборів до райрад столиці. То ж продовжимо пояснювати чому потрібні ті райради в Києві та чому влада так не хоче здійснювати реал
19 жовтня 2016 року Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи розгляне прохання «Об’єднання «Самопоміч» в Київраді щодо виборів до райрад столиці. То ж продовжимо пояснювати чому потрібні ті райради в Києві та чому влада так не хоче здійснювати реальне місцеве самоврядування
А чи хтось знає, що Києвом не управляють кияни? Де-юре, дійсно кияни обирають собі так званого мера та депутатів Київської міської ради, однак де-факто, рішення в Києві ухвалює провладна більшість в Київраді, яка не зацікавлена в передачі влади на місця, а самоврядування в районах столиці взагалі здійснюється з Адміністрації Президента (голови райдержадміністрацій в Києві призначаються Президентом України). Таким чином замість нас вирішують всі питання життєдіяльності столиці, навіть такі, здавалося б, дрібні як в який колір пофарбувати паркан на одній з столичних вулиць чи де встановити лавку.
Цікаво, що на 19 жовтня 2016 року Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи запланував розгляд прохання фракції «Об’єднання «Самопоміч» в Київраді щодо ситуації з місцевим самоврядуванням в столиці та проведенням перших виборів до відновлених райрад Києва. То ж слідкуємо за фаховою резолюцією міжнародної інституції. Впевнений, що Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи підтримає київську громаду в питанні створення реального самоврядування та проведення децентралізації.
А поки йдемо далі та спробуємо розібратися в суті питання виборів до райрад столиці.
Можливо чиновники і розумні люди, які обізнані у всіх проблемах кожного району, мікрорайону чи вулиці, однак місцеві жителі точно краще знають нагальні потреби району, вулиці та ті проблеми, які можна вирішити пізніше.
То хто ж має вирішувати долю двору, високі чиновники з Банкової та Хрещатику чи власне жителі того двору?
Відповідь очевидна, кожен господар, навіть якщо він колективний повинен сам вирішувати долю свого будинку, двору, вулиці і так далі.
Останнім часом в умовах вседержавної децентралізації став популярний один термін – принцип субсидіарності - один з основоположних принципів Європейського Союзу, який передбачає організаційний і правовий принцип, згідно з яким Спільнота (наприклад, мікрорайон Троєщина) вдається до будь-яких заходів лише в тому разі, якщо вони ефективніші за відповідні заходи на національному, регіональному або місцевому рівнях.
Тобто якщо питання логічно було б вирішити силами мікрорайону, то саме цей мікрорайон і повинен вирішувати це питання, а не хтось з високих кабінетів.
Для столиці України децентралізація влади є вкрай важливою, адже в місті функціонує 10 районів, в кожному з яких проживає від 130 до 350 тисяч мешканців, що фактично співмірно з деякими містами, що мають статус обласних центрів.
Виникає цілком справедливе питання: чому житель 115 тисячного Ужгороду має право на справедливе самоврядування, а житель столичної 100 тисячної вулиці Маяковського не має такого права? І це лише одна вулиця понад 350 тисячного Деснянського району.
Практика роботи місцевих рад у великих містах дуже поширена в розвинутих країнах Європи, адже за допомогою райрад реалізується право громади контролювати й управляти своїм майном. Райради ефективно працюють у Варшаві, Відні, Берліні, Лондоні та інших прогресивних столицях.
Як так сталося, що в Києві зникли райради?
7 вересня 2010 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ», яким встановила можливість неутворення у місті Києві найнижчої ланки місцевого самоврядування – районних у місті Києві рад.
На підставі цього 9 вересня 2010 р. Київська міська рада прийняла рішення «Про питання організації управління районами у м. Києві» №7/4819 і ліквідувала районні у місті Києві ради та їхні виконавчі органи з 31 жовтня 2010 року.
Таке рішення призвело до централізації місцевого самоврядування в місті Києві, зниження ефективності управління містом, віддалення органів місцевого самоврядування від територіальної громади, стало передумовою руйнації Києва та зростання у ньому корупції. Адже, саме районні у місті Києві ради були найбільш наближеною до киян ланкою місцевого самоврядування та мали повноваження і можливості безпосередньо опікуватись проблемами району, будинку, вулиці. Саме через ліквідацію районних у місті Києві рад, кияни фактично втратили будь-які важелі впливу та контролю за діяльністю виконавчих органів влади в районах.
Боротьба за відновлення райрад столиці
З метою реалізації реформи децентралізації 23 липня 2015 року Київська міська рада з метою забезпечення ефективного управління районами в місті Києві прийняла рішення «Про управління районами у місті Києві» №787/1651, яким утворила в кожному з 10 району місцеву раду. Цим же рішенням Київська міська рада призначила перші вибори депутатів районних у місті Києві рад на 27 березня 2016 року.
З огляду на зазначене рішення Київської міської ради Центральна виборча комісія винесла постанову від 25 грудня 2015 року №621 «Про початок виборчого процесу перших виборів депутатів районних у місті Києві рад».
І здавалося б, виборам до районних у місті Києві рад бути і вже нічого цей процес не зупинить. Однак таке рішення пішло в розріз бажанню провладної партії «УДАР» та чиновників з Банкової, хоча до цього влада запустила курс децентралізації та необхідності місцевого самоврядування в Києві.
Так, вже 27 січня 2016 року суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., своєю ухвалою у справі № 826/1013/16 за позовом громадської організації «Громадський контроль «НАЖДАК», нардепів Рибчинського Є.Ю., Рудика С.Я. до Центральної виборчої комісії, зупинив дію постанови Центральної виборчої комісії від 25 грудня 2015 року №621 «Про початок виборчого процесу перших виборів депутатів районних у місті Києві рад» та заборонив ЦВК вчиняти будь-які дії щодо початку виборчого процесу.
Фактично, це стало прецедентом, адже раніше через суд не зупинявся виборчий процес. незважаючи на політичну волю, адже рішення про проведення виборів до районних у місті Києві рад було ухвалено більш ніж 2/3 складу депутатів Київської міської ради.
Цікаво, що за час судового розгляду позову, а це вже більш ніж сім місяців, суддя Огурцов О.П. провів лише одне судове засідання не дивлячись на вимоги Кодексу адміністративного судочинства України.
Незважаючи на рішення 2/3 складу депутатів Київради про проведення виборів до районних у місті Києві рад, Окружний адміністративний суд відіграв у цій «п’єсі» одну з головних ролей. Адже саме через недотримання судом вимог щодо розумності строку у який має бути вирішена справа, рішення Київради яким було призначено перші вибори до районних у місті Києві рад, фактично вичерпало свою дію у цій частині.
Зухвалі дії влади щодо блокування виборів до райрад столиці та фактичне знищення місцевого самоврядування в Києві об’єднали демократичні патріотичні громадські та політичні сили, що стали на захист інтересів киян.
Сьогоднішня ситуація
Наразі районні в місті Києві ради утворені та визначені їх повноваження, однак через зміни у законодавстві, а саме прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо організації проведення перших виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» та Закону України «Про місцеві вибори» від 14.07.2015 №595-VIII, Київська міська рада вже немає повноважень щодо призначення перших виборів до районних у місті Києві рад, адже відповідно до вимог закону такі вибори має призначати Центральна виборча комісія.
Сподіваємося, що Центральна виборча комісія, зважаючи, що вона була як свідком так і безпосереднім учасником усіх подій, які відбувалися навколо призначення Київрадою перших виборів до районних у місті Києві рад, а також безпрецедентного втручання та зриву проведення виборів до районних у місті Києві рад, виконає покладені на неї обов’язок та у найкоротші терміни призначить перші вибори до районних у місті Києві рад.
- Трансплантація органів в Україні: відродження надії чи етичний виклик? Дмитро Зенкін вчора о 16:40
- Американські спонсори російського тероризму Володимир Горковенко 11.01.2025 23:52
- Китайські електрокари та регуляторна політика ЄС: чи є шанс у Європи вийти з кризи? Олексій Гнатенко 11.01.2025 12:47
- Перший президент США, який вступить на посаду із судимістю Світлана Приймак 10.01.2025 17:36
- Советы по обжалованию штрафов за отсутствие военного документа Віра Тарасенко 10.01.2025 17:16
- Три покарання за одне порушення – це абсурд. Маємо залишити одне адекватне Галина Янченко 10.01.2025 16:03
- Колективний договір як гарант трудових прав: практика, виклики, і закордонний досвід Дмитро Зенкін 10.01.2025 15:18
- Фактична перевірка податковою і місце її проведення Леся Дубчак 10.01.2025 13:57
- Про пенсії і справедливісь Андрій Павловський 10.01.2025 12:44
- 50% піратських сервісів – російські. Яку загрозу це становить для українців? В’ячеслав Мієнко 10.01.2025 10:00
- Нові правила ліцензування у 2025 році: що зміниться для бізнесу? Юлія Мороз 10.01.2025 09:49
- Як ірландський досвід (не)резонує українську драму Ірина Голіздра 09.01.2025 16:38
- Опіка над майном безвісно відсутніх осіб: як законодавчі зміни змінюють реальність? Світлана Приймак 09.01.2025 14:21
- Інновація у збереженні енергії в епоху ВДЕ Олексій Гнатенко 09.01.2025 11:37
- Міжнародна енергетична співпраця: виклики, можливості та юридичні аспекти Ростислав Никітенко 09.01.2025 11:36
-
Таки вся Одеса за це пересварилась. Що одесити думають про деколонізацію
49291
-
Від волонтерства до бізнесу: як ветлікар став партнером Нової пошти у прифронтовому місті
Бізнес 4305
-
На Миколаївщині відкрили новий митний термінал – фото
Бізнес 4141
-
Крайня північ України. Новгород-Сіверський – місто, де говорять про обстріли, ціни та "ждунів"
3366
-
Як Ілон Маск перетворює соцмережу Х на політичний інструмент
Думка 2563