Світовий правопорядок – фікція?

Ситуація з правопорядком у світі дуже схожа на ситуацію з правопорядком в Україні.

В Україні начебто всі громадяни рівні перед законом і привілеїв за будь якими ознаками, в тому числі за майновим станом, не допускається - так написано в Конституції - найвищому в Україні законі.

Але в реальності всі ми неодноразово пересвідчувались в тому, що той, у кого більше грошей та зв'язків в переважній більшості випадків може дозволяти собі набагато більше, ніж той у кого таких ресурсів немає.

Якщо уявити собі певний конфлікт між простим пересічним громадянином та якомось, скажімо, олігархом чи високопосадовцем, перемога, з високою вірогідністю, буде на стороні останнього, навіть якщо правда буде за простим громадянином. Суспільство неодноразово спостерігало ситуації, в яких так звані "мажори" могли собі дозволяти здійснювати очевидні правопорушення і уникати відповідальності, оскільки за ними стояла певна сила зв'язків та фінансів.

На світовій арені все відбувається аналогічним чином. Усі суверенні держави начебто рівні між собою і діють начебто обов'язкові міжнародні договори між державами - складова міжнародного права, однак деякі держави можуть собі дозволити не виконувати такі договори і, більше того, поводити себе агресивно по відношенню до більш слабких країн, знаючи, що ніяка відповідальність за це їм не загрожує.

16.11.1994 року Україна прийняла Закон "Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року" та знищила наявну в неї ядерну зброю за умови надання Україні ядерними державами гарантій безпеки, оформлених шляхом підписання відповідного міжнародно-правового документа.

05.12.1994 року Україна, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки прийняли так званий "Будапештський меморандум", за яким держави-учасниці зобов'язалися утриматися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України і від використання будь-якої їхньої зброї проти України.

Як ми бачимо, дехто зі сторін такого меморандуму з 2014 року дозволяє собі його не виконувати і ніякої відповідальності за це не несе, оскільки володіє ресурсами, значно більшими за "просту державу" Україна.

При цьому до недавніх пір світове співтовариство обмежувалось виключно висловленнями занепокоєнь, але жодних реальних дій, направлених на примус до виконання Росією відповідного міжнародного договору, не вчиняло.

В останні тижні, після скупчення біля кордонів України більше сотні тисяч російських військ, США, Велика Британія та деякі з інших країни, від "занепокоєнь" перейшли до реальних дій, які з високою вірогідністю дозволять уникнути Україні повномасштабного конфлікту. Своїми діями вони примусили Росію повірити, що відповідальність буде і вона буде невідворотною.

Разом з тим, очевидним є те, що такі ситуації можуть повторюватися і надалі і світове співтовариство повинно розробити певний інструментарій для стримування порушення сувернітету одних держав щодо інших та для примусу до виконання обов'язкових міжнародних договорів між державами. Наразі, такий інструментарій розробляється та застосовується ситуативно і він далеко не завжди є дієвим.

Допоки світове співтовариство не зможе забезпечити гарантування виконання норм міжнародного права - правопорядок у світі буде нічим іншим, як фікцією.