Сімейні правовідносини у Японії

Шлюб ставить собі на мету створення непорушного, міцного союзу чоловіка і жінки. Однак в сучасному суспільстві більшість шлюбів розпадаються через зраду, фінансові махінації, підлість, неістотні повсякденні дії або бездіяльность, все це руйнує зв’язок і почуття між двома людьми. Тому нерідко подружні стосунки розпадаються.

З розвитком людства інститут шлюбу в Японії зазнав величезних змін. Він пройшов довгі і тернисті випробування від матріархату в давнину до патріархату, який був встановлений в епоху Камакура (1185-1333) і Муроматі (1333-1568). У цей час зародилася кланова сім’я, в якій чоловік був представником роду і вів всі справи одноособно. І саме ці особливості інституту шлюбу в Японії обчислюється багатьма поколіннями, глибокою повагою до економічних інтересів сім’ї, які спільно проживають в жорстких рамках єдиного колективу, а окремі члени родини повинні були поступатися своїми особистими бажаннями на користь загальних інтересів сім’ї. Але з прийняттям в Японії Конституції 1947 року проголошена демократія назавжди змінила права жінок, а чоловіки втратили своє єдиновладдя на чолі сім’ї. У сучасній Японії повністю відсутня старовина система, яка дискримінувала жіночі права.

Діючий на сьогоднішній день цивільний кодекс Японії наділяє абсолютно рівними правами чоловіка і дружину. Для одруження і розлучення необхідно лише згода обох партнерів, майно та спадок ділиться порівну. Сьогодні подружжя рівноправні в своїх діях, тому, якщо шлюб більше не приносить належного задоволення, за спільною згодою можливе розлучення.

В Японії існує досудова медіація і три види шлюборозлучних процедур:

- застосування інституту медіації - це найголовніший інструмент для залагодження сімейного конфлікту;

- розлучення за спільною згодою, коли сторони реєструють розлучення без звернення до суду;

- розлучення в рамках обговорення в суді у сімейних справах після досягнення певних домовленостей і закріплення письмовою угодою;

-  розгляд справи професійним суддею.

За загальним правилом звернення до суду у сімейних справах - обов’язковий крок, який дає ще час для спроби на примирення, але є життеві випадки, коли один з подружжя змінює місце проживання, наприклад переїжджаючи в іншу країну...

Майно, нажите в період шлюбу, є спільною власністю. Причому, у кожного є своя власність, але вони спільно користуються цим майном. Борги кожного члена сім’ї також є спільними та обидва вважаються боржниками за борги одного з подружжя. Майно під час поділу розділяється порівну між подружжям, окрім успадкованого.

Шлюбні договори в Японії застосовуються не часто і регулюються Цивільним кодексом Японії, їх сфера дії вкрай обмежена і діє лише у разі його підписання до подання заяви про вступ до шлюбу.

Стосовно цивільних союзів в Японії. Цей вид шлюбних стосунків має однакові обов’язки з зареєстрованим шлюбом, включає вимоги обов’язково жити разом, допомагати один одному і зберігати вірність у стосунках.

Хочеться відзначити, що японські подружні пари повинні залишатися вірними один одному. І коли дана норма порушена і настає шлюборозлучний процес, то суди можуть присуджувати компенсацію одному з подружжя за моральні і фізичні страждання. На жаль, в нашій країні дуже поширені розлучення саме через подружні зради і можливо, якби дана норма була закріплена в українському законодавстві, то, швидше за все, кількість невірних подружжя, а значить і зруйнованих шлюбів зменшилася.

В цілому, в Японії шлюборозлучний процес займає досить тривалий час, тому звертаю увагу, що японський суд може винести рішення, яке стосується і зарубіжного майна подружжя, але виконання такого рішення буде залежати від законодавства відповідної країни, на території якої це майно знаходиться.

Японський уряд дуже стурбований кількістю розлучень та кількістю не бажаючих вступати в офіційний шлюб, тому для поліпшення ситуації затверджено програму під назвою «Гармонізація сімейного життя і робочого процесу» - «WORK-LIFE BALANCE», що включає в себе заходи щодо збереження інституту сім’ї:

- у 1972 році був видан закон про «Добробут працюючих японських жінок», його мета – гармонізувати трудове і сімейне життя;

- у 1995 році вступив в силу закон під назвою «Турбота про дітей і сім’ю»;

Але основним регулятором сімейних відносин є – Японський Цивільний кодекс 1898 року та Конституція 1947 року і ці обставини показують країну сонця що всходить, як країну з багатовіковими традиціями і звичаями, що проявляються в сталості законодавства.