Круглий стіл єдності, чи намагання протягнути зміни до Конституції?

Учора в конференц-залі Верховної Ради відбувся загальноукраїнський круглий стіл національної єдності, який був покликаний припинити сепаратизм на Донбасі. Захід був грандіозно анонсований і організатори ставили собі за мету знайти шляхи вирішення кризи на сході України. Проте на круглий стіл чомусь не було запрошено лідерів сепаратистського руху Донбасу, які контролюють ситуацію в регіоні.  Можливо вони братимуть участь у подібному заході в Донецьку, де планується проведення  наступного круглого столу? Їхня участь, важлива хоча б тому, щоб і влада і все суспільство врешті почули чого хочуть сепаратисти. Все інше, нагадувало засідання Верховної  Ради, де одні й ті ж персони озвучували одні й ті ж тези.

Склалося враження, що не вся присутня політична еліта зрозуміла ціль зустрічі, і ставила перед собою різні пріоритети. Так виглядало, що ніхто ні з ким взагалі не має наміру домовлятися і вирішувати питання припинення протистояння на Сході України. Представники Партії Регіонів вимагали припинення АТО. Провладні політики гнули свою лінію про зміни Конституції до 25 травня. Проте навіщо зупиняти АТО, коли в регіоні тисячі бойовиків і диверсантів - ніхто не пояснив. Навіщо вносити зміни до  Конституції також поки не зрозуміло. Для децентралізації влади потрібно міняти закони, а не Конституцію. Адже Конституція допускає і створення виконкомів при радах (Розділ ХІ), встановлює обмеження діяльності місцевих адміністрацій (стаття 119)  і децентралізацію фінансових потоків і зміну податкової системи на користь регіонів. Більше того, стаття 144 Конституції гласить, що: «Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території». Що ж тоді треба міняти Конституцію, чи закони, які обмежили права територій і були узурповані попередніми урядами? 

Якщо ж проблема  Донбасу лежить у площині розширення повноважень місцевих органів влади, в чому я дуже сумніваюся, то парламентські політичні партії у цій ситуації мали б діяти по іншому.  Насамперед мали б створити робочу групу по зміні законодавчих актів, які б розширювали права територіальних громад. А це не Конституція!  Це закони: «Про Державний бюджет», «Податковий кодекс України», «Земельний Кодекс України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про засади державної мовної політики», інші підзаконні акти КМУ та нормативні акти центральних органів влади, які, всупереч Конституції, роками перетягували на себе не властиві їм повноваження. Проте, Верховна Рада 13 травня поточного року навіть не змогла передати місцевим органам влади функцій Держархітбудконтролю щодо регулювання містобудівної діяльності, яким донедавна керував син спікера ВР В.Рибака і який прославився масовим хабарництвом. Чому? Напевно хтось хоче відновити  відпрацьований механізм збирання хабарів? Але до чого тут  зміни до Конституції?

Так і з врегулюванням суспільно-політичної кризи на Донбасі. Поки учасники конфлікту воюють за своє, політики намагаються в цей час вирішити свої вузько політичні інтереси та особисті питання.