Україна до, і після "Майдану"

30 листопада  бійці спецпідрозділу "Беркут" оточили кілька сотень молодих людей, які мирно протестували проти зриву владою євроінтеграційного курсу України, і брутально побили їх. Після цих подій, кількість людей на  Майдані зростала щохвилини. І тепер, нас вже не сотні і навіть не тисячі,  нас - мільйон. І незважаючи на те, що провокатори придумують різні способи дискредитації Майдану, народ продовжує брати участь у мирних акціях протесту. Це  свідомі, організовані, небайдужі до майбутнього своєї країни громадяни, які зуміли піднятися над безпросвітною буденністю. Це виявилося чи не єдиною можливістю щось змінити в країні, можливістю бути почутими.

Чому українці вийшли на Майдан?

Початок Євромайдану  був досить спонтанним. Ми прийшли туди перший раз для того, щоб наша влада підписала Угоду про асоціацію з ЄС. І це була наша основна мета. Без жодних політичних гасел, без партійних прапорів,  без політиків, а за ідею.  Жоден мітингувальник не закликав до повалення існуючого режиму, до зміни влади і проведення виборів, люди просто хотіли висловити свій вибір, щоб їх почули і прислухалися до їхньої думки. Але не сталося…

До 29 листопада в Україні було достатньо дій влади і опозиції, які не задовольняли суспільство. З боку влади – цинічне і зухвале заробляння на бюджетних коштах, знищення середнього і малого бізнесу, падіння економічних показників.  З боку опозиції - порожні заяви, які демонстрували її слабкість і примарність.

З одного боку, влада не звертала уваги на думку людей та їхні потреби, а з другого боку - опозиція, яка декларувала боротьбу та  імітувала свою активну діяльність, давала представникам влади реалізувати свої плани.

Питання мови, освіти, культурної  спадщини,  податкового і соціального  забезпечення, пенсійної реформи,  – були реалізовані владою на власний розсуд. Невдалі дві спроби відставки уряду Азарова  блокування роботи Київської міської ради, запровадження персонального голосування у парламенті і врешті – несвоєчасна постановка питання про звільнення Тимошенко, призвели до розчарування у партійних лідерах. Українці тихо протестувати.

Події, які сталися в ніч на 30 листопада, стали тою іскрою, яка об ’ єднала українців в бажанні щось змінити. Без політиків і брехні. Громадянське суспільство, яке знищувалося в Україні протягом останні десятиліття Майдан відродив.

Проте, настане момент, коли Майдан розійдеться. Віриться, що переможе здоровий глузд. І тут важливо, щоб громадяни і політики проаналізували все що відбулося і зробили правильні висновки. Зокрема:

1.      Особи, які дали команду застосувати силу і застосували  її проти мирних громадян, мають понести відповідальність.

2.      Політики мають припинити свої внутрішньопартійні   ігри і почати виконувати  обіцянки дані народу України.

3.      Політики нарешті мають усвідомити, що влада дається не на все життя, вона може перейти до опонентів.  Як каже народна мудрість: « Не вчиняй з іншим так, як не хочеш, щоб чинили з тобою ».

4.      Ми повинні виробити такий принцип співіснування, коли люди, які приходять до влади,  виконуватимуть присягу, яку вони дають народу України,  а не вислуговуватимуться  перед своїм керівником.

5.      Ми повинні прийняти законодавчі акти, які б дозволили громадам впливати на владу, не лише під час виборів,   але й тоді, коли громада бачить неадекватність дій представників влади.

Майдан увійде в історію, але його уроки повинні наблизити владу до людей і зробити її відповідальною.

«Ми повинні стати рабами законів, щоб стати вільними», - казав Цицерон. Але закони ці мають бути спрямовані на розвиток суспільства, а не збагачення окремих персоналій. Бо знову буде Майдан.  Але це буде завтра…