Безвідповідальність, або Україна після 29 листопада

Спостереження за баталіями європейських і українських провладно-опозиційних політиків довкола підписання Угоди про асоціацію України з ЄС, чи то звільнення – не звільнення Тимошенко наштовхнули на думку: а що буде після 29 листопада?

Отже…

Вільнюс, 29 листопада.

У литовській столиці закінчується саміт Східного партнерства. Угода про асоціацію після довгих дебатів підписана. Росія і частина населення України в прострації. Українські і європейські топ-політики наввипередки поспішають до телекамер, щоб першими розповісти свою «правду». Литовський Президент з радістю в голосі повідомляє, що Україна поки не виконала усіх вимог ЄС, але має бути у колі демократичних країн. Лідери європейських країн щоденно будуть моніторити процеси демократизації в  Україні.

Президент України і члени урядової делегації радіють, що саме зараз вдалося підписати доленосну Угоду. Спікер від влади: «Україна зробила надзвичайно важливий крок в бік європейського стандартів  життя. І хоча окремі українські політики ставили нам палки в колеса, ми це зробили. Президент України доказав, що інтереси країни є вищими за політичні розбіжності.»

Лідери опозиції радіють і підходять до телекамер. Спікер від опозиції: «Ми перемогли. Угода підписана, попри небажання Януковича. Він  не хотів підписувати Угоду з ЄС, а тому шантажував ЄС позицією по Тимошенко. Проте, Юля доказала, що інтереси країни, кожного українця є вищими за власні амбіції. Попри підписання Угоди, ми повинні змістити злочинний режим і ми це зробимо. Після перемоги демократичного кандидата на виборах Президента України стане не асоційованим, а повноцінним  членом ЄС невідкладно. Я вам обіцяю! Слава Україні!!!».

Усі розійшлися по литовських ресторанах вечеряти.

Європа Україну нарешті пригорнула до себе!

Росія починає новий тиск на Україну. Частина українського народу пиячить з горя і проклинає політиків. Інша частина українського народу, яка хотіла в Європу радіє, пиячить і сподівається, що від завтра зарплати і пенсії стануть як у Європі і не стане ВІЗ.

Влада намагається жити по-європейськи, але вибори у 2015 році хоче виграти. Опозиція також. Тимошенко відправляють до Німеччини, де вона лікується і чекає рішення Європейського суду з прав людини, щоб повернутися в Україну і …боротися за президентське крісло. Триває політична боротьба з оглядкою на ЄС. Місія Кокса-Квасневського продовжується. На виборах 2015 року перемагає той, хто зміг набрати більше голосів виборців. Україна має шанс стати справедливою країною.

…

Вільнюс, 29 листопада. У литовській столиці закінчується саміт Східного партнерства. Угода не підписана, бо Янукович не відпустив Тимошенко на лікування до Німеччини. Українські і європейські топ-політики наввипередки поспішають до телекамер, щоб першими розповісти свою «правду».

Литовський Президент, як господар саміту з сумом в голосі повідомляє, що Україна не виконала усіх вимог ЄС і ще не готова бути у колі демократичних країн. Проте лідери європейських країн сподіваються на відновлення переговорів і чекають, не дочекаються України у ЄС.

Президент України і члени урядової делегації звинувачують Тимошенко і опозицію у зриві підписання. Спікер від влади: «Опозиція зробила все, щоб ЄС не підписала Угоди. Ми готові були відпустити на лікування Тимошенко, але опозиція не голосувала за законопроекти про це. Вона поставила свої амбіції бути Президентом України вище за інтереси країни».

Лідер опозиції звинувачує Януковича у тому, що інтереси сім’ї, як виявилося, вищі за інтереси країни. Спікер від опозиції: «Янукович із самого початку не хотів підписувати Угоду з ЄС, а тому не відпустив Юлю на волю. Ми повинні змістити злочинний режим і ми це зробимо. Після перемоги демократичного кандидата на виборах Президента України Угода з ЄС буде підписана невідкладно. Я вам обіцяю! Слава Україні!!!».

Усі розійшлися по литовських ресторанах вечеряти.

Європа Україну знову втратила!

Росія в екстазі і з новою силою розгортає проект «Русский мир». Частина населення пиячить і мріє, що вони знову стануть жити «как когда-то». Інша частина українського народу, яка хотіла в Європу розгублена і морально пригнічена. Згадує твердим матом Януковича, що не випустив Юлю і євро комісарів за те, що «не прийняли» нас до Європи. Дехто проклинає Юлю і вже не хоче у Європу.

Влада розвертає геополітичний курс на «тайожний союз», закручує гайки і робить все, щоб у 2015 році ні опозиції ні Юлі не було взагалі, бо так прийнято «в странах Таможенного Союза». Тимошенко дають ще пару тюремних строків, щоб «не мешала жить». Маркова відпускають, а Луценка знову сажають, бо не правильно був помилуваний. Янукович став «Бацькаю». Суди і правоохоронці займаються звичною справою. Залишки опозиції збирають мітинги і з криками: «Ганьба!» розходяться хто куди. Кокс і Кваснєвський більше не приїжджають.  У 2017 році залишки опозиції йдуть на парламентські вибори під лозунгами: «Юлі волю» і «Ми їх зупинимо!».

Finita la comedia!

Як Ви думаєте, який варіант кращий для країни? Що для цього має зробити влада і опозиція з Тимошенко? Правильно, доказати, що інтереси країни, кожного українця є вищими за власні амбіції! Чи, не ТАК?

P.S.

У грудні 1917 року, на нараді керівників провідних українських партій — есерів і соціал-демократів — було визначено делегацію УНР під керівництвом В.Голубовича. 1 січня 1918 делегація УНР прибула у Брест-Литовськ і поставила питання про свою участь у переговорах, наполягаючи на самостійному статусі. Нарком закордонних справ Росії . Л.Троцький наполіг на перерві у переговорах до кінця січня 1918.

Після відновлення переговорів 1 лютого 1918 р. Л.Троцький заявив, що в складі російської делегації перебувають представники сепаративного українського більшовицького уряду Ю.Медведєв і В.Шахрай. Він повідомив, що більша частина України контролюється цим урядом, а тому мирний договір, укладений з представниками УЦР, не можна розглядати як мир з УНР. У 1918 році у Бресті, близько Вільнюса європейські країни уклали Брестський мирний договір. Як наслідок, європейці втратили Україну і створили найстрашнішу імперію ХХ століття - СССР.

1919 рік. На Паризькій мирній конференції європейськими країнами було прийнято рішення передати Галичину на 25 років Польщі, бо західними політиками керували нафтові бізнес-інтереси у Дрогобицько - Бориславському нафтовому басейні. Поляки зайняли Галичину.

Через 4 роки більшовики зайняли Україну до Збруча. Через 20 років більшовики вже ділили Європу з Гітлером.

Далі була війна!