Особливості переведення військовослужбовців між військовими частинами. Практичні поради

Військовослужбовці можуть перевестися з однієї військової частини в іншу за деяких умов. Щодо особливостей переведення, якими є порядок і підстави цієї процедури розповім у даній статті.

В Україні діє Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, згідно із якою можуть переміщуватись військовослужбовці. Інструкція затверджена Наказом Міністерства оборони України №170 від 10.04.2009.

Військовослужбовець може клопотати про переведення з однієї військової частини або місцевості в іншу, зокрема за місцем проживання за наступних умов:

за станом здоров’я згідно із висновком військово-лікарської комісії (ВЛК);

за сімейними обставинами;

у разі службової необхідності;

у разі проведення організаційних заходів;

згідно із висновком службової характеристики.

Щоб перейти в іншу військову частину перш за все потрібно отримати письмове відношення від командира військового формування, до якого військовослужбовець має бажання бути переміщеним для подальшого проходження військової служби. У відношенні відповідний командир підтверджує наявність вакантної посади, що відповідає військово-обліковій спеціальності військовослужбовця, та висловлює свою позицію, що він не заперечує, аби відповідний військовослужбовець був переміщений до ввіреної йому військової частини.

Після отримання відношення необхідно подати рапорт на ім’я свого командира. До рапорту необхідно додати документи, які підтверджують підстави для переведення (наприклад висновок ВЛК, медичне заключення для необхідності догляду за особою тощо) та відношення – згоду командира частини, який приймає на військову службу. Командир військової частини готує подання на переведення. І далі за результатами приймається рішення (наказ) військового керівника про переведення.

На практиці не рідко зустрічаються випадки коли командування затягує з розглядом рапорту та не вживає заходів щодо переведення військовослужбовця.

Відповідно до Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов`язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Так, ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, зокрема обов`язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, їх керівників та інших посадових письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Таким чином, рапорт це вид службового документа Збройних Сил України, який є письмовим звернення військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.

Виходячи з наведеного, на розгляд рапортів поширюється дія Закону «Про звернення громадян», у тому числі щодо 30-денного терміну на розгляд.

Згідно з статтею 117 Дисциплінарного статуту пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Отже, право військовослужбовця на реалізацію свого права зазначеному у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов`язком відреагувати на рапорт.

Разом з тим, в умовах дії воєнного стану немає заборон на розгляд рапорту про переведення на іншу посаду.

Водночас наявні підстави коли командування зобов’язане перевести (перемістити) військовослужбовця в іншу місцевість/частину в наступних випадках:

стан здоров’я військовослужбовця або за стан здоров’я членів його сім’ї (за рапортом та за наявності відповідного медичного висновку);

потреба догляду за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) чи особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами (за рапортом та документами, які підтверджують потребу в постійному сторонньому догляді за ними);

переміщення дружини (чоловіка) військовослужбовця, які проходять військову службу за контрактом, на нове місце служби в порядку, визначеному в пункті 114 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Щодо переведення за станом здоров’я варто зазначити наступне.

Абзац другий підпункту “г” пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Наказу МОУ № 402 14.08.2008 зазначає: «Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, – непридатні до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах»

Звідси слідує, що обмежено придатний військовослужбовець придатний лише до 3-х видів служби: підрозділи забезпечення; військкомати; штабна робота.

П.90 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, вказує: «Необхідність і терміновість переміщення військовослужбовців, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі і визнані військово-лікарською комісією за станом здоров’я обмежено придатними до військової служби, з посад, що вони займають, на інші посади, на яких вони можуть виконувати обов’язки військової служби з урахуванням стану здоров’я, підготовки і досвіду служби, визначаються командирами (начальниками), які мають право призначати військовослужбовців на відповідні посади».

Тобто, необхідно ініціювати питання відповідності займаній посаді та привести переконливі аргументи, підкресливши прямий вплив захворювання на реальну можливість виконувати ті чи інші військові обов’язки.

Отже, алгоритм переведення за станом здоров’я виглядає так:

1. Визнання військовослужбовця обмежено придатним до військової служби.

2. Ініціювання питання щодо відповідності займаній посаді, зокрема подача рапорту та інших підтверджуючих документів, за можливості подача відношення з військової частини.

У разі відмови командування існує досудовий порядок оскарження відмови, шляхом звернення до вищестоящого командування.

Вимоги у скарзі необхідно викладати докладно та зрозуміло, додатково обґрунтувавши свою позицію нормами чинного законодавства — від цього залежатиме, наскільки успішним буде вирішення питання.

У разі коли скарги до командування не призвели до бажаних результатів можливе оскарження в судовому порядку. В такому разі адміністративний суд буде вирішувати питання щодо відновлення порушеного права військовослужбовця ефективним та належним способом захисту його прав. Зокрема, може постановити рішення про визнання протиправною бездіяльністю військової частини щодо не розгляду рапортів та зобов’язати військову частину розглянути рапорти військовослужбовця про переведення його в іншу частину, чи іншу місцевість.