Листи до з’їзду. Лист третій. Структурована адвокатура

Спробую ще раз пояснити делегатам з’їзду та всьому українському суспільству (точніше, всім зацікавленим), чому не варто було змінювати закон про адвокатуру і чому тепер необхідно усіма силами боротися за належну реалізацію норм нового закону.  

Чим був поганий старий Закон «Про адвокатуру» і що нового дає нам новий Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»?

Все нове ми спробували зобразити на схемі (див. нижче). Може хтось і мріяв про цей шедевр організаційної структури, я точно ні.

Чого не вистачало старому закону, так це норм про структуру та ієрархію. Але чи було це недоліком маємо всі  шанси скоро з’ясувати.

Старий закон дозволяв цілком ефективно  працювати, за умови, що норми закону реалізовувалися належним чином. А там, де норм закону «Про адвокатуру» було замало, допомагали інші закони та Конституція.

Слід зазначити, що ні Закон «Про адвокатуру», ні навіть Конституція не працюють самі по собі, без участі людини. 

Тим більше, що український чиновник чудово навчився «вмикати дурника»,  впритул не бачити і не розуміти навіть просто і ясно написані конституційні (!) норми.

Але  докладення творчих зусиль приносило без зайвої скромності дивовижні результати.

Наприклад, змогли ж ми без змін до законодавства домогтися визнання прав свідків і всіх інших громадян вимагати  присутності адвоката під час допитів і опитувань?

Та хіба колеги-адвокати кинулися наслідувати наш приклад? Навпаки, знайшлися такі, які почали скаржитися, мовляв, рішення КСУ замало, нам би зміни до КПК. І дочекалися змін до КПК, що поігршили ситуацію, встановивши норматив «один свідок - один адвокат». Тепер, коли, наприклад, податкова міліція викликає як свідків десяток працівників одного підприємства, на них адвокатів не напасешся.

Ще один приклад. Новий закон впорядкував проведення обшуків в адвокатських офісах. Однак, прочитавши уважно рішення Європейського суду з прав людини у нашій справі, можна зрозуміти, що попри недосконалість старого законодавства, адвокати і раніше мали на що послатися захищаючи свої професійні права.

Отже, пробеми адвокатури спричинені зовсім не недосконалістю закону, а пасивною позицією самих адвокатів, особливо тих, хто називав себе лідерами і керівниками адвокатської спільноти

Хто замість активної боротьби за реалізацію адвокатських прав і гарантій підспівував слідчим  і прокурорам, повторюючи за ними, що права нечітко виписані, а гарантії недостатні.

Цікаво, чи достатньо чіткими і ясними здадуться слідчим і прокурорам права і гарантії за новим законом? Якщо адвокати і далі чекатимуть «милостей від природи», маю певні сумніви.

Проте, тепер маємо те, що маємо. Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність набрав чинності», а робота адвоката полягає в забезпеченні реалізації норм чинного законодавства в інтересах клієнтів. А коли це необхідно, в своїх власних інтересах теж.

Тому тепер головне завдання адвокатури - змусити державних посадовців поважати наші права і гарантії у новій їх редакції. Зможемо - заслужимо на повагу суспільства.

Повернемося до схеми. Синім позначено органи в структурі  Національної асоціації адвокатів України, що відповідно до закону є юридичною особою. Червоним - органи і організації, що є окремими юридичними особами.

Прошу колег уважно подивитися схему і буду вдячний за зауваження.

PDF-файл можна завантажити тут.