Державний контроль за роботою юристів, адвокатів, правників

У серпні 2010 року вступив в дію Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» у новій редакції, який суттєво змінив систему фінансового моніторингу.

У серпні 2010 року вступив в дію Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» у новій редакції, який суттєво змінив систему фінансового моніторингу.

07 грудня 2010 року я звернувся до Державного комітету фінансового моніторингу України з наступним зверненням.

Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» визначено систему фінансового моніторингу. У ст..5 ч.2. п.8 п.п. «г» визначено спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу, зокрема «нотаріуси, адвокати, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи - підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, суб'єкти господарювання, що надають юридичні послуги (за винятком осіб, які надають послуги у рамках трудових правовідносин) у випадках, передбачених статтями 6 і 8 цього Закону».

Відповідно до законів України нотаріус та адвокат для ведення своєї діяльності отримують спеціальні свідоцтва на право заняття діяльністю.

Термін «суб'єкти господарювання, що надають юридичні послуги» включає юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців, що надають юридичні послуги. Цей висновок випливає із ст.. 55 Господарського кодексу України, в якій визначено термін «суб’єкт господарювання».

Відповідно до норм Цивільного кодексу України, фізична особа має право укладати договори в т.ч. не передбачені ЦК, але такі що відповідають загальним засадам цивільного законодавства.

Керуючись Главою 4 і Главою 5 ЦК України, фізична особа і фізична особа – підприємець це окремі суб’єкти правовідносин.
З вище наведеного, можна зробити висновок, що фізична особа може укладати договори в т.ч. про надання юридичних послуг.

Виходячи із норм закону України «Про звернення громадян» прошу роз’яснити:

На моє звернення Державний комітет  фінансового моніторингу України надав відповідь від 10 січня 2011 року № 58/0320-8.

Відповідно до підпункту «г» пункту 8 частини другої статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» суб'єкти господарювання, що надають юридичні послуги, відносяться до спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу у випадках, передбачених статтями 6 і 8 Закону.

Виконання обов'язків суб'єкта первинного фінансового моніторингу забезпечується особами, які надають юридичні послуги, якщо вони беруть участь у підготовці у здійсненні правочинів щодо купівлі-продажу нерухомості, управління активами клієнта, управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах, залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними, утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності чи управління ними, а також купівлі-продажу юридичних осіб.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Враховуючи наведене, фізична особа, яка не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, уклала договір про надання юридичних послуг, у тому числі у випадках, передбачених статтями 6, 8 Закону, не є суб'єктом первинного фінансового моніторингу.
У той же час слід зауважити, що відповідно до статті 3 Господарського кодексу України надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, у тому числі і юридичних, є господарською діяльністю.

Провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання є порушенням чинного законодавства та тягне за собою, зокрема накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Штрафи передбачені ст. 23 Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» набагато більші, а ніж штрафи передбачені ст.. 164 КУпАП. Чого тільки варта ч. 1 ст. 23 вищевказаного закону, особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність згідно із законом. Такі особи також можуть бути позбавлені права провадити певні види діяльності згідно із законом.

Кожний юрист, адвокат, правник захищає законні інтереси та права свого клієнта. Кожний юрист, адвокат, правник будучи радником свого клієнта повинен роз’яснити своєму клієнту ситуацію, вказати можливі шляхи виходу із ситуації, що склалась, які ризики і правові наслідки можуть наступити в кожному випадку. Кожний юрист, адвокат, правник бере на себе ризик, який може виникнути через захист свого клієнта, його прав та законних інтересів чи все-таки «доповісти» на свого клієнта і його дії у компетентний державний орган.

Ризик, який бере у цьому випадку на себе юрист, адвокат, правник є дійсно дуже великий, про що вказувалося вище. Тому потрібно знайти законний спосіб зменшити до мінімуму негативний результат такого ризику.

На мою думку, одним із таких способів є представництво клієнта юристом в якості фізичної особи, не підприємця і, як наслідок, юрист порушує ст. 164 КупАП, але не порушує закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Таким чином юрист законним способом зменшує ризик негативних наслідків для себе.