Як українці дірки у власних кишенях робили

Всі ми знаємо, як добре, як гарно там, де нас немає. На жаль, у багатьох випадках це є дійсно правдою.

За хорошими прикладами не потрібно далеко йти. По сусідству з нами є десятки країн, де рівень життя суттєво відрізняється від звичного для нас. Про це свідчить розвинена інфраструктура, рівні дороги, якісний рівень надання послуг в держустановах, доступніші освіта і медицина, вищі доходи у громадян.

Бувало бачиш це і диву даєшся: начебто і потенціал маємо, і нестачі в світлих головах не відчуваємо, і трудитися можемо. Але ж ні – від вибоїн на трасах машини втрачають колеса, казенні приміщення зустрічають обшарпаними стінами та протікаючим дахом, а в дитсадівській їдальні знову подають кашу з грудками.

«Це все тому, що нас обкрадають!!! Пересаджати всіх, хто дерибанить бюджет!!!», - скажуть більшість читачів і матимуть рацію. Але якщо ми вирішимо ув’язнити всіх, хто винен в напівпорожній казні, на свій подив ми побачимо, як з вулиць українських міст зникне 70% населення. Всупереч загальноприйнятій думці державний бюджет розкрадають не тільки завзяті корупціонери при посадах. В крадіжці бюджетних коштів винен також кожен українець, який уникає сплати податків. Пам’ятаєте закон збереження енергії? Ніщо не виникає нізвідки та не зникає в нікуди. Якщо державна сфера недоотримала кошти на ремонт доріг, значить їх або звідти взяли, себто викрали, або просто не поклали.

При цьому, відмовляючись брати участь в розвитку країни, більшість злісних неплатників і є головними критиками негараздів, які вони бачать навколо себе. Але думка, що вони самі винні в тому, що відбувається, є недопустимою. Тим більш, що в екранах телевізорів є багато офіційних облич, в яких можна «кинути каменем».

А між тим саме кошти, отримані від збору податків, фінансують головні державні програми. Бюджет кожного населеного пункту в Україні не падає з неба, а складається з наших податків , тобто ми самі визначаємо: ходити нам по асфальту чи місити глину під ногами.

Для простоти пояснення: уявімо що наш бюджет – це  кишеня. Дірка в кишені – це корупція.  Якщо ви кладете туди десять гривень на хліб, а звідти через корупційну дірку випадає п’ять, то можна дірку підлатати (результативно боротися з корупцією) і буде випадати не п’ять гривень, а три. Або дві, чи навіть одна, але випадатимуть все одно: корупція є у кожній країні світу.

Але ж є найголовніше питання: чому у нашу кишеню ми кладемо лише десять гривень? Чому не п’ятнадцять? Не двадцять? Не сто? Залишалося б набагато більше на наші потреби, не тільки на хліб, але й на м’ясо, вино чи молоко, солодощі. Навіть якщо  невеличка дірка таки була – все одно. Але ж хтось повинен ці гроші класти в кишеню...

І для розвитку держави та забезпечення гідного життя її громадян нема різниці між корупціонерами-крадіями, які забирають гроші з бюджету і тіньовиками-крадіями, які не кладуть гроші в єдину кишеню країни.

Бо результат однаковий – коштів в бюджеті нема.

Після Революції Гідності в Україні була розроблена низка структур, направлених на боротьбу з корупцією. Їхня робота організована таким чином, щоб охопити всі сфери життя. Посудіть самі – Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) виявляє та розкриває корупційні правопорушення, скоєні вищими посадовими особами, Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) займається аналітикою, моніторингом, упередженням корупції,  Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), яка є самостійним структурним підрозділом Генеральної прокуратури України, була створена для допомоги і нагляду за розслідуваннями новоствореного Антикорупційного бюро. І ця чітко вироблена і налагоджена схема дає свої результати: всі дивляться теленовини і знають, що чи не щодня затримують високопосадовців-корупціонерів.   І особливі успіхи в цій роботі останнім часом робить якісно оновлена Генеральна прокуратура. Корупційну дірку у бюджетному кармані ми потроху зашиваємо – вперше в історії незалежної України.

Наразі уряд працює над розробкою такої ж ефективної системи для боротьби з податковими злочинами. Наприкінці 2016 року Президент України Петро Порошенко підписав Закон «Про Фінансову поліцію», згідно якого в Україні має з’явитися новий правоохоронний орган, покликаний розслідувати всі фінансові злочини, в тому числі і податкові. Фінансовій поліції пророкують більшу ефективність, ніж податковій поліції. Нова структура розділятиметься на держслужбовців і детективів та координуватиметься Кабміном через Міністра фінансів. Співробітників і детективів відбиратимуть на конкурсній основі.Тож механізм боротьби із ще одним негативним явищем в нашій країні запущений, і я впевнений, що зовсім скоро він дасть нові, ще більш позитивні результати.

Втім, не хочеться, щоб на заваді скоєння злочинів у наших громадян ставав лише страх перед покаранням. Сподіваюся, що мудрість, виховання та свідомість стануть основоположними факторами у питанні «платити чи не платити».

Тому що відносини, побудовані на брехні, не можуть бути перспективними. Це стосується і стосунків між громадянином і державою. Для того, щоб отримати гарний врожай, треба як слід вдобрити землю. Для того, щоб отримати гідний рівень життя, треба зробити свій внесок в загальну справу.

Щоб це осмислити перш за все потрібно змінити своє ставлення до процесу оподаткування. Ми не просто віддаємо кровно зароблені гроші в невідомість. Ми робимо інвестиції в покращення свого життя.

І успішні люди по всьому світу розуміють це. Не так давно 15 найбагатших мешканців Франції підтримали ідею мільярдера УоренаБаффета ввести додатковий податок для заможних громадян. Через деякий час така сама пропозиція надійшла і для заможних американців.

Я в жодному разі не закликаю підвищувати податки. Навіть враховуючи те, що в Україні вони суттєво менші, ніж в розвинених країнах Європи. Наприклад, податок на доходи ф ізичних осіб у нас становить 15-17 %. В Польщі він становить 32 %, в Німеччині – 45%, в Румунії – 16%, а в Австрії вже 50%. При цьому ставлення у громадян Європи до оподаткування радикально різниться від розповсюдженого в Україні. Не сплатити податки для європейця – не стільки карний злочин, скільки моральний, це крадіжка у самих себе.

Натомість я раджу всім українцям перестати красти гроші з власних кишень і підвищувати свої знання у галузі оподаткування.

Ми обрали європейський курс розвитку, тож давайте рухатись ним з гідністю. Не треба сидіти і чекати, що хтось в уряді знову щось попросить, а хтось із дружніх країн знову надасть нам допомогу.

Вивчивши ази податкового кодексу ви відкриєте для себе просту істину: заплативши податки можна не тільки спокійно спати, а й насолоджуватися ще безліччю переваг сучасного цивілізованого життя. Тож виходьте з тіні, платіть податки і зміни відбудуться швидше. Бо це є справа кожного. Справа нашого майбутнього.